АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/18649/2012 Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.

Провадження № 22-ц/789/616/13 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія -

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьми Р. М.,

при секретарі - Демченко С.

з участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за час його шлюбу з відповідачкою, ними було придбано та перебудовано, з введенням в експлуатацію, спірний житловий будинок на ? частину якого він має право, а тому просить позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 6 березня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 342,12 гривень судового збору, сплаченого при подачі позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апелянтка зазначає, що суд безпідставно не застосував ч.2 ст.72 СК України, як підставу для відмови у позові за пропуском строку позовної давності. Крім того при вирішенні спору суд не дослідив обсяги спільно-нажитого майна та джерела його придбання.

Апелянт апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на докази, викладені в ній.

Позивач заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набутий ними як подружжям за час шлюбу.

Однак з таким висновком суду не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 20 листопада 1989 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_1, яка після одруження змінила прізвище на «ОСОБА_1».

Під час шлюбу, 21.09.2001 року, ОСОБА_1 було укладено договір про купівлю житлового будинку в АДРЕСА_1 - даний договір посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за №6677.

Право власності ОСОБА_1 на будинок зареєструвала в Тернопільському міському БТІ 27 грудня 2001 року, що стверджується реєстраційним посвідченням.

Під час спільного проживання подружжям було здійснено надбудову другого поверху до спірного будинку, після реконструкції будинок було прийнято в експлуатацію згідно Акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуального жилого будинку і господарських будівель, від 11 лютого 2002 року, затвердженого рішенням сесії Тернопільської міської ради від 01 квітня 2003 року за № 36.

Шлюб між сторонами спору було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 22 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Частина 1 ст. 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що шлюб між сторонами у справі розірвано у 2004 році.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 в 2004 році уже звертався із позовом про поділ будинку, як спільної сумісної власності подружжя, однак вказаний позов було залишено без руху.

Вказаний факт сторонами не оскаржується.

В суді апеляційної інстанції із пояснень сторін було встановлено, що ОСОБА_1 з моменту розлучення заперечувала позовні вимоги про поділ будинку, вважаючи що між ними поділ майна було проведено добровільно, за яким позивачу перейшла на праві власності будівля ПМП "Фірми Назарія" та автомобіль марки "VOLVO". В спірному будинку ОСОБА_2 не був зареєстрованим і постійно проживав у своєї матері. Також, позивач позбавлений батьківських прав і у нього значна заборгованість по аліментах. На даний час позивач із сім'єю проживає у Греції.

Крім цього, 21.01.2013 року в ході судового розгляду ОСОБА_1 у відповідності до норм ч. 4 ст. 267 ЦК України заявила про сплив позовної давності (а.с. 44-45).

Таким чином, після розлучення ОСОБА_2 було відомо про порушене його право, а залишення позову без руху не зупиняє перебігу позовної давності, тому відлік строку позовної давності розпочинається з 22 березня 2004 року.

Відповідно суд першої інстанції, безпідставно не врахував заяву ОСОБА_1 про сплив позовної давності, а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 6 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків