УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/759/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"04" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Київ» про стягнення компенсації за дострокове розірвання договору, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 квітня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Санаторій «Київ» про стягнення компенсації в сумі 41600 грн. за дострокове розірвання трудового договору.
Вимоги вмотивовані тим, що 09 грудня 2009 року між позивачем та ВАТ «Санаторій «Київ» був укладений трудовий договір строком на три роки, тобто з 09.12.2009 року по 09.12.2012 року, згідно умов якого ОСОБА_6 було прийнято на посаду генерального директора Товариства.
27 січня 2012 року рішенням Наглядової ради ПАТ «Санаторій «Київ» повноваження генерального директора ОСОБА_6 були припинені.
Згідно з п. 7.3 трудового Договору у разі розірвання трудового договору за рішенням Загальних зборів акціонерів товариства або Наглядової ради керівнику одноразово сплачується компенсація у розмірі чотирьохкратного середнього заробітку. Відповідно до п. 5.1 Договору розмір оплати праці керівника був встановлений у розмірі 10400 грн. Тому ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача компенсацію за дострокове розірвання трудового договору в розмірі 41600 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 05 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати у зв'язку із порушенням норм матеріального права і ухвалити нове рішення про задовлення позовних вимог в повному обсязі.
Так, апелянт, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до невірного висновку стосовно того, що на підставі наказу № 9-к від 31.01.12 року ОСОБА_6 було звільнено за згодою сторін. Апелянт зазначає, що відповідно до протоколу позачергового засідання Наглядової ради ПАТ «Санаторій «Київ» № 10/11 від 27.01.2012 року припинені його повноваження як генерального директора з 31.01.12 року, а тому наказ № 9-к, виданий ОСОБА_6 31.01.12 року про розірвання договору за угодою сторін не має юридичної сили через відсутність в нього повноважень і не повинен був розглядатися судом як документ та доказ. На думку апелянта, єдиною правовою підставою для розірвання трудового договору є саме рішення Наглядової ради ПАТ «Санаторій «Київ» про дострокове припинення повноважень керівника.
Від відповідача ПАТ «Санаторій «Київ» надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України за відсутності позивача, представник якого - ОСОБА_7 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умовами Трудового договору, що укладений між сторонами, чітко визначені підстави його розірвання та порядок виплати компенсації у разі його дострокового розірвання, а позивач був звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, то позовні вимоги ОСОБА_6 задоволенню не підлягають.
З таким висновком місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, 09 грудня 2009 року між позивачем ОСОБА_6 та ВАТ «Санаторій «Київ» був укладений трудовий договір строком на 3 роки (до 09 грудня 2012 року), за яким ОСОБА_6 зобов'язався виконувати роботу на посаді генерального директора Товариства (а.с.4-12).
Відповідно до ст.2 КЗпП України працівники реалізують своє право на працю за допомогою укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в організації або у фізичної особи.
Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену даною угодою відповідно до внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю й угоду сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Частиною 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є, у тому числі, угода сторін, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41), підстави, передбачені контрактом.
Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.
Згідно ст. 61 Закону України «Про акціонерні товариства» повноваження голови колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) припиняються за рішенням наглядової ради, якщо статутом акціонерного товариства це питання не віднесено до компетенції загальних зборів. Підстави припинення повноважень голови та/або члена виконавчого органу встановлюються законом, статутом товариства, а також контрактом, укладеним з головою та/або членом виконавчого органу.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства відноситься обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу.
Виходячи з положень пунктів 8.1, 8.3.8, 8.3.9, 8.3.10 Статуту ПАТ «Санаторій «Київ», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів від 17.09.12 року Наглядова рада Товариства є органом, що здійснює захист акціонерів товариства і в межах компетенції, контролює та регулює діяльність генерального директора. До виключної компетенції наглядової ради належить обрання та відкликання генерального директора Товариства; затвердження умов цивільно - правових, трудових договорів, які укладатимуться з генеральним директором, встановлення розмірів його винагороди, прийняття рішення про відсторонення генерального директора від виконання його повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора.
Як слідує з матеріалів справи, на позачерговому засіданні Наглядової ради Товариства 27 січня 2012 року було розглянуто питання про дострокове припинення повноважень Генерального директора ОСОБА_6 та прийнято рішення про припинення його повноважень з 31 січня 2012 року, що підтверджується проколом № 10/11 засідання Наглядової ради (а.с.14-19).
Згідно п.7.1. трудового Договору, укладеному між сторонами, підставами для розірвання договору є, зокрема, розірвання за угодою сторін; розірвання договору у зв'язку з відстороненням Керівника від посади генерального директора Товариства у зв'язку із банкрутством Товариства; розірвання договору у зв'язку з прийняттям загальними зборами акціонерів товариства або Наглядовою Радою Товариства рішення про припинення повноважень керівника та інші.
Пунктом 7.3 трудового Договору передбачено, що у раз розірвання трудового Договору з Керівником за рішенням загальних зборів акціонерів Товариства або Наглядової ради Товариства Керівнику одноразово виплачується компенсація у розмірі чотирьохкратного середньомісячного заробітку.
Згідно наказу № 9-к від 31 січня 2012 року ОСОБА_6 був звільнений з посади Генерального директора ПАТ «Санаторій «Київ» за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою явився протокол позачергових зборів Наглядової ради № 10/11 від 27.01.12 року. В наказі зазначено, що ОСОБА_6 підлягає до виплати компенсація за невикористану відпустку (а.с.62). В трудову книжку позивача зроблено запис про звільнення саме за п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.25-26).
Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Положення ст. 47 КЗпП України передбачають, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Якщо працівник в день звільнення не працював, то розрахунок з ним має бути проведений не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Отже, з урахуванням викладеного, посилання апелянта на те, що наказ про звільнення, виданий ним 31.01.2012 року не має юридичної сили через відсутність у ОСОБА_6 повноважень, як керівника, є необґрунтованими. Ним не надані суду, як це передбачено статтями 10, 60 ЦПК України, докази на підтвердження указаних обставин.
Крім того, з Протоколу позачергових зборів Наглядової ради ПАТ «Санаторій «Київ» № 10/11 від 27.01.12 року слідує, що повноваження генерального директора ОСОБА_6 припинені з 31 січня 2012 року, а ОСОБА_9 призначений на посаду виконуючого обов'язки генерального директора з 01 лютого 2012 року, що також спростовує заперечення апелянта щодо відсутності у нього повноважень на видачу наказів 31.01.2012 року, як керівника.
Доводи апелянта стосовно того, що Наглядова рада ПАТ «Санаторій «Київ» 27.01.12 року прийняла рішення саме про припинення повноважень ОСОБА_6, як керівника, а не про розірвання трудового договору за угодою сторін, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для виплати компенсації, оскільки позивач звільнений за п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідним наказом і записом в трудовій книжці, такі доводи можуть бути предметом розгляду при вирішенні питання щодо зміни формулювання звільнення, але такі вимоги позивачем заявлені не були.
Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони на засадах змагальності (ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України), і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміну оскаржуваного судового рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 квітня 2013 року - відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В. СамойловаА.П. ПриходченкоТ.С. Авраміді