Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року Справа № 811/1144/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Побочій О.В.,

за участю представників: - позивача - Коренчук А.Ю.,

- відповідача - участі не приймав,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного вищого навчального закладу «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» (надалі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (надалі - відповідач) про оскарження рішень та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про:

- скасування Повідомлення за період вересень 2012р. - березень 2013 року про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів;

- зобов'язання відповідача припинити нарахування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів по відношенню до позивача, як такого, що не має статусу вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації.

В обґрунтування зазначив, що різниця між сумою призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, сплачується лише навчальним закладами 3-4 рівня акредитації. В даному випадку відповідач не є навчальним закладом 3-4 рівня акредитації, а лише акредитовані окремі спеціальності, що не є тотожними поняттями, отже вимога про сплату різниці в пенсії не може розповсюджуватися на навчальний заклад, який не акредитований.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються з тих підстав, що частина 5 ст. 24 Закону № 1978-12 визначає що різниця між сумою призначеної пенсії за вказаним законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Нарахування сум витрат здійснювалося у відповідності з Постановою КМУ від 24.03.2004р. №372, а тому дії Пенсійного фонду України є правомірними.

В судовому засіданні 06.06.2013 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 11.06.2013 року.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Згідно частини 9 ст. 24 вказаного Закону різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до п. 9 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого ПКМУ від 24.03.2004р. №372 різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

За змістом вказаних положень Закону та Порядку фінансування різниці між сумами пенсії здійснюється вищими навчальними закладами 3-4 рівня акредитації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про освіту» відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

- другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

- третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Відповідно до п. 1 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого ПКМУ від 9 серпня 2001 р. № 978 дія цього Положення поширюється на вищі навчальні заклади, вищі професійні училища незалежно від форми власності та підпорядкування, які здійснюють підготовку (перепідготовку) фахівців за певними спеціальностями певних освітньо-кваліфікаційних рівнів на підставі ліцензії МОН. Акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що акредитація вищого навчального закладу (далі - акредитація закладу) - це державне визнання його статусу (рівня акредитації).

Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців з цієї спеціальності державним вимогам.

Відповідно до п. 6 вказаного Положення, документом який посвідчує факт акредитації є сертифікат.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства вбачається, наявність, як акредитації навчального закладу, як юридичної особи, так і акредитації окремої спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, а тому вказані види акредитації не є тотожними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є вищим навчальним закладом, який надає освітні послуги на підставі ліцензії Міністерства освіти і науки України, молоді та спорту (а.с. 51, 56).

Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті позивача (http://www.kirue.net), а саме, дозвільних документів на підставі яких здійснюється діяльність з надання освітніх послуг, позивач, як вищий навчальний заклад включений до Державного реєстру вищих навчальних закладів, що підвереджується відповідною Довідкою про включення вищого навчального закладу до Державного реєстру вищих навчальних закладів України. Але, при цьому реквізит рівень акредитації вищого навчального закладу не містить запису про рівень акредитації, що вказує на її відсутність (http://www.kirue.net/index.php?option=com_content&view=article&id=90:2011-12-27-21-54-48&catid=45:2011-12-14-13-46-28).

Отже, відповідач не є вищим навчальним закладом III - IV рівнів акредитації, а тому на нього не може розповсюджуватись обов'язок здійснення фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

На підтвердження наявності у відповідача III - IV рівня акредитації відповідач мав би надати суду відповідні докази.

Однак таких доказів відповідач суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов в частині вимоги про скасування Повідомлень за період вересень 2012р. - березень 2013 року про сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача припинити нарахування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів по відношенню до позивача, як такого, що не має статусу вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зміст вказаної норми КАС України вказує на те, що захист порушеного права або інтересу можливий лише за умови, що на момент звернення до суду таке право або інтерес вже порушені, а не їх порушення має відбутись у майбутньому.

Отже, судовому захисту не можуть бути піддані права та інтереси особи порушення яких ще не сталося, а тому вимога про зобов'язання відповідача утриматися від нарахування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати Повідомлення за період вересень 2012р. - березень 2013 року про сум витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

В задоволені решти вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді грошові кошти в розмірі 68,82 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07.06.2013р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.