Справа № 2601/17706/12
Провадження по справі № 2/752/477/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.05.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Полякової Л.В.
при секретарях Фаренюк А.О., Сабалдаш О.В, Мішкіній А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс», Приватного акціонерного товариства «Компанія Київінвестбуд», ОСОБА_3 про вселення та виселення без надання іншого жилого приміщення -
в с т а н о в и в :
У вересні 2012 року позивач пред'явила в Голосіївський районний суд м. Києва позов до ЗАТ «Жилкомунсервіс» про усунення перешкод у користуванні житлом та вселення. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, на підставі розпорядження відповідача ЗАТ «Жилкомунсервіс» №172 в січні 2003 року їй була надана кімната в гуртожитку АДРЕСА_1. Через незадовільний санітарний та технічний стан змушена була покинути жиле приміщення, залишивши в кімнати речі, меблі та предмети домашнього побуту та проживати в своїх родичів, що підтверджено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.05.2008 року. Станом на початок 2010 року відповідач спірну кімнату до вимог санітарних і технічних правил не привів, у зв'язку із чим проживати у спірній кімнаті не мала можливості. Наприкінці квітня 2010 року, прийшовши до гуртожитку дізналась, що у спірній кімнаті проживає ОСОБА_3, а її речі переміщені в підвальне приміщення. Посилається на те, що є інвалідом ІІ групи, внаслідок порушення відповідачем вимог ст.ст. 109, 132 ЖК України залишилась без житла. В ході судового розгляду збільшила позовні вимоги та просила притягнути до участі у справі в якості відповідачів ПАТ «Компанія Київінвестбуд» та ОСОБА_3, просила суд вселити в кімнату АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_3 із вказаної кімнати.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, судом вжито заходів щодо його належного повідомлення про дату слухання справи за місцем реєстрації постійного місця проживання, проте повідомлення про вручення поштових відправлень повертаються на адресу суду за закінченням терміну зберігання, відповідно до ст. 74 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про слухання справи.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, з викладених у позові підстав.
Представник відповідачів ПАТ «Жилкомунсервіс», ПАТ«Компанія Київінвестбуд» заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях /а.с.27-30, 82-84/. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог посилався на те, що позивач не перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Компанія Київінвестбуд» та ЗАТ «Жилкомунсервіс». Фактично була вселена в гуртожиток з порушенням вимог діючого законодавства, ордер на вселення, який є єдиною підставою для вселення, позивачу компанією власником гуртожитку позивачу ніколи не видавався. Незважаючи на це, позивачу пропонувалося можливість вселитись як в окрему кімнату, так і на ліжко - місце, від яких позивач відмовилась.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що працювала в гуртожитку по АДРЕСА_2. Вказаний гуртожиток був призначений для проживання одиноких громадян чоловіків. Пам'ятає, що приблизно у 1996 році комендант дозволила пропускати гр. ОСОБА_2 до гуртожитку, оскільки там проживав її чоловік, який страждав на психічну хворобу, зазначивши, що на неї є розпорядження Будівельно -монтажного управління №1.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.
У січні 2003 року позивач на підставі розпорядження ЗАТ «Жилкомунсервіс №172 була вселена в кімнату АДРЕСА_1. Вказане розпорядження було підписано завідуючою гуртожитком та нанесена резолюція щодо переселення з АДРЕСА_2, проте посаду та особу, яка поставила резолюцію встановити неможливо, на бланку стоїть штамп ЗАТ «Жилкомунсервіс» /а.с.64/.
У реєстрації постійного місця проживання у спірній кімнаті позивачу відмовлено у зв'язку із тим, що заява позивача не відповідає встановленим вимогам ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» /а.с. 25/. В судовому порядку відмову у реєстрації постійного проживання у спірній кімнаті позивач не оскаржувала.
Власником гуртожиткуАДРЕСА_1 є ПАТ «Київінвестбуд», що підтверджується договором купівлі -продажу від 12.08.1996 року /а.с.58/.
ПАТ «Жилкомунсервіс» надає житлово -комунальні послуги в гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі договору про технічне обслуговування житлових будинків гуртожитків, інженерних мереж та комунікацій із ПАТ «Компанією Київінвестбуд» від 24.12.2004 р. /а.с.33/. Згідно умов договору в обов'язки ПАТ «Жилкомунсервіс» входить технічне обслуговування житлових будинків гуртожитків, інженерних мереж та комунікацій, укладення із наймачами приміщень, квартир, койко - місць з приводу оплати наданих житлово -комунальних послуг, повноваженнями щодо вселення та виселення з житлових приміщень ПАТ «Жилкомунсервіс» не наділений.
1996 році позивач вселилась до гуртожитку по АДРЕСА_2 в м. Києві до гр. ОСОБА_5 з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах, а 01.11.1997 року зареєструвала із останнім шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а позивач продовжувала проживати у вказаному гуртожитку. У зв'язку із аварійним станом гуртожитку мешканців гуртожитку по АДРЕСА_2 виселяли у примусовому порядку, та з огляду на стан здоров'я позивача ПАТ «Компанія Київінвестбуд» було надано згоду на вселення останньої в кімнату АДРЕСА_1, куди вона вселилась у грудні 2012 року.
