Справа № 2-838/2011 Провадження № 22-ц/772/1677/2013Головуючий в суді першої інстанції:Клімик К.О.

Категорія: 23Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Хмільницького міськрайонного суду від 13 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Хмільницької райдержадміністрації, третя особа-Управління Держземагенства у Хмільницькому районі Вінницької області про визнання недійсним договору оренди та визнання переважного права, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, Хмільницької РДА, третя особа - Управління Держземагенства у Хмільницькому районі про визнання недійсним договору оренди та визнання переважного права.

Позовні вимоги мотивувала тим, що між нею-позивачкою та відповідачем Хмільницькою РДА 11.04.2005 року було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 60га риллі на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району, який було зареєстровано у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.10.2005 року за № 040502500001. Відповідно до умов договору його дія розпочинається з дня державної реєстрації строком на п'ять років, тобто з 28.10.2005 року по 28.10.2010 року включно. Відповідно до умов договору надані в оренду землі використовуються для товарного сільськогосподарського виробництва. Протягом дії договору вона-позивачка належним чином виконувала його умови, використовувала земельну ділянку за призначенням.

Відповідно до п.7 укладеного договору, після закінчення строку його дії, орендар має переважне право на поновлення його на подальший строк. В цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

В вересні 2010 року, відповідно до умов договору та вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі», вона-позивачка письмово повідомила відповідача-Хмільницьку РДА про намір продовжити дію договору. Відповіддю від 17.09.2010 року Хмільницька РДА не заперечувала цьому, однак вказала, що відповідно до листа Держкомзему України №8842 (1711-09) від 09.07.2010 року договір оренди землі поновлюється у випадку, коли орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору. А термін дії укладеного ними договору ще триватиме до 28.10.2010 року, тому задоволити її заяву вони на даний час не можуть. Після 28.10.2010 року позиція відповідача- райдержадміністрації змінилась і на її лист було надано відповідь від 31.12.2010 року, якою їй категорично відмовили у продовженні строку оренди та дії договору.

В червня 2011 року вона дізналась, що вказана земельна ділянка була передана в довгострокову оренду на 49 років відповідачу ОСОБА_4, з яким Хмільницькою РДА 06.04. 2011 року було укладено договір оренди земельної ділянки.

Вона-позивачка вважає, що такими діями було порушено її переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке передбачене умовами укладеного договору та ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» і у неї виникли підстави для захисту в судовому порядку свого права.

В ході розгляду справи позивачка неодноразово змінювала свої позовні вимоги і в заяві від 08.06.2012 року (а.с.160) просила визнати за нею переважне право на оренду земельної ділянки загальною площею 59,9944га ріллі із земель резервного фонду на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 06.04.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та Хмільницькою РДА, зареєстрований відділом Держкомзему у Хмільницькому районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 052480004000722 від 29.04.2011 року, та стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 13 травня 2013 року в задоволенні

позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки-ОСОБА_3, ОСОБА_4, його представника, представників Хмільницької РДА та управляння Держземагенства у Хмільницькому районі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Суд прийшов до правильного висновку, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Своє рішення суд мотивував тим, що дослідженим в судовому засіданні договором оренди земельної ділянки укладеним 11.04.2005 року (а.с.10-13) доведено, що договір було укладено між Хмільницькою РДА та суб'єктом підприємницької діяльності (приватним підприємцем) ОСОБА_2 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1-а.с.181), а відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає з суті відносин. Тобто, договірних відносин у позивачки ОСОБА_2 з Хмільницькою РДА не було, а тому і не може бути порушене її переважне право, за захистом якого вона звернулась з цим позовом. Наданими ж документальними доказами доведено, що договір оренди землі, укладений 06.04.2011 року між ОСОБА_4 і Хмільницькою РДА, та додаткова угода до цього договору, укладена 13.09.2011 року (які відповідно зареєстровані у відділі Держкомзему у Хмільницькому районі), орендарем - відповідачем ОСОБА_4 виконується належним чином і підстав для визнання його недійсним немає. До того ж вказаними доказами та оригіналом заяви ОСОБА_4 від 28.03.2011 року доведено, що земельна ділянка ОСОБА_4 була надана в оренду для ведення фермерського господарства, тобто було змінено цільове призначення орендованої земельної ділянки.

Проте такі мотиви суду першої інстанції є надуманими та помилковими, а тому апеляційний суд наводить свої мотиви.

З матеріалів справи вбачається, що між Хмільницькою райдержадміністрацією та позивачкою ОСОБА_2, як суб'єктом підприємницької діяльності (приватним підприємцем), на підставі розпорядження Хмільницькою РДА №104 від 01.03.2005 року, 11.04.2005 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 60га ріллі, на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району (а.с.10-13), який було зареєстровано у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040502500001 від 28.10.2005 року.

