РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/770/13Головуючий суду першої інстанції:Лошакова Т.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"11" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зміну розміру аліментів, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, у якому просив зменшити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 жовтня 2010 року на користь ОСОБА_7 на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 до 1/8 частини від його доходу, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини цього віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 жовтня 2010 року з позивача на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 04 січня 2012 року з нього на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку. На даний час позивач одружений з іншою жінкою. Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_11. Крім того, разом з ними проживає неповнолітня донька дружини від першого шлюбу. Наказом по підприємству від 14.09.2012 року позивачу була надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку, він отримує державну допомогу у розмірі 130 грн. щомісячно, іншого доходу не має. Позивач вважає, що його матеріальне становище змінилося - погіршилося, тому відповідно до ст.192 СК України, просить змінити розмір аліментів.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково: зменшено розмір присуджених рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 жовтня 2010 року аліментів на утримання неповнолітньої дитини до 1/6 частини від усіх видів доходів, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини цього віку. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_7 не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позову, подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на помилковість висновку суду про наявність підстав для зменшення розміру аліментів. Так, на думку апелянта, судом не було враховано той факт, що на період відпустки за догляду за дитиною за позивачем збереглися місце роботи та розмір заробітної плати, тому відпустка не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Крім того, той факт, що позивач знаходиться у другому шлюбі, від якого в нього є донька, аліментів на утримання якої він не сплачує та посилання позивача на те, що він отримує державну допомогу у розмірі 130 грн. не є підставою для задовлення позовних вимог, оскільки позивачу щомісячно виплачується державна допомога по догляду за дитиною в розмірі 955,61 грн. із загальної суми держаної допомоги в розмірі 54660 грн. При цьому, на утримання сина ОСОБА_8 позивач сплачує аліменти в розмірі 290 грн., що значно менше, ніж отримує друга дитина позивача.

Апелянт також зазначає, що судом при ухваленні рішення не було враховано, що на даний час її середній заробіток складає 2066 грн., вона вимушена працювати на півтори ставки, вона не знаходиться у шлюбі, ніяких інших видів доходу не має.

ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_7, у якому просить її відхилити.

Також, позивач ОСОБА_6, не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його змінити, задовольнивши позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі, вважає, що визначений судом розмір частки аліментів на утримання дитини, завеликий, до того ж, мати зобов'язана також приймати участь в утриманні дитини і має для цього добрий заробіток.

Апелянт, посилаючись на те, що на даний час його матеріальне становище погіршилось, оскільки він знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та фактично знаходиться на утриманні у своєї теперішньої дружини, виплата аліментів є його особистим обов'язком, а ніяк не зобов'язанням його родини, тому просить зменшити розмір аліментів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є батьками малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

Рішенням Феодосійського міського суду від 06 жовтня 2010 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.20).

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 жовтня 2010 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, виданий виконавчий лист № 2-4337/2010 від 06.10.2010 року, який знаходиться на виконанні у ВДВС м. Феодосії (а.с.21). Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 04 січня 2012 року з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 1/10 частини від усіх видів заробітку (а.с.17-19).

З довідки державного виконавця ВДВС м. Феодосія вбачається, що станом на 12.04.2013 року заборгованість по аліментам у ОСОБА_6 відсутня, є переплата в сумі 797,19 грн. (а.с. 56).

ОСОБА_6 працював в ДП «Феодосійське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами», щомісячно одержував заробітну плату, з якої робились відрахування аліментів, що підтверджується довідкою № 63 від 10.04.2012 року (а.с.23).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції посилався як на підставу для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, на зміну сімейного та матеріального становища позивача.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на належних доказах, яким надана належна правова оцінка.

Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що сімейний стан позивача змінився, 20.11.2010 року він уклав шлюб з ОСОБА_10 (а.с.24), ІНФОРМАЦІЯ_2 в нього народилась донька ОСОБА_11, про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.22).

Відповідно до положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у зв'язку з тим, що матеріальне становище, сімейний стан, а також стан здоров'я платника аліментів або їх одержувача можуть протягом часу наявності аліментного зобов'язання змінюватися, законом передбачено, що за позовом якоїсь із цих осіб суд вправі змінити раніше встановлений розмір аліментів як в сторону їх зменшення, так і в сторону їх збільшення.

Під зміною матеріального положення сторін розуміється як покращення, так і погіршення майнового положення платника або одержувача аліментів.

Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

На зміну матеріального становища безумовно впливає виникнення обов'язку по утриманню ще однієї дитини.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, наказом № 370-к від 14.09.2012 року по ДП «Феодосійське підприємство по забезпеченню нафтопродуктами» ОСОБА_6 надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - з 21.09.2012 року по 06.09.2015 року (а.с.10).

При таких обставинах, твердження апелянта ОСОБА_7 про те, що у позивача не змінилися місце роботи та розмір заробітної плати і тому відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, не приймаються колегією суддів, оскільки на час знаходження позивача у відпустці по догляду за дитиною, заробітна плата йому не виплачується, він отримує лише щомісячну допомогу в розмірі 130 грн., одночасно, такі обставини не перешкоджають відповідачці у разі зміни матеріального стану платника аліментів, звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. (частини 6, 8 та 9 статті 7 СК України). Згідно із статтею 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Вирішуючи спір, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини на підставі ст. 192 СК України з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: народження у позивача дитини і виникнення у нього обов'язку по її утриманню, погіршення його матеріального стану у зв'язку із знаходженням у відпустці по догляду за дитиною.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта ОСОБА_7 стосовно того, що її матеріальне становище може бути погіршено після розгляду Феодосійським міським судом цивільної справи про виділ долі квартири, яка є сумісним майном її та ОСОБА_6, оскільки ці обставини не мають правового значення для розгляду даної справи і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Також не приймаються колегією суддів посилання апелянта ОСОБА_6 в обґрунтування своїх доводів щодо зменшення розміру аліментів до 1/8 частки, на те, що він фактично знаходиться на утриманні дружини, оскільки у порушенні норм ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачем не надані докази, на підставі яких можливо було б встановити, що він фактично знаходиться на утриманні дружини.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтами суду не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що викладені в їх апеляційних скаргах, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення не містять.

Одночасно, враховуючи положення ч. 3 ст. 303 ЦПК України про те, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення часу, з якого підлягають стягненню аліменти з ОСОБА_6

Так, суд першої інстанції указав, що аліменти з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підлягають стягненню щомісячно починаючи з 30 квітня 2013 року до повноліття дитини.

Як слідує з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року, відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, з ОСОБА_6 підлягають стягненню аліменти в розмірі, що визначений судом першої інстанції, з дня набрання рішенням законної сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення часу, з якого підлягають стягненню аліменти з ОСОБА_6

На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року змінити в частині визначення часу, з якого підлягають стягненню аліменти з ОСОБА_6 та визначити, що аліменти з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, підлягають стягненню з дня набрання рішенням суду законної сили.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко