УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 1/107/1/13 Суддя у І-й інстанції: Кухарський А.І.
Провадження №11/191/95/13 Суддя-доповідач: Неклеса В. І.
13 червня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого-судді: Неклеси В.І.
суддів: Копиляна В.А., Соболюка М.М.
за участю: прокурора Волімбовської Т.П.
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3
засудженої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, апеляції захисників засудженої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та апеляцію засудженої ОСОБА_4 на вирок Керченського міського суду АР Крим від 11 квітня 2013 року, яким:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Херсона, громадянку України, заміжню, маючу вищу освіту, не працюючу, пенсіонерку, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1,
раніше не судиму;
визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання.
ОСОБА_4 визнано невинною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України та виправдано її за відсутністю в її діях складу злочину.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишено у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов прокурора м. Керчі в інтересах Опукського природного заповідника про стягнення 4737 грн. 11 коп. залишено без розгляду.
Арешт на майно ОСОБА_4, накладеному у забезпеченні позову скасовано.
Судові витрати в сумі 1406 грн. 40 коп. за провадження судово-економічної експертизи прийнято на рахунок держави.
Вирішено питання щодо речових доказів,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_4, працюючи з 25 квітня 2005 року до 22 жовтня 2009 року головним бухгалтером, а з 22 жовтня 2009 року виконуючим обов'язки директора Опукського природного заповідника, будучи посадовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі обов'язки, перебуваючи в адміністративній будівлі Опукського природного заповідника, розташованій по вул. Кірова, 31-«а» у м. Керчі, використовуючи надані повноваження, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 ніколи в Опукському природному заповіднику не працював, хоча значився майстром з охорони природи, у липні 2009 року дала вказівку начальнику охорони Опукського природного заповідника ОСОБА_6 вказувати у табелях обліку використання робочого часу завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 працює майстром з охорони природи на території Опукського природного заповідника, розташованому біля села Яковенково Ленінського району АР Крим. Виконуючи вказівки ОСОБА_4, начальник охорони Опукського природного заповідника ОСОБА_6, вказав у табелі обліку робочого часу працівників заповідника про відпрацювання в якості майстра з охорони природи ОСОБА_5 у липні 2009 року 184 години, у серпні 2009 року 160 годин, у вересні 2009 року 176 годин, у жовтні 2009 року 176 годин, у листопаді 2009 року168 годин і в грудні 2009 року 183 години.
Цим же вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 не вчиняла злочину передбаченого ч.2 ст.191 КК України, оскільки отримані гроші у сумі 4737 грн. 11 коп., які були нараховані ОСОБА_5 по табелям обліку використання робочого часу за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2009 року, не привласнила і витратила їх, у зв'язку з недофінансуванням потреб заповідника, на придбання канцелярських предметів, бензину, оплати транспортного податку, використовувала для оплати електроенергії, оранки території заповідника.
Виходячи з висновку судово-економічної експертизи, яким встановлено, що працівникам заповідника було видано 5517 грн. 61 коп., на відрядження, на паливо, та інші потреби заповідника, тобто було витрачено коштів на 1080 грн. 50 коп. більше, ніж отримано грошей ОСОБА_4 у вигляді заробітної плати ОСОБА_5, та виходячи з того що, державним обвинуваченням не представлено переконливих доказів про те, що отримані ОСОБА_4 грошові кошти, в якості заробітної плати ОСОБА_5, були нею звернуті на свою користь і не були витрачені на потреби заповідника, суд дійшов висновку, що обвинувачення у судовому засіданні не підтвердилось і оправдав ОСОБА_4 за ч.2 ст.191 КК України та цивільний позов прокурора до ОСОБА_4 про стягнення з неї на користь Опукського природного заповідника грошей в сумі 4737 грн. 11 коп. залишив без розгляду.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи подав апеляцію і просить вирок скасувати, постановити новий вирок про визнання ОСОБА_4 винною за ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України та призначити покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу у розмірі 3400 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього покарання.
Призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.191 КК України покарання у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, встановити їй іспитовий строк терміном на два роки.
Вимоги апеляції мотивує тим, що суд не обґрунтовано виправдав ОСОБА_4 за ч.2 ст.191 КК України, оскільки висновок суду про те, що державним обвинуваченням не доказано, що грошові кошти, які були отримані ОСОБА_4 у якості заробітної плати ОСОБА_5, вона їх привласнила та не були спростовані обвинуваченням доводи ОСОБА_4, що всі гроші ОСОБА_5, які йому були нараховані як заробітна плата, були витрачені на потреби заповідника, не відповідають фактичним обставинам у справі, судом були порушені положення кримінально-процесуального закону та було не правильно застосовано кримінальний закон.
