РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/752/13Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції, ОСОБА_7, в якому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №437 від 27.05.2010 року, визнати недійсними свідоцтва про право власності, що видані 03.06.2010 року на ім'я ОСОБА_8 та на ім'я ОСОБА_7, визнати недійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та скасувати записи про реєстрацію свідоцтв про права власності.

Вимоги мотивовані тим, що 22 серпня 2001 року позивач за договором купівлі-продажу інвентарних об'єктів вбудованого нежитлового приміщення шляхом викупу № 210 прийняла у представництва Фонду майна АРК в м. Феодосія вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 84,8 кв.м.

22.08.2001 року складено Акт приймання-передачі інвентарних об'єктів, а 28.03.2003 року - акт перевірки виконання умов договору купівлі-продажу інвентарних об'єктів, яким встановлено, що умови договору купівлі-продажу виконано у повному обсязі.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 1458 від 16.11.2007 року "Про оформлення свідоцтва про право власності" включено в перелік об'єктів нерухомого майна комунальної власності нежитлові приміщення у житловому будинку літер "А", що розташований по АДРЕСА_1, оформлено право власності за Феодосійською міською радою на вказане приміщення. Також рішенням Феодосійської міської ради № 1222 від 27.11.2007 року "Про доповнення до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації" включено до об'єктів, які підлягають приватизації, належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення по АДРЕСА_1.

В подальшому наказом Фонду комунального майна м. Феодосія № 71 від 03.03.2008 року прийнято рішення про приватизацію об'єкту комунальної власності - нежитлових приміщень по АДРЕСА_1. 06.05.2008 року Фондом комунального майна в м. Феодосія з ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу комунального майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на дані приміщення. На думку позивача, приватизація вказаних об'єктів була взагалі неможливою, оскільки вони належать позивачу.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 20.04.2010 року № 437 затверджено Акт міжвідомчої комісії виконавчого комітету про обстеження нежитлових приміщень. Відповідно до п.п.а п.4 Положення про міжвідомчу комісію виконавчого комітету для проведення обстеження технічного стану житлового фонду, власники квартир подають до міжвідомчої комісії заяву з наданням свідоцтва про право власності. В порушення вказаного Порядку заяву ОСОБА_8 на проведення обстеження нежитлового приміщення № 2-н по АДРЕСА_1 надав до міської ради після проведення обстеження та складення Акту міжвідомчої комісії 22.04.2010 року. В ході перевірки встановлено, що документи на нежитлове приміщення №2-н в міжвідомчу комісію ОСОБА_8 надав 20.04.2010 року та в той же день фактично проведено обстеження вказаного нежитлового приміщення.

Крім того, відповідно до Положення про міжвідомчу комісію, комісія проводить обстеження нежитлових приміщень з метою встановлення нежитлових приміщень непридатними для мешкання. При цьому міжвідомча комісія не уповноважена проводити обстеження та робити висновки про визнання нежитлового приміщення придатним для постійного проживання. Враховуючи викладене, міжвідомча комісія вийшла за межі своїх повноважень.

На підставі рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 27.05.2010 року №437 видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_8 Незважаючи на те, що Господарським судом АРК розглядався позов заступника прокурора м. Феодосії з приводу спірного майна, 14.11.2012 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Феодосійського міського суду від 30 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково: скасовано рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 437 від 27 травня 2010 року "Про затвердження акту міжвідомчої комісії виконавчого комітету Феодосійської міської ради "Про визнання нежитлового приміщення № 2-н 84,8 кв.м по АДРЕСА_1 придатним для постійного проживання у якості однокімнатної квартири, упорядкованою ізольованою квартирою під АДРЕСА_1". Анульовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що видано 03 червня 2010 року на ім'я ОСОБА_8 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 квітня 2013 року ухвалою Феодосійського міського суду внесено виправлення у резолютивну частину оскаржуваного рішення (а.с.140).

Представник відповідача - Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, не нагодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до умов договору купівлі - продажу від 22.08.2001 року, положень Інструкції «Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» ОСОБА_6, як покупець, була зобов'язана здійснити реєстрацію у БТІ та реалізувати свої права власника. Таким чином, на думку апелянта, виконавчий комітет Феодосійської міської ради в межах своїх повноважень відповідно до умов діючого законодавства прийняв рішення, яким затвердив Акт Міжвідомчої косії.

