РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_______________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/674/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"21" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Комунальне підприємство «Аршинцево» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири в сумі 3000,00 грн., моральної шкоди в сумі 500, 00 грн. та витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги і судової будівельно-технічної експертизи. Уточнивши свої вимоги 08.10.2012 року, ОСОБА_6 просила стягнути з відповідачки моральну шкоду в сумі 1144,00 грн.

Вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_6 є власницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1, 15 червня 2012 року її квартира була залита водою з квартири № 29, що розташована вище поверхом і належить ОСОБА_7 В результаті такого залиття квартири позивачці спричинена матеріальна шкода, вартість відновлювальних робіт вона оцінює у 3000 грн. Внаслідок пошкодження майна позивачці була завдана моральна шкода, яку вона також просить стягнути з відповідачки.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 2000 грн., у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн., судові витрати в розмірі 1700 грн., а всього стягнуто 4700 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не було встановлено дату залиття квартири позивачки; акти, складені ЖЕК в односторонньому порядку, датовані 20.06.2012 року, тобто через 5 днів після передбачуваного затоплення. Крім того, на думку апелянта, вказаними актами встановлений лише факт залиття квартири, проте не встановлена причина затоплення та її вина.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм ст.ст. 147,212 ЦПК України, не було критично оцінено висновок судової будівельно - технічної експертизи, оскільки вказана експертиза проведена експертом одноособово, про день її проведення сторони сповіщені не були. Крім того, висновок експерта був заснований на актах ЖЕК, в яких відсутні відомості про дату залиття квартири, причини залиття, відсутні підписи позивачки та відповідачки.

На думку апелянта, не вірними є й висновки суду першої інстанції стосовно того, що причиною залиття квартири стала несправність бойлера, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження цього факту.

Позивачка ОСОБА_6 надала заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, представника відповідачки, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЖК УРСР громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Пункт 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМ України від 08 жовтня 1992 року № 572 в редакції Постанови КМ України № 5 від 14.01.2009 року, передбачає, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; проводити за власні кошти ремонт квартири;використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, і виходив з того, що з вини власника квартири АДРЕСА_2, яким є ОСОБА_7, сталося залиття квартири позивачки, розмір шкоди становить 2980,00 грн., а відповідачкою не надано суду доказів на підтвердження звільнення її від відповідальності за майнові збитки, завдані ОСОБА_6

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони є мешканцями багатоквартирного будинку. Позивачка ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21.03.2002 року (а.с. 4) є власником квартири АДРЕСА_1, що розташована на четвертому поверсі будинку. Поверхом вище розташована квартира № 29, яка належить ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.1997 року (а.с. 137).

З акту про залиття, аварію, складеному 20 червня 2012 року вбачається, що комісія у складі: начальника ЖЕУ № 2 ОСОБА_8, майстра технічної дільниці ОСОБА_9 та слюсаря-електрика ОСОБА_10 зафіксувала факт залиття квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, наявність слідів залиття на стелі, стінах кухні та жилої кімнати. Причину залиття встановити не вдалося, оскільки мешканці квартири, розташованої вище, двері не відчинили (а.с.7).

Копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26 червня 2012 року також зафіксований факт протиправних дій з боку власника квартири АДРЕСА_1 по залиттю квартири та спричиненню майнових збитків позивачці ОСОБА_6, яка зверталася до правоохоронних органів (а.с.9).

Крім того, такий факт залиття квартири ОСОБА_6 підтверджений показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

З висновку № 296-6 судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2012 року слідує, що причиною залиття квартири № 26, що належить позивачці ОСОБА_6 стала волога, яка поступила з приміщень кухні і ванної кімнати квартири № 29, розташованої поверхом вище. Сума матеріальної шкоди (відновлювального ремонту) у зв'язку з залиттям квартири № 26 з урахуванням вартості пошкоджених будівельних матеріалів і будівельних робіт для встановлення пошкоджень складає 2980,00 грн. На фото таблиці № 3 відображено, що стеля і стіни кухні, ванної кімнати в квартирі №29 чисті та сухі, не мають пошкоджень, спричинених діями вологи. А в приміщенні ванної кімнати на стіні, що примикає до жилої кімнати, розташований електробойлер, зафіксовані сліди від течії нижче рівня розташування електро бойлеру, тоді як дах над стелями не має плям від намокання, дислокація розміщення пошкоджень на стінах житлової кімнати в нижче розташованої квартирі № 26 дзеркально відповідає місцю розташування бойлера в приміщенні квартири № 29. Одночасно, в приміщенні кухні квартири № 29 покриття підлоги з лінолеуму мало дефекти - нерівномірне прилягання до поверхні підлоги і незначне вздуття лінолеуму, які характерні при намоканні (залитті) покриття підлоги, в приміщенні санвузла і ванної кімнати під залізною ванною зафіксовані обширні підтечи від дії води, під стиками труб зливної каналізації стяла пластикова ємність для збору вологи, зафіксовані вологі рижуваті плями від дії вологи (а.с.50-76).

