УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 119/416/13-кСуддя у І-й інстанції: Шаповал А.В.

Провадження №11-кп/191/33/13 Суддя-доповідач: Копилян В. А.

13 червня 2013 рокуколегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого-судді Неклеси В.І.,

суддів: Копиляна В.А.,

Соболюка М.М.,

при секретарі: Хоружій О.А.,

за участю прокурора:Волімбовської Т.П.,

потерпілої: ОСОБА_4,

захисників: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Василівка Білогірського району АР Крим, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не маючого на утриманні непонолітніх дітей, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, і з застосуванням ч.1 ст.70 КК України, призначено покарання у виді тринадцяти років позбавлення волі. Запобіжний захід залишено тримання під вартою до дня прибуття до місця відбування покарання. Строк відбуття покарання обчислюється з 14.03.2013 року. Зараховано в строк покарання строк досудового тримання під вартою з 19.09.2012р. по 14.03.2013р. Вирішено питання про речові докази, відшкодування процесуальних витрат та цивільний позов,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку с.Кизилравот Боготського району Хорезмської області, громадянку України, з неповною середньою освітою, заміжню, не маючої на утриманні непонолітніх дітей, не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2, проживаючу за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судиму,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді десяти років позбавлення волі. Запобіжний захід залишено тримання під вартою до дня прибуття до місця відбування покарання. Строк відбуття покарання обчислюється з 14.03.2013 року. Зараховано в строк покарання строк досудового тримання під вартою з 19.09.2012р. по 14.03.2013р. Вирішено питання про речові докази, відшкодування процесуальних витрат та цивільний позов,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно зазначеного вироку, ОСОБА_7, 13.09.2012 року, приблизно о 21 годині, спільно та за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8, перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання на території домоволодіння АДРЕСА_1, з метою несплати оренди за наймане житло, а також з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, отриманих нею від здачі в оренду житла, з корисливих мотивів, домовилися вчинити розбійний напад з метою заволодіння майном ОСОБА_9 при наступних обставинах.

ОСОБА_7, взявши з приміщення літньої кухні металеву сковороду, разом з ОСОБА_8, через незачинені двері проникли в квартиру АДРЕСА_1, де зайшовши в кімнату потерпілої ОСОБА_9, ОСОБА_7 напав на останню, при цьому завдав їй не менш двох ударів сковородою в область голови, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді двох забитих ран лівої тім'яної області голови, темно-червоних крововиливів в м'які покрови в проекції ран та правої тім'яної області, крововиливів в оболонки та речовини головного мозку лівого великої півкулі, субдуральної гематоми над опуклою поверхнею лівої великої півкулі і на основі в середній черепній ямці зліва, крововиливів в слизову нижньої губи зліва з пошкодженням слизової. Вищевказана черепно-мозкова травма з крововиливами в оболонки речовини головного мозку за ступенем небезпечності для життя в момент спричинення відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та стоїть у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.

В момент, коли потерпіла ще була жива та лежала на підлозі в кімнаті після спричинених їй ударів сковородою в область голови, ОСОБА_7, бажаючи смерті ОСОБА_9, маючи умисел довести злочинний намір до кінця, став душити останню, спричинивши їй тілесні ушкодження в області шиї, а саме крововиливів в м'які тканини в проекції переломів верхніх ріжків обох пластин щитовидного хряща, перелом лівого великого рога під'язикової кістки.

Після скоєння вбивства потерпілої ОСОБА_9, реалізуючи намір, спрямований на заволодіння майном потерпілої, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 заволоділи її майном, а саме: грошовими коштами в сумі 4000 рублів РФ, що еквівалентно 810 гривень.

Смерть ОСОБА_9 настала від черепно-мозкової травми з крововиливами в оболонки речовини головного мозку, що ускладнилася здавленням і набряком головного мозку, яка за ступенем небезпечності для життя в момент спричинення відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та стоїть у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої.

Після скоєння злочинів обвинувачені з місця злочину зникли, і викраденим майном розпорядилися на свій розсуд.

Не погодившись з вироком суду,обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, визнавши його винним за ч.1 ст.115 КК України, оскільки була відсутність попередньої змови. Мотивує свої вимоги тим, що його дружина ОСОБА_8 не знала про те, що він йде в кімнату потерпілої ОСОБА_9, і зайшла туди, коли ОСОБА_9 вже ліжала на підлозі. Про те, що він забрав гроші в кімнаті у ОСОБА_9, його дружина також не знала, діяла під впливом його погроз і не винна у скоєному.

Обвинувачена ОСОБА_8 в апеляційній скарзі також просить вирок суду скасувати, виключивши кваліфікуючу ознаку - групу осіб і справу повернути на новий судовий розгляд. Мотивує свої вимоги тим, що вона не припускала того, що ОСОБА_7 може вдарити потерпілу, і була цім налякана, змови на скоєння злочину між ними не було. Грошей потерпілої вона не брала, раніше неодноразово бувала в кімнаті ОСОБА_9, допомагаючи їй користуватись мобільним телефоном, а також доставала з дозволу ОСОБА_9 постільну білизну із шафи, тому в кімнаті виявлені сліди її рук. Явку з повинною, а також запис у своєму зошиті зеленого кольору написала з метою виправдати свого чоловіка, оговоривши себе. Вважає себе винною лише в ненаданні допомоги потерпілій ОСОБА_9.

Потерпіла ОСОБА_4 в своїх запереченнях, не погоджуючись з апеляційними скаргами обвинувачених, просить вирок суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін. Вважає, що її матір ОСОБА_9 не потребувала сторонньої допомоги, зокрема, з боку ОСОБА_8, як це стверджують обвинувачені в апеляційних скаргах. Також вважає, що між обвинуваченими була змова на вчинення злочину.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засуджених та їх захисників, які підтримали і просили задовольнити апеляційні скарги; думку потерпілої і прокурора, які просили вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість вироку суду, матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів при обставинах, встановлених судом, є обґрунтованими, підтверджуються і ґрунтуються на сукупності зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.

Доводи обвинувачених про відсутність в їх діях попередньої змови та спільних дій щодо заволодіння грошовими коштами та вбивства потерпілої, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: явками з повинною ОСОБА_7 (т.1 а.с.128) та ОСОБА_8 (т.1 а.с.98), записом в зошиті «Природа» зеленого кольору з підписом «Дневник моих личных секретов и дел. ОСОБА_10», яким суд дав правильну оцінку та з яких убачається, що у обвинувачених була спільна домовленість на вчинення нападу на потерпілу і заволодіння її грошима.

Також безпідставними є доводи обвинуваченої ОСОБА_8 про те, що вона не брала грошей в кімнаті у потерпілої ОСОБА_9, оскільки ці доводи спростовуються дослідженим в судовому засіданні висновком дактилоскопічної експертизи № 6/143 від 10.10.2012р. (т.2 а.с.93-112), згідно якому сліди пальців рук, виявлені на поверхні шафи в кімнаті, де знайдено труп ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, належать ОСОБА_8, якому суд у совокупності з іншими доказами дав належну оцінку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду щодо обставин вчинення обвинуваченими розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_9 з метою заволодіння належними їй грошовими коштами та про наявність спільної домовленості на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння грошовими коштами потерпілої та доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України є обгрунтованими, оскільки підтверджуються показаннями потерпілої та свідків, узгоджуються з іншими дослідженими в суді доказами. При цьому судом у вироку належним чином умотивовано, чому ним не взято до уваги доводи обвинувачених про відсутність спільного умислу на вчинення розбійного нападу.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.115 КК України, також є необґрунтованими, оскільки у своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні 12.09.2012 року підтвердив, що він скоїв вбивство потерпілої саме з метою заволодіння її грошовими коштами, тобто позбавляючи життя ОСОБА_9, він бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе та ОСОБА_8, а також уникнути сплати оренди за наймане житло. Ці показання підтверджуються показаннями допитаних в судовому засіданні обвинуваченої ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12

Виходячи з вищенаведених обставин та роз'яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003 р., за п.6 ч.2 ст.115 КК як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п.6 ч.2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, колегія суддів вважає правильним висновок суду про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України, а ОСОБА_8 за ч.4 ст.187 КК України, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування вироку немає.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування ухваленого у кримінальному провадженні вироку не встановлено.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2013 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.

С У Д Д І:

В.А. Копилян В.І.Неклеса М.М.Соболюк