30.05.2013

Справа № 127/11116/13-к

Провадження № 1-кп/127/368/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

при секретарі: Піскун О.О.,

прокурора: Бережного С.В.,

потерпілої: ОСОБА_5.,

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження на підставі угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали кримінального провадження із обвинувальним актом та угодою про примирення між потерпілою та обвинуваченим, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що відповідно до виконавчого листа про стягнення аліментів Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.06.2004 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5. на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини доходів від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян починаючи з 24.05.2004 до досягнення їх неповноліття.

Однак, ОСОБА_2 не бажаючи виконувати рішення суду щодо виплати встановлених аліментів на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, почав злісно ухилятися від сплати аліментів, що виражалося у відмові надавати кошти чи інші матеріальні блага, не реагував на неодноразові прохання колишньої дружини ОСОБА_5., яка потребувала матеріальної допомоги для догляду за донькою та сином та немала коштів на нормальне існування. Також, ОСОБА_2 свідомо не приймав ні яких мір в пошуках роботи та інших заробітків, щодо надання дітям матеріальних коштів для її повноцінного життя та всебічного розвитку. В зв'язку з ухиленням від виплати аліментів ОСОБА_2 неодноразово попереджався державною виконавчою службою Ленінського району м. Вінниці про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів, однак він продовжував ухилятись від виплати коштів на утримання дитини, в результаті чого утворилась заборгованість, яка згідно довідки розрахунку з Ленінського відділу ДВС ВМУЮ станом на 01.04.2013 становить 9 554 грн. 38 коп.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання угоди та затвердження угоди про примирення, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосовний в результаті затвердження угоди про примирення судом та зазначив, що на покарання у виді 120 годин громадських робіт він заслуговує. Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав повністю та зазначила, що угода про примирення є добровільною та наполіг на затвердженні угоди про примирення.

Потерпіла ОСОБА_5., зазначила, що наслідки затвердження угоди про примирення їй зрозуміли, угоду про примирення укладено з обіцянкою виплати станом на 03.05.2013 грошей у сумі 9554 грн. 38 коп., однак просила суд затвердити угоду про примирення.

Прокурор вважає, що наявні всі підстави для затвердження угоди на вказаних в ній умовах та просив суд угоду затвердити.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам закону дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, відповідно до ст. 474 КПК України.

Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам КПК України або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

30.04.2013 між потерпілою ОСОБА_5. та обвинуваченим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення.

Як вбачається зі змісту даної угоди обвинувачений ОСОБА_2 зобов'язався до 03.05.2013 повністю виплатити заборгованість по сплаті аліментів потерпілій ОСОБА_5., однак станом на 30.05.2013 обвинувачений ОСОБА_2 не виконав взятих на себе за угодою зобов'язань.

Враховуючи дані обставини, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що укладення вказаної угоди не було добровільним та є очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, а тому дана угода затвердженню не підлягає.

Враховуючи викладене, оскільки угоду про примирення між потерпілою ОСОБА_5. та обвинуваченим ОСОБА_2, було укладено під час досудового розслідування суд вважає, що кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 7 ст. 474 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В затвердженні угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_5. та обвинуваченим ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України - відмовити.

Кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Суддя: