ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
23.11.06 Справа№ 5/2354-28/216 А
10 год 35 хв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кворум”, м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів
про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.08.2002 року № 1764/04-23-2/23884510/22258, № 1765/04-23-2/23884510/22257
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м.Львів, вул.Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Ільїнська О.Л. - представник
Від відповідача: не з”явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Кворум” звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.08.2002 року № 1764/04-23-2/23884510/22258, № 1765/04-23-2/23884510/22257.
Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві та доповненні до позовної заяви, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.08.2002 року № 1764/04-23-2/23884510/22258, № 1765/04-23-2/23884510/22257, якими позивачу визначено суми податкових зобов’язань відповідно з податку на додану вартість в сумі 72077 грн( 63111 грн-основного платежу та 8966-штрафних(фінансових) санкцій) та з податку на прибуток в сумі 112050 грн (89640 грн-основного платежу та 22410 грн- штрафних(фінансових) санкцій), свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Позивачу протягом більше року не було відомо про складення Акту №23-236/2149 від 16.08.2002 року і винесення згідно нього податкових повідомлень-рішень, про це йому стало відомо тільки з супровідного листа ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 19501/23-2 від 14.10.2003 року, з яким позивачу було направлено акт перевірки та корінці податкових повідомлень-рішень. В Акті перевірки відсутній підпис керівника підприємства. Безпідставним є висновок в розділі 2.2. Акту "валові витрати" про те, що позивачем включено до складу валових витрат 298,8 тис, які документально не підтверджені. Інспектору було надано для ознайомлення накладні на реалізацію товару та податкові накладні, загальна сума зазначених накладних 302,3 тис грн співпадає з сумою, облікованою у 2000 році в Книзі обліку продажу, і відзначена у рядку ч.І рядок 1 "доходи від продажу товарів" Декларації про прибуток підприємства за 2000 рік. Вартість придбаних товарів було включено у рядок 12.1. Декларації про прибуток підприємства за 2000 рік - 315,66 грн. Податковому органу було представлено товарні накладні на придбання і податкові накладні до них, сума за цими накладними облікована в Книзі обліку придбання. Загальна сума валових витрат, враховуючи зменшення витрат на суму 19,3 тис грн (що включають 14,5 тис грн - залишки товарних запасів (рядок 12.2. Декларації) та 4,8 тис грн - витрати по інших операціях (рядок 15 Декларації) та збільшення на суму 2,5 тис. грн.(де увійшли витрати на оплату праці у сумі 800 грн(рядок 12.3. Декларації) та 1,7 грн пені (рядок 12.16 Декларації), - становить 298,8 тис. грн. У розділі 2.4. Акту „податок на прибуток" інспектор відповідно знову ж таки, безпідставно, не враховує валові витрати, які підтверджені документально на суму 298,8 тис грн, а також збитки минулих періодів у сумі 8,7 тис грн, що були перенесені за результатами попереднього податкового періоду (рядок 25 Декларації за 2000 рік). Безпідставним є висновок в розділі 2.5. акту „податок на додану вартість" про те, що позивачем не підтверджений податковий кредит на суму 63111 грн. Інспектору було надано товарні накладні на придбання і податкові накладні на цю-ж суму, відзначені операції були включені в Книгу обліку придбання (товарів, робіт, послуг), яка теж була
надана інспектору для перевірки, і відображені у прийнятих податковим органом Податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, березень і липень 2000 року.
Представник відповідача з’явився лише в перше попереднє судове засідання, яке відбулося 28.08.2006 року, витребуваних судом матеріалів відповідач суду не подав. В попередні судові засідання, які відбулися 11.09.2006 року, 29.09.2006 року,17.10.2006 року, а також в судові засідання з судового розгляду справи, які відбулися 07.11.2006 року та 23.11.2006 року, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом матеріалів(в тому числі письмового пояснення на позовну заяву) не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання(повідомлення про вручення ухвал суду наявні в матеріалах справи).