Так, суд, у порушення ст.64 КПК 1960 року, не зазначив у вироку всі фактичні обставини, а саме, не вказав суми грошових коштів нарахованих ОСОБА_5 та розмір шкоди, яка була заподіяна Опукському приданому заповіднику.
Суд не дав оцінки показанням ОСОБА_4 про те, що вона не приймала на роботу ОСОБА_5 і не давала нікому вказівок про необхідність прийняття його на роботу та про табелювання робочого часу ОСОБА_5 у табелях, виходячи з показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які поясняли, що грошових коштів на потреби заповідника від ОСОБА_4 не отримували.
Засуджена ОСОБА_4 у своїй апеляції просить вирок суду у частині визнання її винною за ч.1 ст.366 КК України, та про призначення покарання скасувати, справу закрити, а в іншій частині вирок залишити без змін, оскільки вона у табелі обліку використання робочого часу робітниками заповідника не вносила завідомо неправдиві відомості. У її посадові обов'язки не входили обов'язки по веденню, складанню табелів обліку використання робочого часу та вона не підробляла і не затверджувала табелі, а тому вважає, що суд незаконно засудив її за ч.1 ст.366 КК України. Вважає, щ суд не дав належної оцінки показанням начальника відділу охорони заповідника про те, що він проводив табелювання ОСОБА_5 за її - ОСОБА_4 вказівкою, оскільки його показання другими доказами не підтверджуються.
Крім того, суд не взяв до уваги висновок колегії суддів апеляційного суду АР Крим в ухвалі від 20.12.2011 року про те, що вона - ОСОБА_4 вказівок про табелювання ОСОБА_5, начальнику відділу охорони заповідника не давала.
Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, у її діях відсутній склад злочину передбачений ч.1 ст.366 КК України.
Захисник засудженої ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у своїй апеляції та у доповненнях до неї просить вирок у частині визнання винною ОСОБА_4 за ч.1 ст.366 КК України скасувати, в іншій частині вирок залишити без змін, так як суд не дав оцінки тим обставинам, що начальник відділу охорони заповідника ОСОБА_6 не знаходився у підпорядкуванні головного бухгалтера ОСОБА_4 і вона не могла давати йому вказівки про табелювання ОСОБА_5
Суд не взяв до уваги п.9 наказу Опукського природного заповідника №1-А від 02.01.2003 року в якому зазначено, що начальник відділу охорони заповідника ОСОБА_6 керує відділом, а на період відсутності директора є його заступником.
Вважає, що суд дійшов висновку про винність ОСОБА_4 за ч.1 ст.366 КК України без врахування та належної оцінки фактичних обставин справи, а тому, справа за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.1 ст.366 КК України повинна бути закрита за п.2 ч.1 ст.6 КПК 1960 року.
Захисник засудженої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у своїй апеляції просить вирок у частині засудження ОСОБА_4 за ч.1 ст.366 КК України скасувати, справу закрити за відсутності у діяз ОСОБА_4 складу злочину з наступних обставин.
ОСОБА_4 не є суб'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, оскільки, у її обов'язки не входили обов'язки по складанню табелів обліку використання робочого часу працівниками заповідника і в її діях відсутня об'єктивна сторона злочину - вона особисто не складала табелі обліку використання робочого часу.
У порушення ст.64 КПК 1960 року у обвинуваченні ОСОБА_4 не вказані конкретні її дії які утворюють об'єктивну сторону злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Крім того, суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15 в тій частині, що ОСОБА_5 у робочий час знаходився у офісі заповідника та виконував роботу за дорученнями в інтересах заповідника.
Перевіривши законність та обґрунтованість вироку суду у межах поданих апеляцій, колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, та заперечував проти задоволення апеляцій засудженої, її захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджену ОСОБА_4, яка підтримала свою апеляцію та апеляції з доповненнями захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та заперечувала проти задоволення апеляції прокурора, захисника ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції прокурора та підтримав свою апеляцію та апеляції засудженої та захисника ОСОБА_3, та заслухавши захисника ОСОБА_3, підтримавшого свою апеляцію, апеляції засудженої та захисника ОСОБА_2 і заперечувавшого проти апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що всі подані апеляції та доповнення до апеляції захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.367 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є:
1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
4) неправильне застосування кримінального закону;
5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Однобічність або неповнота дізнання чи досудового слідства, як зазначено у ст.368 КПК 1960 року, визнається, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Дізнання, досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним:
1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи;
2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо;
3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді;
4) коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого.
Відповідно до ст.327 КПК 1960 року, вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний і виправдувальний вирок повинен бути судом мотивовані.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Суд постановляє обвинувальний висновок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах передбачених статтею 80 КК України.
Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Мотивувальна частина обвинувального вироку, згідно ч.1 ст.334 КПК 1960 року, повинна містити, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду, щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази: обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Мотивувальна частина виправдувального вироку, як зазначено у ч.4 ст.334 КПК 1960 року, повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Відповідно до ч.5 ст.334 КПК 1960 року, у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених ч.3 ст.29 цього Кодексу.
Ст.64 КПК 1960 року встановлює, що при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
З матеріалів справи убачається, що головний бухгалтер Опукського природного заповідника ОСОБА_4, з корисливих мотивів запропонувала своєму знайомому ОСОБА_5 фіктивно тимчасово працевлаштуватись на вакантну посаду майстра з охорони природи Опукського природного заповідника. ОСОБА_5, з метою збільшити свій трудовий стаж, погодився і написав заяву про прийняття його на роботу майстром з охорони природи. ОСОБА_4, рекомендувала в.о. директора Опукського заповідника ОСОБА_7 вирішити питання про прийняття на роботу ОСОБА_5
Наказом Опукського природного заповідника від 01.07.2009 року ОСОБА_5 було прийнято на посаду майстра з охорони природи з 01.07.2009 року тимчасово до 30.11.2009 року та було зазначено у наказі, що ОСОБА_5 зобов'язаний чергувати разом з інспекторами з метою посилення режиму охорони території заповідника, виконання санітарних норм на території заповідника.
Головний бухгалтер Опукського природного заповідника ОСОБА_4, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 не буде виконувати обов'язки майстра, на роботу в Опукський природний заповідник виходити не буде, з метою нарахування та привласнення заробітної плати ОСОБА_5, повідомила начальнику охорони Опукського природного заповідника ОСОБА_6, який зобов'язаний був вести табелі обліку використання робочого часу на працівників охорони, у тому числі і на ОСОБА_5, що ОСОБА_5, буде виконувати іншу роботу в офісі заповідника і його необхідно табелювати по відділу охорони.
Після цього начальник охорони Опукського природного заповідника ОСОБА_6 табелював ОСОБА_5 в період з липня 2009 року по грудень 2009 року, затверджував табелі обліку використання робочого часу за липень, серпень, вересень 2009 року у виконуючого обов'язки директора Опукського природного заповідника ОСОБА_7, а за жовтень, листопад, грудень у виконуючого обов'язки директора заповідника ОСОБА_4
Нараховану, на підставі табелів обліку використання робочого часу за липень-грудень 2009 року, заробітну плату ОСОБА_5 отримував по видатковим касовим ордерам і залишав заробітну плату касиру заповідника, яка передавала її ОСОБА_4
Отриману заробітну плату ОСОБА_5 за кожний місяць окремо в період з липня по грудень 2009 року в сумі 4737 грн. 11 коп. ОСОБА_4 використовувала її на власний розсуд.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
У матеріалах справи є заява ОСОБА_5 про прийняття на роботу від 01.07.2009 року, наказ Опукського природного заповідника від 01.07.2007 року №42/к про прийняття тимчасово на роботу ОСОБА_5, табелі обліку використання робочого часу за період з липня по грудень 2009 року, та видаткові касові ордери про видачу заробітної плати ОСОБА_5 за період з липня по грудень 2009 року (т.1 а.с. 84-97), (т.2 а.с. 7, 12, 13, 18, 22, 26, 28).
Також у матеріалах справи є посадові обов'язки начальника відділу охорони та посадова інструкція головного бухгалтера Опукського природного заповідника (т.2 а.с. 2, 146) у яких відсутні положення про те, що головному бухгалтеру підпорядкований начальник відділу охорони. Згідно розділу 2 посадових обов'язків начальника відділу охорони заповідника, начальник цього відділу підпорядкований директору заповідника.
Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.10.2009 року №647-0, виконання обов'язків директора Опукського природного заповідника тимчасово до призначення директора цього заповідника було покладено на головного бухгалтера заповідника ОСОБА_4 (т.1 а.с. 186).
Виходячи з цих обставин та наведених матеріалів справи органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.366, ч.2 ст.191 КК України у якому зазначено, що ОСОБА_4 дала вказівку начальнику охорони Опукського природного заповідника ОСОБА_6 зазначати у табелях обліку використання робочого часу завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_5 працює на території Опукського природного заповідника, розміщеного біля села Яковенково Ленінського району АР Крим майстром охорони природи.
Колегія суддів вважає, що зазначене обвинувачення за ч.1 ст.366 КК України не відповідає матеріалам справи, а саме, обвинувачення про те, що начальник охорони заповідника ОСОБА_6 виконував вказівку головного бухгалтера ОСОБА_4 по табелюванню з липня по грудень 2009 року фактично не працюючого у заповіднику ОСОБА_5 і таким чином ОСОБА_4 внесла у табелі завідомо неправдиві відомості.
Досудовим слідством не наведено доказів, що начальник охорони ОСОБА_6 був вимушений виконувати таку вказівку ОСОБА_4, як головного бухгалтера і не міг вжити заходів по перевірці фактичного виходу на роботу ОСОБА_5, оскільки він не був підпорядкований по займаній посаді головному бухгалтеру заповідника.
Тобто досудовим слідством не встановлені мотиви з яких начальник відділу охорони ОСОБА_6 табелював ОСОБА_5, який фактично у його відділі не працював.
Досудовим слідством не конкретизовані у обвинуваченні дії ОСОБА_4 по внесенню нею у табелі обліку використання робочого часу працівників заповідника за період липень-грудень 2009 року завідомо неправдивих відомостей, тобто які вона виконала особисто дії по внесенню неправдивих відомостей у табелі.
Досудовим слідством не було взято до уваги, що окремі табелі обліку використання робочого часу затверджувались не тільки в.о. директором заповідника ОСОБА_7 і що нарахування заробітної плати по табелям обліку використання робочого часу проводиться тільки після їх затвердження керівником заповідника, тобто в.о. директора заповідника.
Іншу особу, яка затверджувала табелі за період з липня по грудень 2009 року, не встановлено і цим обставинам оцінка досудовим слідством не дана.
Також досудовим слідством не дана оцінка тому факту, що ОСОБА_5 був прийнятий на роботу тимчасово до 30.11.2009 року, але табель обліку використання робочого часу на ОСОБА_5 був складений і за грудень 2009 року, йому була нарахована заробітна плата за цей місяць і отримана ним за видатковим касовим ордером №232 від 11.12.2009р року (т.2 а.с. 43), про що свідчить його підпис, яка зовнішньо відрізняється від його підписів за отримання заробітної плати по видатковим касовим ордерам №147 від 24.09.2009 року за вересень 2009 року (т.2 а.с.218), видатковому касовому ордеру №115 від 28.08.2009 року за серпень 2009 року (т.2 а.с. 12), видатковому касовому ордеру №101 від 20.08.2009 року за серпень 2009 року (т.2 а.с. 13), та не було встановлено причини з яких, заробітна плата видавалася по видатковим ордерам, а не по відомостям.
Згідно наказу Опукського природного заповідника №75 /к від 01 грудня 2009 року, підписаного ОСОБА_4, ОСОБА_5, який був прийнятий на роботу тимчасово до 30.11.2009 року (т.1 а.с. 83, 88) було надано відпустку за період роботи з 01.07.2009 року по 10.12.2009 року на 10 календарних днів з наступним звільненням, що свідчить про незаконне табелювання ОСОБА_5 у грудні 2009 року, згідно табелю ним відпрацьовано 183 години та його звільнення 10 грудня 2009 року.
Орган досудового слідства цьому наказу, який був підписаний в.о. директора Опукського природного заповідника ОСОБА_4, оцінки не дав і рішення не прийняв.
Органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення ОСОБА_4 про привласнення нею грошових коштів Опукського природного заповідника, які були нараховані ОСОБА_5 у виді заробітної плати за липень-грудень 2009 року у сумі 4737 грн. 11 коп.
У порушення ст. 64 КПК 1960 року досудовим слідством не встановлено у який спосіб ОСОБА_4 привласнила заробітну плату ОСОБА_5 у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2009 року та фактичне використання нею цих грошей.
Крім того, досудовим слідством не конкретизовано направленість умислу ОСОБА_4 на привласнення заробітної плати ОСОБА_5, тобто у неї виникав умисел на привласнення зарплати за кожний місяць окремо після її нарахування та оформлення видаткового касового ордеру, чи умисел у неї був один на вся заробітну плату за період його тимчасової роботи з 01 липня 2009 року по 30 листопада 2009 року.
Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_4 за ч.2 ст.191 КК України суд також не взяв до уваги зазначені вище обставини та матеріали справи, не дослідив належним чином табелі обліку використання робочого часу за липень-грудень 2009 року, наказ №32-к від 01.07.2009 року, наказ від 01.12.2009 року, видаткові касові ордери про виплату заробітної плати ОСОБА_5 у яких його підписи зовнішньо відрізняються одна від другої, посадові інструкції головного бухгалтера та начальника охорони Опукського природного заповідника та не дав їм оцінки відповідно до положень кримінально-процесуального закону.
Крім того, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні злочину за ч.1 ст.366 КК України, але не дав оцінку тим обставинам, що згідно пред'явленого їй обвинувачення, особисто ОСОБА_4 не вносила у табелі обліку використання робочого часу за липень-грудень 2009 року завідомо неправдиві відомості, а лише, як зазначено у обвинуваченні, дала вказівку на табелювання ОСОБА_5
Таким чином, колегія суддів вважає, що досудовим та судовим слідством не повністю досліджені обставини справи, матеріали справи, тобто допущена неповнота досудового та
судового слідства, яка не може бути усунена при новому судовому розгляді, а тому, вирок суду підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування необхідно:
1) Конкретизувати та встановити направленість умислу ОСОБА_4, мотиви отримання заробітної плати нарахованої ОСОБА_5 та її використання з урахуванням періодичності виплати заробітної плати у різних сумах та встановити момент виникнення єдиного умислу чи умислів на привласнення заробітної плати після її нарахування та оформлення видаткового касового ордеру.
2) Встановити мотиви, з яких начальник охорони заповідника ОСОБА_6 став виконувати прохання (вказівку) ОСОБА_4 по табелюванню ОСОБА_16, оскільки він не був підлеглим ОСОБА_4 згідно посадових обов'язків.
3) Навести докази про внесення ОСОБА_4 особисто завідомо неправдивих відомостей у табелі обліку використання робочого часу за період з липня по грудень 2009 року.
4) Встановити посадову особу, яка затвердила табелі обліку використання робочого часу за жовтень, листопад та грудень 2009 року та надати встановленим обставинам належну юридичну оцінку.
5) Встановити мотиви табелювання ОСОБА_5 у грудні 2009 року, у якого строк трудового договору, відповідно до наказу від 01.07.2009 року №42-к, закінчився 30 листопада 2009 року, нарахування йому заробітної плати та видачі її по видатковому касовому ордеру і дати юридичну оцінку цим обставинам.
6) Встановити шляхом проведення відповідної судової експертизи належність підписів на видаткових касових ордерах за липень-грудень 2009 року - ОСОБА_5 та у разі виконання підписів у ордерах за отримання заробітної плати іншою особою, встановити цих осіб та дати належну юридичну оцінку.
7) Перевірити обґрунтованість видачі заробітної плати ОСОБА_5 по видатковим касовим ордерам відповідно до нормативних актів, які встановлюють випадки у яких заробітна плата виплачується по видатковим касовим ордерам, а не по грошовим відомостям.
8) Встановити мотиви з яких в.о. директора заповідника ОСОБА_4 підписала наказ №75 від 01.12.2009 року про надання відпустки ОСОБА_5, у якого строк трудового договору закінчився 30.11.2009 року, та оформлення видаткового касового ордеру у грудні 2009 року на видачу заробітної плати після звільнення ОСОБА_5
9) Встановити які суми грошей фактично отримувала ОСОБА_4 після оформлення видаткового касового ордеру за кожний місяць, як нею використовувались ці гроші за кожний місяць окремо - тобто за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, а саме: яку суму грошей і з якою метою вона видавала конкретним працівникам заповідника і які документи ці працівники надавали ОСОБА_4 у підтвердження на використання їх на потреби заповідника (квитанції, чеки інші фінансові документи).
Після перевірки цих фактів, про які наголошує ОСОБА_4 у своїх показаннях, надати належну оцінку показанням свідків, які підтверджували отримання грошей на потреби заповідника від ОСОБА_4 у період з липня по грудень 2009 року та їх використання на потреби заповідника.
Керуючись ст.ст.365, 366, 367, 374, 379 КПК 1960 року та п.11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, засудженої ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3 та апеляцію і доповнення до неї захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Керченського міського суду АР Крим від 11 квітня 2013 року скасувати.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України направити прокурору м. Керчі АР Крим для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
В.І. Неклеса В.А. Копилян М.М. Соболюк