В подальшому в спірній кімнаті не проживала /в кімнаті знаходились речі позивача/ через її невідповідність санітарним та технічним нормам, що підтверджено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.05.2008 року /а.с. 3-7/.
Після ухвалення вказаного рішення позивачу була запропонована кімната 51 в гуртожитку по АДРЕСА_1 від якої позивач відмовилась згідно акту від 05.11.2008 року /а.с.36/, у спірній кімнаті також не проживала, зі слів позивачки, у зв'язку із тим, що кімната не була приведена до належного стану, проте в кімнаті продовжували знаходитись її речі, які згідно акту 08.04.2010 року були винесені з кімнати та передані на зберігання завідуючому гуртожитком.
Відповідно до п. 12 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. №208 жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. м. на одну особу.
В судовому засіданні позивач зазначала, що від кімнати №51 в гуртожитку по АДРЕСА_1 відмовилась у зв'язку із тим, що площа вказаної кімнати становить лише 9 кв. м., що не дасть позивачу можливість прати та сушити білизну /необхідність викликана хворобою позивачки/, в той час як площа кімнати №17 становить 19,5 кв. м.
Згідно письмових пояснень ПАТ «Жилокомунсервіс» гр. ОСОБА_3 який перебуває у трудових відносинах із ПАТ «Жилкомунсервіс», вселився до вільної кімнати АДРЕСА_1, без погодження з власником, оскільки за вказаною адресою зареєстровано постійне місце проживання ОСОБА_3 та його доньки /а.с.81/. Крім того, факт реєстрації постійного місця проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1 підтверджується відомостями адресно -довідкового підрозділу ГУ ДМС у м. Києві /а.с. 105/. Представник відповідача ПАТ «Жилкомунсервіс» факт проживання відповідача ОСОБА_3 у спірній кімнаті підтвердив.
З приводу порушення прав на проживання у спірній кімнаті позивач неодноразово зверталась до Прокуратури Голосіївського району м. Києва та за наслідками таких звернень було направлено протест заступника прокурора Голосіївського району м. Києва від 14.02.2012 року № 245 про поновлення порушеного права та надання ОСОБА_2 кімнати для проживання /а.с. 37-38/.
На виконання протесту прокурора позивачу було запропоновано ліжко - місце в гуртожитку по АДРЕСА_1, від якого позивач відмовилась, що підтверджується актом від 07.03.2012 року /а.с.42/. Як пояснила в судовому засіданні позивач причиною відмови від ліжко -місця в гуртожитку по АДРЕСА_1 стало те, що проживаючи в гуртожитку по АДРЕСА_2 в м. Києві займала окрему кімнату, а тому має право на зайняття саме окремої кімнати.
За правилами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд неодноразово роз'яснював стороні позивача право подати докази, якими обґрунтовують вимоги позивача.
Належних та допустимих доказів про надання дозволу власником на проживання чи надання окремої кімнати ОСОБА_2 в гуртожитку по АДРЕСА_2 в м. Києві, які б в подальшому при переселенні у зв'язку із аварійним станом гуртожитку давали право на зайняття окремої кімнати, стороною позивача в розпорядження суду не надано.
Пояснення свідка щодо наявності правових підстав для вселення в гуртожиток по АДРЕСА_2 в м. Києві не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, у зв'язку із чим суд вважає, що у позивача відсутні підставі вимагати надання саме окремої кімнати в гуртожитку, оскільки письмового документу, що підтверджував наявність згоди адміністрації підприємства на проживання ОСОБА_2 в гуртожитку її чоловіка ОСОБА_5 позивач не надала.
Статтями 127-129 ЖК України передбачено, що для проживання робітників у період роботи можуть використовуватися гуртожитки.
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах. Надання жилої площі особам, які не працюють на підприємстві (за розпорядженням керівництва без видачі ордера) є порушенням діючого законодавства. Особи, визнані такими, що незаконно вселилися у житло підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з відповідачем та власником гуртожитку ПАТ «Компанія Київінвестбуд», ордер позивачу на зайняття кімнати в гуртожитку не видавався.
Відповідно до ст.130 ЖК УРСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 129 ЖК УРСР лише ордер є підставою для вселення на надану житлову площу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням, який позивачу не видавався.
Суд, також, не приймає до уваги посилання позивачки про те, що оскільки вона є інвалідом ІІ групи (висновок МСЕК №152723 від 01.11.1994 р.), та у відповідності до вимог ст.132 ЖК України вона не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення, оскільки в судовому засіданні позивачкою не надано жодних належних доказів в підтвердження тим обставинам, що вона поселилась у кімнату АДРЕСА_1 на законних підставах, з дозволу адміністрації відповідача, суд приходить до висновку, що підстави про задоволення позовних вимог останньої щодо вселення та виселення ОСОБА_3 із вказаної кімнати відсутні.
Той факт, що позивач не була обізнана щодо необхідності оформлення свого права на проживання у спірній кімнаті гуртожитку у відповідності до вимог закону, внаслідок юридичної необізнаності не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки настання юридичних наслідків не перебуває в залежності від знання чи незнання закону учасниками правовідносин.
На підставі ст. ст. 125, 127-129, 132 ЖК України, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. №208 керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 213-215, 218 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в :
в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Жилкомунсервіс», Приватного акціонерного товариства «Компанія Київінвестбуд», ОСОБА_3 про вселення та виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: