УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/606/13Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"30" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теодосія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року ПАТ "Теодосія" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 4621 грн. 09 коп., посилаючись на те, що відповідач проживає у квартирі АДРЕСА_1; 05.08.2005 року між сторонами був укладений договір № 02337 про надання послуг з теплопостачання на опалювану площу 57,9 кв.м. За період з листопада 2004 року по вересень 2010 року відповідач за надані послуги оплату не здійснював, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 4621,09 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 22 березня 2013 року позов задоволено частково. З ОСОБА_6 на користь позивача стягнута заборгованість у розмірі 2298 грн. 83 коп. в межах строку позовної давності з липня 2009 року по вересень 2010 року. Також на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 214,60 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить рішення скасувати та постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з січня 2009 року квартира відповідача була відключена від централізованого теплопостачання, про що було відомо ПАТ «Теодосія», оскільки в 2008 року відповідач звертався з відповідними заявами з приводу відключення, на що отримав згоду і в січні 2009 року фахівцями було проведено відключення квартири від центральної мережі. На протязі 2009 року ОСОБА_6 звертався до позивача з метою отримання Акту про відключення.

Апелянт також зазначає, що з картки особового рахунку № 02337 вбачається, що нарахування за послуги проводились до вересня 2010 р., після чого припинились, вказане свідчить, що позивачу було відомо про його відключення від мережі.

Крім того, на думку апелянта свідченням того, що його квартира була відключена від централізованого теплопостачання є й той факт, що після встановлення автономного котла, значно зросло споживання газу. При цьому час придбання котла і час збільшення використання газу співпадають. Крім того апелянт зазначає, що акти про відключення від центральної мережі теплопостачання, повинні бути надані ПАТ «Теодосія».

Апелянт посилається на те, що судом невірно застосований строк позовної давності - з липня 2009 року з урахуванням звернення позивача із заявою про видачу судового наказу, оскільки він повинен бути застосований з часу звернення до суду із позовом, а саме - з грудня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2005 року між ЗАТ "Теодосія" та відповідачем був укладений договір № 02337 про надання послуг з теплопостачання (а.с. 4-5).

Отже між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Ухвалою Феодосійського міського суду від 17 липня 2012 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 4621,09 грн. (а.с.8).

Згідно зі ст. 68 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення.

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з витягом з картки особового рахунку № 02337 з листопада 2004 року по червень 2012 року включно за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги у сумі 4621,09 грн., нарахування припинено у вересні 2010 року (а.с. 6-7).

Виходячи з правил статей 68 ЖК України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 525, 526 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за спожиті ним послуги теплової енергії і має заборгованість, яку слід стягнути.

З наданої картки особового рахунку вбачається, що відповідач не регулярно сплачував нараховані суми за отримані послуги з теплопостачання, тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з нього на користь позивача заборгованості з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з липня 2009 року по вересень 2010 року у розмірі 2298 грн. 83 коп.

Посилання апелянта на те, що позивач під час опалювального сезону надавав неякісні послуги з теплопостачання, є безпідставними і необґрунтованими.

Право споживача на одержання якісних житлово-комунальних послуг, усунення виявлених недоліків у наданні послуг, на зменшення розміру оплати за надані послуги в разі їх ненадання передбачено ст.ст. 18, 20 Закону України ««Про житлово-комунальні послуги», п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21 липня 2005 року. При цьому, законом передбачений і спеціальний порядок вирішення питання в разі ненадання послуг або надання неякісних послуг.

Статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Однак, відповідачем вищезазначені вимоги закону виконані не були, що свідчить про безпідставність доводів, викладених ним в апеляційній скарзі. Враховуючи, що відповідачем не надано доказів вживання ним заходів для перевірки якості та обсягу отриманих послуг, колегія суддів дійшла висновку, що твердження апелянта про неналежне надання позивачем послуг не може бути прийнято до уваги, оскільки всупереч вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України, ОСОБА_6 не надав суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх заперечень.

