Справа №256/2987/13ц

                                                   2/256/1000/13

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2013 р. Калінінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                     – судді Гавриленка О.М.

при секретарі                     –            Ткачі А.Г,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Шахта імені ОСОБА_2» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання провести виплати лікарняного та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

          Звернувшись до місцевого суду у квітні п.р. та уточнивши позовні вимоги під час провадження у справі, позивачка просила суд скасувати наказ про її звільнення від 08.04.13 р, поновивши її на роботі у відповідача, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, сплатити лікарняний лист та відшкодувати моральну шкоду. В обґрунтування позову зазначила, що працювала у відповідача на посаді провідного юрисконсульта до 13.08.12 р. Разом з тим, відповідач незаконно звільнив її за прогули 13.08.12 р, а рішенням місцевого суду (залишеним без зміни рішенням апеляційного суду) вона була поновлена на попередній посаді. Проте, того ж дня (08.04.2013 р.) її знов було звільнено по п.1 ст. 40 КЗпП України незважаючи на перебування на лікарняному та порушення процедури звільнення робітників. А оскільки на думку позивачки, її незаконно було звільнено просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов’язати сплатити лікарняний та відшкодувати моральну шкоду. За письмовою заявою просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного рішення.

          Відповідач у судове засідання неодноразово не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджене документально. Тому суд розглянув справу в його відсутність, у заочному порядку (оскільки позивач не заперечувала проти цього), на підставі правил ст. 224 ЦПК України.

          Перевіривши матеріали справи, суд дістається до переконливого висновку про можливість задоволення позову частково за підстав, передбачених положеннями ст,ст 21, 23, 40, 47, 116 КЗпП України, п,п 17, 19 Пленуму Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

          Відповідно до останніх, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення, а в разі якщо він не працював у день звільнення, то ці суми виплачуються не пізніше наступного дня після звернення працівника за розрахунком.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни скорочення чисельності або

штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

          Як убачається з матеріалів справи, рішенням місцевого суду від 15.01.13 р. визнано незаконним наказ № 57к від 13.08.2012 року про звільнення ОСОБА_1 за прогули, виданий ДП «Шахта імені ОСОБА_2», поновлено її на роботі з 13.08.2012 року. Рішення в цій частині залишено без зміни рішенням апеляційного суду від 28.03.13 р.

          Згідно до наказу від 08.04.2013 р. за № 151 ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного юрисконсульта ДП «Шахта ім. М. Горького» тобто за скороченням чисельності або штату працівників.

У відповідності до листка непрацездатності АВШ№ 248274 ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 08.04.13 р. по 18.04.13 р.

Наведені фактичні обставини справи підтверджені документально та ставити під сумніви які суд не убачає підстав.

Таким чином, як встановлено в судовому засіданні звільнення ОСОБА_1 відбулось під час її тимчасової непрацездатності, що є безумовним порушенням ст. 40 КЗпП України. Зазначене розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, оскільки в день звільнення – 08.04.2013 р. працівнику було видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність. Зазначений висновок суду цілком узгоджується з роз’ясненнями, що містяться в п.17 згаданої постанови Пленуму. Рівним чином зазначене звільнення ОСОБА_1 відбулось в період її тимчасової непрацездатності та є безумовно незаконним, безвідносно від того, що відповідачем серед іншим також порушена процедура про звільнення, оскільки позивачці не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві, що слід вважати очевидним. Звідси позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування спірного наказу про звільнення від 08.04.13 р. та поновлення її на роботі підлягають задоволенню у заявлений позивачкою спосіб.

Крім того, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. А тому, вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також заслуговують на увагу. За цим стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає середній заробіток за 35 робочих днів (за період з 19 квітня 13 р. по 12.06.13 р. включно). Середньоденний заробіток ОСОБА_1 за час роботи у відповідача складав 272,62 грн. (на підставі ст. 61 ЦПК України суд приймає розрахунок заробітку, визначений в згаданому рішенні апеляційного суду Донецької області від 28.03.2013 р.). Звідси середній заробіток позивачки протягом року визначається помноженням середньоденного заробітку на кількість робочих днів, тобто в розмірі 9541,7 грн. (35х272,62), що узгоджується з порядком обчислення, передбаченим постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. з наступними змінами «Про порядок обчислення середньої заробітної плати».

Також доводи позивачки про те, що незаконним звільненням були порушені її права, що призвело до певних моральних страждань внаслідок втрати нею звичних життєвих зв’язків і зажадало від неї додаткових зусиль для їх нормалізації, дійсно заслуговують уваги. Але з урахуванням суті позовних вимог, суми заборгованості, терміну затримки розрахунку, а також вимог розумності та справедливості, передбачених ст. 23 ЦК України, суд стягує на її користь з відповідача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, відмовляючи позивачці в решті позову.

Вимоги позивачки про зобов’язання провести виплату лікарняного також заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 поновлена на посаді провідного юрисконсульта з 08.04.2013 року, то суд зобов’язує відповідача провести виплату по лікарняному листу серія АВШ №248274 виданим КУ «Центр первинної медико-соціальної допомоги №3» з 08.04.13 р. по 18.04.13 р. у відповідності до вимог ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». В цілому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст,ст 11, 60, 209, 212-214, 224-226 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до ДП «Шахта імені ОСОБА_2» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов’язання провести виплати лікарняного та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

          Скасувати наказ №151 від 08.04.13 р. про звільнення ОСОБА_1 по ст. 40 п.1 КЗпП України, виданий ДП «Шахта імені ОСОБА_2», поновивши її на посаді провідного юрисконсульта з 08.04.13 р.

          Стягнути з ДП «Шахта імені ОСОБА_2» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.04.13 р. по 12.06.13 р. у розмірі 9541,7 грн. та на відшкодування моральної шкоди 1000 грн, а всього 10541,7 грн. на користь ОСОБА_1.

          Зобов’язати ДП «Шахта імені ОСОБА_2» провести виплату по лікарняному листу серія АВШ №248274 виданим КУ «Центр первинної медико-соціальної допомоги №3» на підставі якого ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 08.04.13 р. по 18.04.13 р. включно.

          В решті позову ОСОБА_1 відмовити.

          Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1М на попередній роботі підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення (чи з дня отримання його копії, але особою, яка приймала участь у розгляді справи, однак не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення).

Суддя –

                                                                                                              14.06.2013