ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/85693/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Розваляєвої Т.С.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2009 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про стягнення державної соціальної допомоги дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2006-2008 роки.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2009 року, частково зміненою постановою Апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2011 року, позов задоволено частково.
Поновлено строк звернення позивача з позовом до суду.
Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року та 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, позивач має статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтями 77 та 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік, а тому суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог за 2006 рік.
Крім того, пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"("Справа про соціальні гарантії громадян"), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Конституційний Суд України у своїх рішеннях дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України
Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.
За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що відповідач повинен був нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Суди дійшли вірного висновку, що відповідачем безпідставно також не виплачено підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенси за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 січня 2009 року, оскільки зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносились, а тому є обов'язковими для виконання.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області - залишити без задоволення.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2009 року, частково змінену апеляційним судом, а також саму постанову Апеляційного суду Житомирської області від 27 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно.
Пом. судді: О.П.Торута