АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1678/1945/12
Номер провадження 11/786/429/2013
Категорія-ч.2ст.121 КК-т.з.
Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н.С.
Доповідач ап. інст. Кисіль А. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого - судді Кисіля А.М.,
Суддів Юренко Л.А. і Лісіченко Л.М.
прокурора Гринь О.В.
засудженого ОСОБА_3
захисника- адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляції ст. прокурора прокуратури Хорольського району Полтавської області, адвоката ОСОБА_4 у інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,-
за ч.2 ст.121КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто із нього на користь потерпілої ОСОБА_5 150 тисяч (сто п'ятдесят тисяч) гривень завданої моральної шкоди.
За вироком суду він визнаний винним у тому, що 12.07.2012 року близько 12 год. у с Тарасівка Хорольського району Полтавської області на території шкільного подвір'я з причини особистих неприязних відносин умисно завдав удар кулаком в ділянку голови потерпілому ОСОБА_6, а потім у подальшому поваливши його на землю, ОСОБА_3 завдав ще один удар кулаком в область лівого вуха.
Такими діями ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у м'які тканини голови скроневої ділянки зліва, правої тьмяно-потиличної ділянки та у м'яку мозкову оболонку лівої та правої скроневих ділянок; субдуральну гематому лобно-скроневої ділянки зліва, синець, що розташований по всій поверхні лівої вушної раковини, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та призвели до його смерті, яка настала внаслідок тупої травми голови.
На вирок суду прокурор, який приймав участь у справі подав апеляцію, де не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини, вважає, що суд призначив м'яке покарання, а тому просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити винному 9 років позбавлення волі.
В апеляції адвокат ОСОБА_4 у інтересах засудженого ставить питання про зміну вироку суду та перекваліфікацію дій його підзахисного на ч.1 ст.119 КК України і призначення більш м'якого покарання, посилаючись на те, що ОСОБА_3 завдав лише один удар, інший той отримав при нез'ясованих обставинах. Від такого удару потерпілий не міг втратити життя, оскільки він спричинив лише легкі тілесні ушкодження. Другий удар той міг отримати і при падінні з висоти власного зросту,тобто захист вважає, що тяжкі тілесні ушкодження були спричинені через необережність.
Заслухавши суддю доповідача, міркування прокурора про безпідставність апеляції захисту та необхідності призначення більш суворого покарання, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його адвоката про необхідність зміни вироку суду та пом'якшення покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляціях учасників судового розслідування, колегія суддів не знайшла підстав для їх задоволення з таких мотивів.
Посилання у апеляціях адвоката та прокурора на те, що місцевий суд неправильно застосував відповідно кримінальний закон та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненому та особи засудженого, не ґрунтується на відповідних даних та суперечить встановленим обставинам справи, які досліджені у суді.
Матеріалами справи з'ясовано, що судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено, а висновки суду про винність особи у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті особи відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які здобуті у встановленому законом порядку.
Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України.
Посилання в апеляції захисника про неправильність встановлення фактичних обставин по справі, а саме у неможливості настання смерті потерпілого лише від одного удару завданого його підзахисним та не з'ясування другого удару є суперечливими і такими, що спростовуються навіть показаннями самого засудженого ОСОБА_3, як під час досудового, так і судового слідства. Останній стверджував, що саме він з причини сварки завдав удар рукою ОСОБА_6 у ділянку лівої скроні голови від чого той упав, а потім він вдруге лише «похлопав» його по обличчю та залишив на місці.
Твердження ОСОБА_3 що він один раз ударив ОСОБА_6 долонею і від його удару не могли настати наслідки у вигляді смерті, суперечать встановленим слідством даним по справі та доказам наведеним у обґрунтування його вини.
Так, під час проведення відтворення обстановки та обставин події підозрюваний ОСОБА_3 спочатку розповів про обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6, а потім на місці показав механізм їх
заподіяння, як і встановив місцевий суд. (а.с. 74 том 1)
Посилання захисту та засудженого, що удар був не сильний і не міг потерпілий отримати від нього тяжку травму, спростовується показаннями допитаного свідка ОСОБА_7, який у той час перебував поруч і чув сам звук удару, коли відразу обернувся на нього, то побачив, що потерпілий ОСОБА_6 лежить на землі, а поруч знаходився ОСОБА_3 інших осіб поруч не було. Від удару у потерпілого відразу стало синіти вухо, що свідчить про спричинення сильного удару у таку ділянку голови.
Про обставини сварки між засудженим та потерпілим підтвердила і свідок ОСОБА_8 Підійшовши до них бачила, що ОСОБА_6 уже лежав на землі із наявними тілесними ушкодженнями. Вона йому намагалася надати допомогу, але о 14 годині 50 хв. той помер.
Подібні обставини спричинення тілесних ушкоджень підтвердила і свідок ОСОБА_9, яка чула, що між потерпілим ОСОБА_6 та матір'ю засудженого ОСОБА_10, стався конфлікт. Про це остання по телефону повідомила ОСОБА_3 Невдовзі після цього, вона бачила на нозі у ОСОБА_3 пляму схожу на кров, а також почула від ОСОБА_10, що ОСОБА_6 отримав по заслузі. ОСОБА_6 продовжував лежати під школою, де і помер.