Суд в порядку ч.6 ст.71, ч.4 ст.128 КАС України вирішує справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, спірні податкові повідомлення-рішення, корінці спірних податкових повідомлень-рішень, накладні, податкові накладні, податкові декларації та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Працівником Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова було проведено тематичну документальну перевірку ТзОВ „Кворум” з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків та інших обов’язкових платежів до бюджету за період з 01.01.2000 року по 01.04.2002 року, за результатами якої складено Акт від 16.08.2002 року за № 23-236/2149.
На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2002 року № 1764/04-23-2/23884510/22258, яким ТзОВ „Кворум” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 63111 грн-основного платежу та 8966 грн -штрафних(фінансових) санкцій, усього в сумі 72077 грн.
Також на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2002 року № 1765/04-23-2/23884510/22257, яким ТзОВ „Кворум” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в розмірі 89640 грн-основного платежу та 22410 грн- штрафних(фінансових) санкцій, усього в сумі 112050 грн.
Постановою господарського суду Львівської області від 22.04.2005 року у справі № 6/125-4/89 було скасовано постанову господарського суду Львівської області від 17.03.2003 року № 6/125-4/89 про визнання банкрутом ТзОВ «Кворум». Протоколом Зборів учасників ТзОВ «Кворум»від 25.04.2005 року призначено директором ТзОВ «Кворум»Гібая С.І.
В акті перевірки(п.2.2, п.2.4) зазначено, що в порушення п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року(із внесеними змінами) підприємством в перевірений період включено до складу валових витрат 298,8 тис.грн, які документально не підтверджені, внаслідок чого платнику донараховано суму податку на прибуток 89,6 тис.грн.
На спростування зазначеного висновку податкового органу позивачем долучено до матеріалів справи накладні на реалізацію товару: № 4 від 16.07.2000 року і № 5 від 20.07.2000 року на загальну суму 283600,00 грн без ПДВ і податкова накладна № 4 від 31.07.2000 року на цю ж суму; № 3 від 31.03.2000 року на суму 3766,47 грн без ПДВ і податкова накладна № 3 від 31.03.2000 року на цю ж суму; накладна № 1 від 14.03.2000 року на суму 7675,83 грн без ПДВ і податкова накладна № 1 від 14.03.2000 року на цю ж суму; накладна № 12 від 01.03.2000 року на суму 7280,00 грн без ПДВ і податкова накладна № 2 від 01.03.2000 року на цю ж суму. Загальна сума зазначених накладних 302,3 тис. грн співпадає з сумою, облікованою у 2000 році в Книзі обліку продажу, і відзначена у рядку ч.І рядок 1 "доходи від продажу товарів" Декларації про прибуток підприємства за 2000 рік. Вартість придбаних товарів було включено у рядок 12.1. Декларації про прибуток підприємства за 2000 рік - 315,66грн. Позивачем долучено товарні накладні на придбання: №-20/7-1-2 від 20.07.2000 року, № 19/7-1-2 від 19.07.2000 року, № 15/7-1 від 15.07.2000 року і до них податкова накладна № 256 від 31.07.2000 року на суму 298098,31 грн без ПДВ; №363 від 14.03.2000 року і до неї податкова накладна № 363 від 14.03.2000 року на суму 6772,50 грн без ПДВ; № 2 від 10.01.2000 року і до неї податкова накладна № 2 від 10.01.2000 року на суму 3404,10 грн без ПДВ; товарна
накладна №18/08 від 18.08. 1999 року і до неї податкова накладна №18/08 від
18.08.1999 року на суму 7280 грн без ПДВ. Сума за цими накладними облікована в Книзі обліку придбання. Загальна сума валових витрат, враховуючи зменшення витрат на суму 19,3 тис грн (що включають 14,5 тис грн - залишки товарних запасів (рядок 12.2. Декларації) та 4,8 тис грн - витрати по інших операціях (рядок 15 Декларації) та збільшення на суму 2,5 тис. грн.(де увійшли витрати на оплату праці у сумі 800 грн(рядок 12.3. Декларації) та 1,7 тис. грн пені (рядок 12.16 Декларації), - становить 298,8 тис. грн.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, датою збільшення валових витрат виробництва(обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів(робіт,послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платникам податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт(послуг)-дата фактичного отримання платником податку результатів робіт(послуг).
