Справа №436/848/13-ц
Провадження №2/436/581/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2013р. м. Луганськ
Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,
при секретарі КОРОБКІНІЙ О.В.,
за участю позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання подружжя, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, з якою мешкає дитина, до досягнення дитиною трьох років,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до Кам’янобрідського районного суду м. Луганська суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем, від даного шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини між сторонами припинені з 15.02.2013 року через різні погляди на сім’ю, домашній побут та виховання дитини. Дитина проживає разом з матір’ю та знаходиться на утриманні позивачки, відповідач не приймає участі в матеріальному забезпеченні родини, є працездатною особою і будь-яких аліментних зобов’язань перед іншими особами не має. На підставі чого, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 25% від суми заробітку до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання у розмірі 25% від суми заробітку починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення донькою трирічного віку. Крім того, у зв’язку із фактичним припиненням сімейних відносин з лютого 2013р. та неможливістю розірвати шлюб до досягнення дитиною одного року, ОСОБА_1 просила встановити режим окремого мешкання подружжя.
Позивачка у судовому засіданні уточнила позовні вимоги, та просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення донькою трирічного віку, в іншій частині підтримала позовні вимоги в повному обсязі, наполягала на їх задоволення, надавши суду пояснення, аналогічні змісту поданої заяви.
Відповідач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення, зазначивши при цьому, що в теперішній час він офіційно не працевлаштований, на обліку в Луганському міському центрі зайнятості не перебуває, має мінливий заробіток, мешкає разом з батьком, який є пенсіонером, переніс інфаркт, внаслідок чого втратив зір на одне око, та, в даний час, перебуває на утриманні відповідача.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали страви, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 184 СК України передбачено якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сім’ї.
Судом встановлено, що сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Бородіна) ОСОБА_4 від 07.09.2012 року видане Кам’янобрідським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського МУЮ у Луганській області, актовий запис № 270 (а.с.14).
Від шлюбу мають малолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с.13).
Відповідно до довідки голови квартального комітету, ОСОБА_1 мешкає разом з донькою ОСОБА_3 за адресою: м. Луганськ, пров. 1-й Інтернатський, будинок 1 (а.с.16).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач зобов’язаний і має можливість сплачувати на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позову, тобто з 08.04.2013 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до копії наказу ПАТ «Луганськтепловоз» від 15.03.2013 року №119 ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.18).
Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, за умови, що чолові може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які враховують при визначені розміру аліментів на одного подружжя, дітей, батьків, інших осіб» №146 від 26.02.1993р., утримання аліментів здійснюється з усіх видів заробітку і додаткової винагороди, як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з допомоги по безробіттю, допомоги по тимчасовій непрацездатності, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та особистих пояснень відповідача, ОСОБА_2 у теперішній час офіційно не працевлаштований та на обліку в Луганському центрі зайнятості не перебуває. Згідно довідки, наданої головою квартального комітету, відповідач мешкає за адресою: м. Луганськ, вул. Братів Махових, буд. 104, разом з батьком ОСОБА_5, який досяг пенсійного віку.
Дані обставини позивачкою у судовому засіданні оспорені не були.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання позивачки у розмірі 1/6 частки від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подачі позовної заяви та до досягнення донькою трирічного віку, тобто до 19.01.2016 року.
Приходячи до даного висновку суд також враховує визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог в частині стягнення аліментів саме у такому розмірі, яке, згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, є безумовним, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.119 СК України, за заявою подружжя або позовом одного із них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
Аналогічні приписи викладені в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007р.
З огляду на викладене, враховуючи, що сторони у судовому засіданні висловили своє взаємне небажання проживати спільно та зберігати сім’ю, однак не можуть розірвати шлюб до досягнення дитиною одного року, правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя, визначені ст. 120 СК України, сторонам відомі, а тому суд вважає можливим встановити режим окремого проживання подружжя.
Разом з цим, у зв’язку з тим, що встановлення судом режиму окремого мешкання подружжя породжує юридичні наслідки лише з моменту набрання чинності рішення суду, а не з моменту фактичного припинення сторонами шлюбних відносин, суд вважає, що вимоги позивачки про встановлення даного режиму з конкретної дати 15.02.2013р. є необґрунтованими, та задоволенню у даній частині не підлягають.
Відповідно до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Крім того, з відповідача підлягають стягненню судовий збір на користь держави у сумі 229 гривень 40 копійок, а також понесені позивачкою витрати з оплати судового збору у сумі 114 гривень 70 копійок за пред’явлення позовних вимог щодо встановлення режиму окремого мешкання подружжя.
Керуючись ст.ст. 119, 120, 180-183 СК України, ст.ст. 60, 88, 212 -215, 367 ЦПК України суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити режим окремого проживання подружжя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову, тобто з 08.04.2013 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх від всіх видів його заробітку (доходу), до досягнення донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років, тобто до 19.01.2016 року, починаючи з дня пред’явлення позову - 08.04.2013р.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев’ять) 40 копійок у дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в межах сплати платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: А.О. ТЕМНІКОВА