На думку апелянта, судом не було враховано те, що ОСОБА_8 під час звернення до виконавчого комітету Феодосійської міської ради з приводу переведення нежитлового приміщення в житлове, був власником майна, в КП ФМБРТІ відсутні відомості стосовно належності спірного приміщення позивачу ОСОБА_6

Також не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

На думку апелянта, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, самостійно визначив спосіб захисту прав і, не дивлячись на те, що позивачка просила скасувати свідоцтво про право власності, що видано на ім'я ОСОБА_8, прийняв рішення про анулювання цього свідоцтво.

Крім того, апелянт, посилаючись на ч. 1 ст. 182 ЦК України, зазначає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, але ОСОБА_6 належним чином своє право власності на майно не зареєструвала, отже не мала правових підстав звертатися з позовом до суду.

Апелянт також зауважує на те, що ОСОБА_8 перетворив нежитлові приміщення та набув право власності на квартиру у червні 2010 року, а ОСОБА_7 придбала квартиру у листопаді 2012 року, тобто суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично вирішив спір про приміщення, яке на час розгляду справи ОСОБА_8 вже не належало. Тому ніякого відношення до приватизації Феодосійською міською радою нежитлових приміщень у 2007 році та продажу їх ОСОБА_8, ні він, ні ОСОБА_7 як покупець не мали, отже, підстави для визнання незаконним зміни статусу приміщення, а тим більше визнання недійсним договору купівлі - продажу відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, її представника, представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що між Представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим та ОСОБА_6 22.08.2001 року укладено договір купівлі-продажу шляхом викупу групи інвентарних об'єктів вбудованого нежитлового приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 84,8 кв.м в літер "А" (а.с.7).

Відповідно до вказаного договору покупець зобов'язаний пройти реєстрацію у бюро реєстрації та технічної інвентаризації, що ОСОБА_6 не виконано.

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1458 від 16.11.2007 року "Про оформлення свідоцтва про право власності", яким включено в перелік об'єктів нерухомого майна комунальної власності нежитлові приміщення у житловому будинку літер "А", що розташоване по АДРЕСА_1, оформлено право власності за Феодосійською міською радою (а.с.12-13).

Рішенням Феодосійської міської ради №1222 від 27.11.2007 року "Про доповнення до Переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації" включено до об'єктів, які підлягають приватизації нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Наказом Фонду комунального майна м. Феодосія №71 від 03.03.2008 року прийнято рішення про приватизацію об'єкту комунальної власності - нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 (а.с.18).

06.05.2008 року Фондом комунального майна в м. Феодосія з ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу комунального майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у житловому будинку літер "А", приміщення 2-н (а.с.58-63). Право власності на нерухоме майно зареєстровано ОСОБА_8 04.07.2008 року (а.с.65).

Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 27.05.2010 року №437 затверджено Акт міжвідомчої комісії виконавчого комітету про обстеження нежитлових приміщень та визнано спірні приміщення придатними для житла (а.с.19-21, 52-55). На підставі цього ж рішення виконкому ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.89).

З матеріалів справи слідує, що 14.11.2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.91). Право власності на нерухоме майно зареєстровано ОСОБА_7 у встановленому законом порядку (а.с.93).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №437 від 27.05.2010 у частині затвердження акту Міжвідомчої комісії з обстеження приміщення ОСОБА_8 та визнання нежитлових приміщень №2-н площею 84,8 кв.м по АДРЕСА_1 придатними для постійного проживання у якості однокімнатної квартири, є таким, що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