Подібні показання дав і свідок ОСОБА_11, що саме 12 липня 2012 року о восьмій годині він чув як потерпілий ОСОБА_6 сварився із ОСОБА_10 Пізніше до школи прибули ОСОБА_3 та ОСОБА_12, покликавши ОСОБА_6, вони стали з ним розмовляти. Він чув звук удару, а коли обернувся то побачив, що ОСОБА_6 вже лежав на землі, а ОСОБА_3 питав потерпілого: "Ти хоч зрозумів, за що отримав?" При перенесенні в інше місце ОСОБА_6, він бачив у нього тілесні ушкодження у ділянці вуха.
Подібні показання дав і свідок ОСОБА_13
Показання вище вказаних свідків підтверджені і даними викладеними у
висновку судово-медичної експертизи № 162 від 03.09.2012 року , де зазначено, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок тупої травми голови, яка призвела до виникнення крововиливів у м'які тканини та мозкову оболонку і субдуральну гематому, що ускладнилася удавленням головного мозку.
На трупі ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді
крововиливів у м'які тканини голови скроневої ділянки зліва, правої тім'яно-потиличної ділянки та у м'яку мозкову оболонку лівої та правої скроневих ділянок; субдуральну гематому лобно-скроневої ділянки зліва, синець, що розташований по всій поверхні лівої вушної раковини, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та призвели до смерті. (а.с.130-133 том 1)
Цей висновок у суді підтвердив і допитаний медичний експерт ОСОБА_14 На трупі ОСОБА_6 було виявлено не менше двох небезпечних травмо-контактів отримані одномоментно, але від якого саме удару настала смерть потерпілого розмежувати було неможливо. Причиною смерті ОСОБА_6 є черепно-мозкова травма.
Тому твердження адвоката в апеляції про те, що смерть особи могла настати і від удару головою при падінні на площину, спростовується отриманням саме двох ударів, а не одного і кожний із них призвів би то таких наслідків.
Про спричинення саме двох ударів засудженим потерпілому підтвердив і допитаний у суді свідок ОСОБА_15 , який пояснив, що 12 липня 2012 року був виявлений труп ОСОБА_6 і на місці події у поясненні ОСОБА_3 самостійно і добровільно стверджував, що саме він спричинив один удар рукою в обличчя потерпілого, від якого останній упав, а потім ще один чи два удари. Такі показання той давав у присутності і судово-медичного експерта.
Згідно із протоколом огляду місця події від 12.07.2012 року та фототаблицею до нього, на території шкільного подвір'я в с.Тарасівка Хорольського району дійсно виявлено труп ОСОБА_6 із слідами тілесних ушкоджень (а.с. 6 том 1).
Посилання в апеляції захисту на те, що суд не належним чином врахував показання свідка ОСОБА_12 про обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому є необґрунтованими.
Так, місцевий суд правильно вказав, що такі його свідчення, як близького родича засудженого, слід оцінювати критично, оскільки він вказував під час досудового слідства, що ОСОБА_3 наніс лежачому ОСОБА_6 ще один удар рукою в область лівої скроні, а у подальшому ці показання не підтвердив.
Посилання ОСОБА_12 на те, що на нього незаконно впливав слідчий позбавлені всяких підстав, оскільки на той час був невідомий механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому і той із такою заявою ні до кого не звертався.
Зважаючи на такі обставини суд правильно вказав, що ОСОБА_12 не міг не бачити, як наносив ОСОБА_3 удар потерпілому, так як згідно показань свідка ОСОБА_8 той знаходився поряд із ОСОБА_3
Ці дані неточності на думку колегії суддів правильно дали підстави суду стверджувати, що ОСОБА_12 такими нестабільними показаннями намагається вигородити винного та перекласти відповідальність на іншу невстановлену особу.
Згідно висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи № 537 від 01.08.2012 року, ОСОБА_3 будь-яким хронічним психічним захворюванням або тимчасовим розладом психічної діяльності не страждав, не виявляє ознак недоумства чи іншого хворобливого розладу психічної діяльності. Міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Він не знаходився у стані фізіологічного афекту, як психологічної підстави сильного душевного
хвилювання, або в іншому особливому емоційному стані, який міг би істотно вплинути на його свідомість і діяльність у досліджуваній ситуації.
За таких мотивів колегія суддів підстав для перекваліфікації дій засудженого на необережне вбивство про що просять засуджений та його захисник, не вбачає, оскільки ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України із непрямим умислом, щодо настання смерті особи. ОСОБА_3 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання.
Суд правильно вказав, що умисел засудженого ОСОБА_3 був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілого, а фактично було спричинене тяжке тілесне ушкодження, що потягло смерть особи, яку як вбачається із його дій той не бажав.
Доводи захисту про необхідність кваліфікації дій засудженого, як необережне вбивство, суперечить даним по справі.
Відсутні підстави і для призначення більш суворого покарання про що просить прокурор, оскільки таке покарання є справедливе і відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі, яка вчинила такі дії під впливом неправильної поведінки потерпілого, який і затіяв сварку, перебував у стані сп'яніння, за місцем роботи та проживання засуджений характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, такі дії вчинив вперше, а тому відповідно до ст.65 КК України таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і воно відповідає санкції статті за яке його засуджено.
За таких мотивів вирок суду слід залишити без зміни а апеляції учасників судового розгляду без задоволення.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК 1960 року, колегія суддів -
у х в а л и л а :
апеляції ст.прокурора прокуратури Хорольського району Полтавської області і захисника-адвоката ОСОБА_4 у інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року щодо нього за ч.2 ст.121 КК України - без зміни.
СУ Д Д І
Юренко Л.А. Кисіль А.М. Лісіченко Л.М.