Відповідно до умов вищевказаного договору оренди земельної ділянки дія цього договору починається з моменту його реєстрації, тобто з 28.10.2005 року, а укладено його на строк п'ять років, тобто до 28.10.2010 року, земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.14 договору). Відповідно до п.7 даного договору «після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Відповідно до ч.1,2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладання, дії та закінчення договору оренди землі від 11.04.2005 року) було передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Таким чином, ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» законодавчо встановлено та закріплено переважне право орендаря (в даному випадку-позивачки по справі), який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на поновлення договору оренди землі (зокрема, від 11.04.2005 року) на той самий строк і на тих самих умовах, тобто вказане право захищено законом і у суду немає підстав для його визнання.

Як видно, вказаним правом позивачка скористалася та реалізувала його шляхом звернення у вересні 2010 року з відповідним листом про поновлення договору оренди до відповідача-Хмільницької РДА, що сторонами не заперечується.

Крім того, переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі було підставою і обґрунтуванням позову ОСОБА_2 взагалі, а тому не може одночасно бути і вимогою визнати таке право за позивачкою.

З огляду на зазначене вимога позивачки про визнання за нею переважного права на поновлення договору оренди землі від 11.04.2005 року на той самий строк і на тих самих умовах задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі», в старій редакції чинній до 12.03.2011 року, у разі якщо орендар продовжує користуватися ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він підлягає поновленню на той же самий строк і на тих же самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто, вказаною нормою Закону не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Реалізація переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності сукупності певних умов: повідомлення орендаря про намір продовжити дію договору, відсутність заперечень з боку орендодавця та укладення відповідної додаткової угоди чи нового договору оренди.

Як вже зазначалось позивачка, скориставшись своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі від 11.04.2005 року на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені цим договором, звернулася до відповідача-Хмільницької РДА з листом у вересні 2010 року про поновлення вказаного договору оренди.

Листами-повідомленнями від 22.09.2010 року за №01-01-14-2045, від 20.10.2010 року за №01-01-14-2359, від 31.12.2010 року за №01-01-14-3007 (а.с.74,75,16) Хмільницькою РДА було відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 в поновленні договору оренди землі від 11.04.2005 року. Таким чином, Хмільницька РДА дотрималася всіх вимог закону щодо її права (а не обов'язку) на поновлення договору оренди землі, скористалася правом відмовити у поновленні договору оренди землі ОСОБА_2 і правом вільно, на власний розсуд розпоряджатися земельною ділянкою, що знаходиться у її віданні.

В даному випадку підставою для надання земельної ділянки в оренду є розпорядження голови Хмільницької РДА.

Як видно, позивачка ОСОБА_2 зверталась з позовною заявою до Вінницького окружного адміністративного суду, в якій просила визнати відмову Хмільницької райдержадміністрації в поновленні договору оренди землі протиправною та зобов'язати Хмільницьку РДА прийняти рішення про письмову фіксацію поновлення договору оренди земельної ділянки і у задоволенні якої було відмовлено постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2011 року. Дана постанова суду набрала законної сили (а.с.51-52,53,126-128).

Отже, 28.10.2010 року строк дії договору оренди землі від 11.04.2005 року між Хмільницькою РДА та ОСОБА_2 закінчився, а тому договірні відносини між ними припинилися.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 28.03.2011 року ОСОБА_4 звернувся з заявою до голови Хмільницької РДА про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 59,9944га за рахунок земель резервного фонду на території Вишеньківської сільської ради для ведення фермерського господарства. У зв'язку з цією заявою було видано розпорядження голови Хмільницької РДА №194 від 05.04.2011 року, на підставі якого між ОСОБА_4 та Хмільницькою РДА 06.04.2011 року було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 59,9944га із земель резервного фонду та ріллі на території Вишеньківської сільської ради Хмільницького району, який було зареєстровано у відділі Держкомзему у Хмільницькому районі, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №052480004000722 від 25.04.2011 року. Дане розпорядження голови Хмільницької РДА №194 від 05.04.2011 року ніким не оспорювалось.

Також встановлено, що в подальшому Хмільницька РДА винесла розпорядження за №525 від 08.09.2011 року (а.с.214,216), на підставі якого до договору оренди землі від 06.04.2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду від 13.09.2011 року (а.с.215), яка зареєстрована в Державному реєстрі 20.07.2012 року за №052480004007797.

На момент укладення вищезазначеного договору оренди землі між ОСОБА_4 та Хмільницькою РДА вже була чинною (з 12.03.2011 року) нова редакція ст.33 ЗУ «про оренду землі».

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

З позовної заяви видно, що позивачка як на підставу своїх вимог посилалася на те, що договір оренди землі від 06.04.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та Хмільницькою РДА, суперечить вимогам ч.ч.1-3,5,6 ст.203, ч.3 ст.215 ЦК України, оскільки при його укладенні не було дотримано вимог ст.27 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якої орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Проте ні позивачка, ні її представник не довели суду, що ОСОБА_2 має будь-які права на спірну земельну ділянку, яка знаходиться у віданні Хмільницькою РДА, а також,

що вона взагалі на момент укладення договору оренди землі від 06.04.2011 року між ОСОБА_4 та Хмільницькою РДА мала статус орендаря зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, вимога ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та Хмільницькою РДА, не підлягає до задоволення, так як не ґрунтується на законі та не доведена позивачкою.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду від 13 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/