При цьому місцевий суд вважав встановленим те, що скасовані рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 1458 від 16.11.2007 року в частині оформлення права власності за Феодосійською територіальною громадою на приміщення в літ. «А» по АДРЕСА_1, рішення № 1222 від 27.11.2007 року в частині включення спірного майна до майна, належного до приватизації, визнано недійсним договір купівлі-продажу комунального майна (приміщення по АДРЕСА_1) від 06 травня 2008 року, що укладений між ОСОБА_8 та Фондом комунального майна м. Феодосії. Таке рішення було прийнято Севастопольським апеляційним Господарським судом АР Крим 19.02.2013 року по справі за позовом заступника прокурора м. Феодосії в інтересах ОСОБА_6 до Феодосійської міської ради, виконавчого комітету Феодосійської міської ради, Фонду комунального майна м. Феодосії, ОСОБА_8 про скасування рішень та наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як слідує з оскаржуваного рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради (а.с. 52), 27.05.2010 року розглянутий і затверджений акт Міжвідомчої комісії виконкому від 20.04.2010 року про обстеження квартир та нежилих приміщень, в тому числі і нежитлового приміщення № 2-н по АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_8 За результатами проведеного обстеження і після виконання в приміщеннях перепланування, переобладнання, облаштування підсобних приміщень, облаштування санвузлів, ремонту приміщень прийнято рішення про визнання нежитлових приміщень № 2-н по АДРЕСА_1 придатними для постійного проживання в якості однокімнатної, ізольованої квартири під АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Колегія суддів, враховуючи наведене, вважає, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 27.05.2010 року «Про затвердження Акту міжвідомчої комісії виконкому міської ради» не порушує прав позивачки, оскільки попереднє рішення виконкому від 16.11.2007 року, рішення 25 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 27.11.2007 року, наказ Фонду комунального майна № 71 від 06.03.2008 року, які є підставою для прийняття рішення виконкому від 27.05.2010 року, не визнані незаконними, не скасовані, що підтверджується постановою Вищого Господарського суду України від 25 квітня 2013 року (а.с. 156-160). Оскаржуване рішення не має для позивачки правових наслідків, оскільки на час його прийняття власником нежитлового приміщення № 2-н по АДРЕСА_1 був ОСОБА_8, рішення, на підставі яких він набув право власності не визнані незаконними, не скасовані, його право власності на нерухоме майно зареєстровано в КП «ФМБРТІ» 04.07.2008 року. Відтак, права позивачки не порушені і тому не підлягають захисту, оскільки, відповідно до змісту норми ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради прийнято у відповідності з нормами діючого законодавства, у межах компетенції, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи і узгоджуються з вимогами ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно із ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, серед яких і управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

З матеріалів справи слідує, що рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 437 від 27.05.2010 року прийнято в межах компетенції і з дотриманням порядку і умов, що передбачені Положенням про міжвідомчу комісію виконавчого комітету міської ради «Про порядок обстеження технічного стану житлових будинків і нежитлових приміщень, будівель, квартир та інших об'єктів в цілях встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам і визнання жилих будинків, жилих приміщень непридатними для проживання» (а.с. 96). Пунктом 3 вказаного Положення визначений перелік питань, що входять до компетенції Комісії, так, крім іншого, Комісія розглядає клопотання з питань зміни статусу жилих будівель і нежилих приміщень.

У зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання незаконним і скасування оскаржуваного рішення виконавчого комітету, також не вбачається і підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що видано ОСОБА_8 03.06.2010 року на підставі вищевказаного рішення.

При таких обставинах, висновок суду першої інстанції щодо анулювання свідоцтва про право власності від 03.06.2010 року є помилковим.

Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 14.11.2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с. 91), оскільки позивачка не є стороною цього договору, обраний нею спосіб захисту прав не відповідає закону.

Так, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом пред'явлення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндікаційного позову у разі, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 03 жовтня 2011 року у справі № 6-36цс11.

Вимоги щодо витребування майна від добросовісного набувача вже були предметом судового розгляду за позовом заступника прокурора м. Феодосія в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7

Позовні вимоги ОСОБА_6 стосовно визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що видане 03.06.2010 року на ім'я ОСОБА_7 також не підлягають задоволенню,оскільки таке свідоцтво не видавалося виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, право власності ОСОБА_7 зареєстровано КП «ФМБРТІ» 04.12.2012 року на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2012 року, який укладений з дотриманням норм ст. 657 ЦК України.

Вимоги позивачки стосовно зобов'язання реєстраційної служби Феодосійського МУЮ скасувати записи про реєстрацію свідоцтв про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що видані на ім'я ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, оскільки не засновані на законі.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» визначена процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. А процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначена Наказом Міністерства юстиції України від12.12.2011 № 3502/5 «Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Указані нормативні акти регулюють порядок реєстрації прав на нерухоме майно, внесення записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно і не передбачають можливість реєстрації свідоцтва про право власності та скасування запису про реєстрацію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, отже, вимоги ОСОБА_6 є безпідставними.

До того ж, як було визначене вище, свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане на ім'я ОСОБА_7, запис про реєстрацію якого позивачка просить скасувати, не існує.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду в даному випадку могли бути вимоги про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, але позивачкою вони не заявлялися, а суд відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права є відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Феодосійської міської ради на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 березня 2013 року задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 березня 2013 року задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 березня 2013 року скасувати.

Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, Реєстраційної служби Феодосійського міського управління юстиції, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко