Справа № 208/2675/2012 Провадження № 22-ц/772/365/2013Головуючий в суді першої інстанції:Павленко І.В.

Категорія: 27Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,

суддів:Колоса С.С., Іващука В.А.,

При секретарі:Пишному О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а :

У травні ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, вказував, що 19.05.2009 року він позичив ОСОБА_6 кошти у сумі 110 000 грн., що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 11), однак в обумовлений строк останній борг не повернув.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_8 просив стягнути з ОСОБА_6 борг у сумі 110 000 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 3300 грн., а всього на суму 113 300 грн.

Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 110 000 грн. боргу за договором позики, 3% річних з простроченої суми у розмірі 3300 грн. та 1133 сплаченого судового збору.

На таке рішення ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими; неповне з'ясування судом обставин справи; порушення норм процесуального та матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2009 року ОСОБА_8 позичив ОСОБА_6 110 000 грн., які останній зобов'язався повернути до 10 червня 2009 року, що підтверджується відповідною розпискою. У зазначений термін ОСОБА_6 борг не повернув та став уникати зустрічі з ним. На його неодноразові усні пропозиції про добровільне повернення боргу, ОСОБА_6 відмовлявся, мотивуючи тим, що у нього немає вільних коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики від 19 травня 2009 року станом на 14 листопада 2012 року ОСОБА_6 має перед ОСОБА_8 заборгованість у сумі 113 300 грн., з яких: 110 000 грн. сума боргу, 3300 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. ст. 1049, 1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, а відповідач не виконує його.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Колегією суддів встановлено, що у порядку забезпечення доказів на підставі ст. 143 ЦПК України відповідач просив суд апеляційної інстанції призначити судово - почеркознавчу експертизу у справі.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 березня 2013 року зупинено провадження у зазначеній справі до отримання висновків експерта. Однак експертні послуги не оплачено ОСОБА_6, на якого було покладено оплату відповідно до вказаної ухвали, тому ухвала апеляційного суду від 19 березня 2013 року виконана не була.

04.06.2013 року відповідач ОСОБА_6 заявив клопотання про надання йому додаткового часу для оплати експертних послуг та надання вільних зразків почерку та підпису. Апеляційним судом клопотання відповідача було задоволено, однак на час вирішення справи ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився та не надав суду доказів про виконання ухвали суду від 19.03.2013 року.

Таким чином, колегією суддів було вжито всіх заходів щодо всебічного розгляду справу та вирішено справу на підставі наявних доказів у справі, яким надано оцінку відповідно до норм ст. 212 ЦПК України

Доводи апеляційної скарги про те, розписка не може бути належним доказом в підтвердження укладення договору позики, так як у ній сума боргу не продубльована прописом, що є обов'язковою умовою такого документу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки законодавством України не встановлено типової форми щодо цього документу. Також, даною розпискою визначені всі істотні умови договору (предмет, сторони, ціна, строк повернення), то вона є належним підтвердженням укладення правочину (а.с. 11).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми ЦК України, що стосуються позикових правовідносин, позикодавець має право стягнути з позичальника, крім самої позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, такий вид процентів як 3% річних від простроченої суми, а тому дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_8

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді : (підписи)

З оригіналом вірно :