З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про непідтвердження позивачем валових витрат на суму 298,8 тис.грн відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і порушення внаслідок цього вимог п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року(в чинній на час формування валових витрат редакції). Тому визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 89640 грн -основного платежу (і як наслідок 22410 грн - штрафних(фінансових) санкцій відповідно до п.п.17.1.7.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), здійснене відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 20.08.2002 року № 1765/04-23-2/23884510/22257 безпідставно.
Також в акті перевірки(п.2.5) зазначено, що в порушення п.7.1. п.7.2. п.7.2.1. п.7.4.1. п.7.4.4. п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року(із внесеними змінами) підприємством в перевірений період включено до податкового кредиту 63111 грн, які на момент перевірки не підтверджені податковими накладними, внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 63111 грн.
На спростування зазначеного висновку податкового органу позивачем долучено до матеріалів справи товарні накладні на придбання: №-20/7-1-2 від 20.07.2000 року, № 19/7-1-2 від 19.07.2000 року, № 15/7-1 від 15.07.2000 року на загальну суму 357717,97 грн, в т.ч.ПДВ 59619,66 грн, і податкова накладна № 256 від 31.07.2000 року на суму 357717,97 грн, в т.ч.ПДВ 59619,66 грн; товарна накладна №363 від 14.03.2000 року на суму 8127,00 грн, в.т.ч ПДВ 1354,50 грн, і податкова накладна №363 від 14.03.2000 року на суму 8127,00 грн, в.т.ч ПДВ 1354,50 грн; товарна накладна № 2 від 10.01.2000 року на суму 4084,92 грн, в т.ч. ПДВ 680,82 грн і податкова накладна № 2 від 10.01.2000 року на суму 4084,92 грн, в т.ч. ПДВ 680,82 грн; товарна накладна
№18/08 від 18.08. 1999 року на суму 8736,00 грн, в т.ч.ПДВ 1456 грн, і податкова накладна №18/08 від 18.08.1999 року на суму 8736,00 грн, в т.ч.ПДВ 1456 грн. Загальна сума ПДВ по вищезгаданих податкових накладних складає 63111 грн, вищезазначені операції на вказану суму були включені в Книгу обліку придбання (товарів, робіт, послуг), і відображені у прийнятих податковим органом Податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, березень і липень 2000 року. Податкові накладні за своїм змістом відповідають вимогам п.7.2.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року(в чинній на час формування податкового кредиту редакції), вартість придбаних за ними товарів(робіт,послуг) відноситься до складу валових витрат(про що зазначалося вище).
З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем п.7.1. п.7.2. п.7.2.1. п.7.4.1. п.7.4.4. п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року(в чинній на час формування податкового кредиту редакції). Включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 63111 грн підтверджене податковими накладними і здійснене у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 63111 грн-основного платежу (і як наслідок 8966 грн - штрафних(фінансових) санкцій відповідно до п.п.17.1.7.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), здійснене відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 20.08.2002 року № 1764/04-23-2/23884510/22258 безпідставно.
Відповідач не подав суду жодних доказів на підтвердження правомірності своїх рішень, як цього вимагає ст.71 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.08.2002 року № 1764/04-23-2/23884510/22258, № 1765/04-23-2/23884510/22257 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача за його згодою.
На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 20.08.2002 року № 1764/04-23-2/23884510/22258 та № 1765/04-23-2/23884510/22257.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.