Колегією суддів не приймаються доводи апелянта стосовно того, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги факт відключення квартири від централізованої мережі теплопостачання і отримання ним у встановленому порядку згоди на таке відключення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630 (далі - Правила), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п. 25 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 26 Правил № 630 відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року N 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за N 1478/11758, встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Відповідно до п.2.2 Порядку, комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

Пункти 2.5, 2.6, 2.7 Порядку передбачають, що відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж ЦО і ГВП виконуються у між опалювальний період. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору.

Як слідує з виписки з Протоколу № 3 засідання Міжвідомчої комісії з питань відключення окремих житлових будинків від сетів центрального опалення від 19.06.2008 року(а.с. 25), ОСОБА_6 надана згода на збір документів і розробку проектно-кошторисної документації для влаштування індивідуального опалення також відповідач зобов'язаний надати Комісії проектно-кошторисну і виконавчо-технічну документацію по облаштуванню індивідуального опалення.

Матеріали справи не містять документів на підтвердження надання ОСОБА_6 указаних документів Комісії, затвердження акту Комісією, а також дотримання відповідачем умов, передбачених Порядком.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Але всупереч зазначених вимог, апелянтом не надані належні та допустимі докази в обґрунтування своїх доводів.

Отже, виписка з Протоколу № 3 Міжвідомчої комісії не є безперечним доказом відключення квартири відповідача від централізованої системи опалення в порядку і на умовах, передбачених Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.

Доводи апелянта стосовно того, що факт відключення квартири від централізованого опалення підтверджується тим, що після цього був встановлений автономний котел і значно збільшилося споживання газу, час придбання котла і час збільшення використання газу співпадають, не приймаються колегією суддів, оскільки зазначені обставини, без дотримання вище визначеного Порядку, не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно недоведеності факту належного відключення квартири від мережі теплопостачання. До того ж, матеріали справи не містять відомості про час придбання котла, його встановлення, введення до експлуатації, пуску газу тощо.

Крім того, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок № 4), затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, з урахуванням змін, що внесені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 (далі - Наказ № 169), внесені зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.

Разом із тим згідно із ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних умов і правил експлуатації будинку.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 16 травня 2011 року у справі № 6-9цс11, в постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-96цс12, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Безпідставним є твердження апелянта і стосовно того, що нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання лише до вересня 2010 року свідчить про наявність у нього даних про відключення квартири від мережі теплопостачання, оскільки нарахування оплати за надані послуги з теплопостачання здійснювалося ПАТ «Теодосія» до вересня 2010 року у зв'язку із припиненням ним діяльності з надання таких послуг, після вересня 2010 року ПАТ «Теодосія» не надає послуги з теплопостачання.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції строків позовної давності з липня 2009 року, замість того, щоб встановити перебіг позовної давності з грудня 2009 року, не приймаються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи та положеннями ст.ст. 257, 264 ЦК України.

Так, з матеріалів справи слідує, що ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 17.07.2012 року ПАТ «Теодосія» відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 4621,09 грн. за період з листопада 2004 року по вересень 2010 року (а.с. 8).

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Частина 3 ст. 264 ЦК України передбачає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивачем в січні 2013 року пред'явлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за період з листопада 2004 року по вересень 2010 року.

Таким чином, у даному випадку перебіг позовної давності був перерваний в липні 2012 року поданням заяви про видачу судового наказу та почався заново з поданням у січні 2013 року відповідного позову після відмови 17.07.2012 року в прийнятті заяви про видачу судового наказу. З урахуванням вимог ст. 257 ЦК України судом правильно визначений період часу з липня 2009 року по вересень 2010 року, за який з відповідача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з теплопостачання.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені судом з додержанням правил належності та допустимості доказів, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ПАТ «Теодосія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 березня 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно з ч. 1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314 і ст. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 березня 2013 року відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

О.В. Самойлова А.П.Приходченко Т.С. Авраміді