Справа №22-866/06 Категорія - 11
головуючий у 1 інстанції: Шешеня М.О. доповідач: Чужа Ю.Г.
РІШЕННЯ
іменем України
8 червня 2006 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі головуючого Чужі Ю.Г., суддів: Кожух О.А., Власова С.О., при секретарі Шпонтак В.В., з участю апелянта ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2 та представника позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду від 27 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, -
встановила:
У грудні 2005 року ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання недійсним.
Вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 та її покійний чоловік ОСОБА_4 уклали з відповідачем договір довічного утримання, який 10 вересня 1998 року був посвідчений державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори.
Перед укладенням договору сім'я ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з поганим станом здоров'я чоловіка, була в тяжкому матеріальному становищі, а тому уклала договір на вкрай невигідних умовах.
Крім цього, відповідач неналежно виконує умови договору та ніякої допомоги позивачці не надає.
Посилаючись на дані обставини ОСОБА_3 просив суд постановити рішення, яким визнати договір довічного утримання від 10 березня 1998 року недійсним.
З лютого 2006 року ОСОБА_2 змінила предмет позову і просила розірвати договір довічного утримання.
Рішенням Перечинського районного суду від 27 березня 2006 року позов задоволено частково. Договір довічного утримання укладений 10 березня 1998 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Будучи незгідним з даним рішенням ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 скаргу підтримав в повному обсязі та пояснив, що з моменту укладення договору довічного утримання виконує його умови належним чином.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу вважають безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Розриваючи договір довічного утримання суд першої інстанції виходив з того, що по справі доведено факт заміни набувача за договором довічного утримання без згоди відчужувача та факт неналежного виконання набувачем ОСОБА_1 обов'язків покладених на нього договором довічного утримання.
Такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи, а тому з ним погодитися неможна.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 1998 року між подружжям ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем був укладений та нотаріально посвідчений договір довічного утримання, згідно якого подружжя (відчужувачі) передали відповідачу (набувачеві) належну їм на праві сумісної власності квартиру, що знаходиться в смт. Перечин АДРЕСА_1, вартістю 8201 грн., а набувач зобов'язався надати подружжю ІНФОРМАЦІЯ_1 право безкоштовного довічного проживання у відчужуваній квартирі, утримувати подружжя, надавати їм необхідне харчування, одяг, забезпечення, належний догляд та поховати їх після смерті. Вартість харчування, одягу, догляду і необхідної допомоги визначена сторонами у розмірі 20 грн. щомісячно (а.с.18,58-59).
2 квітня 2000 року один з відчужувачів - ОСОБА_4 помер (а.с.24).
Відповідно до змісту п.1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків.
3 вищенаведеного випливає, що факт невиконання або неналежного виконання
набувачем умов договору довічного утримання має бути доведений позивачем.
Разом з тим, обставини, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, нею не доведені. Твердження позивачки є голослівними і належними доказами не підтверджені. Покази свідка ОСОБА_5 слід оцінювати критично, оскільки він не є мешканець смт. Перечин і його обізнаність у взаємовідносинах сторін викликає сумніви.
Договором довічного утримання визначені види матеріального забезпечення, що надається набувачем відчужувачеві та їх грошова оцінка в розмірі 20 грн. щомісячно.
Належними доказами по справі, зокрема, усними та письмовими поясненнями відповідача, ксерокопіями квитанцій Укрпошти та показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 встановлено, що відповідач виконує покладені на нього договором довічного утримання зобов'язання належним чином (а.с.38-43, 45-55, 65-70, 109-111).
За таких обставин колегія суддів констатує, що висновок суду про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по договору довічного утримання не відповідає обставинам справи, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Не ґрунтується на матеріалах справи і висновок суду про здійснення заміни особи набувача за договором довічного утримання без згоди відчужувача. В матеріалах справи відсутні будь-які угоди з цього приводу.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Перечинського районного суду від 27 березня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.