Також висновком експертизи встановлено, що огляд даху над квартирами та самих квартир сторін: №29 та № 26 в АДРЕСА_1, проводився після невеликого дощу, це відображено в додатках до експертного висновку. На даху над квартирою відповідачки ОСОБА_7 стояла калюжа, тоді як при огляді стелі квартири відповідачки мокрих плям не було виявлено, пошкоджень і дір в покритті крівлі безпосередньо над квартирою № 29 не зафіксовано.

З положень ст.ст. 151,177,179 ЖК України, Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 слідує, що на відповідного власника квартири покладений обов'язок щодо утримання у належному стані інженерного обладнання.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виходив з того, що залиття квартири позивачки відбулося з вини відповідача, що підтверджується сукупністю матеріалів у справі, вартість пошкодженого майна позивача встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи, який не спростований відповідачем, а тому на нього покладається обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що факт залиття квартири позивача підтверджується наявними у справі доказами, показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні і не спростований відповідачкою в ході розгляду справи, у зв'язку із чим, обґрунтовано в силу ст.ст. 1166,1167 ЦК України частково задовольнив позов. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачкою, виходив з засад розумності та справедливості.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом.

Вимагаючи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, ОСОБА_7 посилається на недоведеність факту спричинення шкоди від залиття квартири ОСОБА_6, не встановлення дати залиття та причини. Також апелянт зазначає, що судом не правильно указано, що залиття квартири позивачки трапилося внаслідок несправності бойлеру у квартирі відповідачки. Указані доводи апелянта не можна вважати підставою для скасування оскаржуваного рішення, крім того, вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, матеріалами судової експертизи, складеними робітниками житлового органу актами про залиття квартири із позначкою про те, що мешканці квартири № 29 не допустили комісію до квартири для встановлення причин затоплення.

Посилання апелянта на те, що дах над її квартирою знаходиться в аварійному стані, протікає, а в травні і червні 2012 року йшли рясні дощі, тому залиття квартири позивачки трапилося саме з причин протікання даху, колегія суддів не приймає, оскільки дислокація розташування пошкоджень в квартирі № 26 свідчить про протікання саме в місці розташування в квартирі відповідачки бойлеру, а при дослідженні судовим експертом даху над квартирою № 29, пошкоджень не виявлено, не дивлячись на те, що перед оглядом пройшов дощ, на даху стояла калюжа, протікань в квартирі № 29 не виявлено. З довідки начальника АМСЦ Керчі від 21.08.2012 року (а.с. 24) слідує, що в червні 2012 року дощі були 02.06.2012 року і 07.06.2012 року, в червні випало 36,8 мм опадів, що складає 62% від середньої багаторічної норми червня (59 мм). При обстеженні крівлі по АДРЕСА_1 комісією ЖЕУ № 2 22.08.2012 року (а.с. 25) встановлено, що на крівлі маються тріщини, в кв. № 29 вбачаються сліди протікання в залі в місці примикання плити перекриття до стіни, такі ж сліди є в під'їзді. Але указані обставини не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки опади після 07 червня 2012 року у спірний період зафіксовані не були, характер розташування слідів залиття в квартирі позивачки не відповідає розташуванню слідів протікання даху, що виявили працівники ЖЕУ в квартирі відповідачки. До того ж, з листа начальника Управління Житлово-комунального господарства м. Керчі від 30.10.2012 року (а.с. 88) виходить, що мешканці квартири АДРЕСА_1 не зверталися з питання протікання крівлі над їх квартирою, ремонт крівлі будинку виконувався в 2005 році, на тепер будинок включений в перелік будинків, що потребують першочергового ремонту крівлі.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_7 є власником квартири АДРЕСА_2, але в квартирі не проживає і зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_6. Квартирою АДРЕСА_2 користувалися тимчасові мешканці, під час перебування яких і трапилося залиття квартири, що належить позивачки.

Положеннями статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Отже, відповідальність за спричинену залиттям квартири позивачки шкоду повинна нести відповідачка, виходячи з норм ст.ст. 319, 1166, 1167 ЦК України і з урахуванням того, що не надані докази, які б спростовували наявність її вини у залитті квартири позивачки.

Доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не були критично оцінені висновки експерта, який порушив вимоги п. 4.16 Інструкції про призначення і проведення судових експертиз від 08.10.1998 року, провів експертизу без повідомлення відповідачки і що експерт та представник позивачки працюючи в одній установі, могли вступити в контакт, що заборонено вищевказаною Інструкцією, не можна визнати обґрунтованими, оскільки здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, яким є експерт ОСОБА_13, проводиться на підставі Інструкції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3505/5, відповідно до п. 2.1 якої судовий експерт несе особисту відповідальність за наданий висновок згідно з чинним законодавством. Експерт ОСОБА_13 попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Також судовим експертом повідомлення про проведення експертизи було направлено на адресу ОСОБА_7 за місцем її реєстрації, але повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Пунктами 1.4, 3.1, 3.9 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах передбачено, що судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної діяльності на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерством юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів. Підсумковий документ та додатки до нього (схеми, картограми, фотографії тощо) мають бути підписані та затверджені печаткою виконавця, а в разі здійснення ним судово-експертної діяльності у складі юридичної особи - печаткою юридичної особи.

Таким чином, висновок судово-будівельної технічної експертизи від 12.11.2012 року оформлений відповідно до вимог вищевказаної Інструкції від 12.12.2011 року і затверджений печаткою юридичної особи, в складі якої працює експерт ОСОБА_13

Частиною 6 статті 147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Тобто, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що висновок експерта є лише одним з доказів, якому суд повинен дати оцінку у сукупності з іншими доказами по справі та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вина відповідачки в залитті квартири позивачки повністю доведена.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не мають підстав для скасування рішення.

Одночасно, колегія суддів, застосувавши норми ч. 3 ст. 303 ЦПК України, прийшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині стягнення судових витрат на правову допомогу і оплати за виклик в судове засідання для допиту експерта.

Питання про розмір компенсації, яка підлягає стягненню на користь позивача у зв'язку із її витратами на правову допомогу регулюється положеннями ст.ст. 84, 88 ЦПК України.

З матеріалів справи слідує, що позивачка ОСОБА_6 25.01.2013 року оплатила МПП «СБ» 150,00 грн. (а.с. 128) за виклик експерта в судове засідання, указана сума була врахована судом першої інстанції як судові витрати і стягнута з відповідачки.

Види судових витрат визначені ст. 79 ЦПК України і не передбачають витрат для виклику експерта в судове засідання, а тому висновок суду стосовно стягнення таких витрат з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 є помилковим.

Відповідно до ст. 87 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стягуючи на користь позивачки з ОСОБА_7 900,00 грн. на відшкодування витрат з оплати правової допомоги на підставі квитанцій від 05 липня 2012 року (а.с. 34) та від 25 січня 2013 року (а.с. 129), суд першої інстанції не врахував указану норму процесуального права. Поза увагою суду залишилося те, що згідно з журналами судового засідання ОСОБА_14 приймала участь у справі як представник позивача, оплата послуг якого ЦПК України не передбачена. Відомості про те, що вона була допущена до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, яка надає правову допомогу, відсутні.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат на правову допомогу і в цій частині рішення місцевого суду підлягає зміні із зменшенням розміру суми судових витрат до 650,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування або зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2013 року задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2013 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судових витрат по справі в сумі 1700 грн., зменшити розмір судових витрат до 650,00 грн., зменшити загальну суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 з 4700,00 грн. до 3650 (трьох тисяч шістсот п'ятдесяти) грн. 00 коп.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 5 березня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:О.В. Самойлова А.П. ПриходченкоТ.С. Авраміді