Номер провадження № 11/785/709/13

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Джулай О. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Джулая О.Б.

суддів Балабана В.Ф., Грідіної Н.В.

за участю

прокурора Романець Ю.В.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора на постанову Київського районного суду м. Одеси, від 18 лютого 2013 року, якою кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, направлена прокурору Київського району м. Одеси для проведення додаткового розслідування,

В С Т А Н О В И Л А:

оскарженою постановою, кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, направлена прокурору Київського району м. Одеси для проведення додаткового розслідування, а запобіжний захід обвинуваченому змінений з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у тому, що він, 31 травня 2012 року, приблизно у 16.30 годин, знаходячись у приміщенні бара «Никтан», розташованого по вул.. Геранієвій, 2, у м. Одесі, незаконно збув ОСОБА_4, речовину, вагою 6,442 грама, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, оборот якого заборонено - опієм.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що, повторно, з ціллю збуту, незаконно придбав невстановлену кількість особо небезпечного наркотичного засобу, оборот якого заборонено - опію, який незаконно зберігав, у невстановленому місті, з ціллю збиту.

Далі ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 11 червня 2012 року, у період часу з 10.30 по 10.50 годин, з ціллю збиту особо небезпечного наркотичного засобу - опію, у особо великих розмірах, перевіз на автомобілі «Мазда», д/н НОМЕР_1 на вул. Геранієву, 2 , у м. Одесі, і незаконно збув ОСОБА_4, 497,17 грам речовини, яка є особо небезпечним наркотичним засобом, оборот якого заборонено - опієм.

Крім того, в цей же день співробітники міліції провели огляд автомобіля ОСОБА_3, у ході якого було виявлено та вилучено 3297 грам речовини, яке є особо небезпечним наркотичним засобом, оборот якого заборонено - опієм, яку він зберігав з ціллю подальшого збуту ОСОБА_4.

Також 11 червня 2012 року, приблизно у 14.30 годин, за місцем проживання ОСОБА_3 при проведені та вилучено 23,09 грама та 0,005 грам речовини, яка є особо небезпечним наркотичним засобом, оборот якого заборонено - опієм, яку зберігав з ціллю подальшого збуту.

Підставами для направлення даної справи на додаткове розслідування, як зазначив суд першої інстанції, є неповнота, односторонність досудового слідства, яка не може бути усунута в ході судового розгляду, та грубе порушення норм кримінально-процесуального законодавства, що перешкоджає ухваленню вироку.

Прокурор в апеляції стверджує, що вказана постанова суду є необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а неповнота досудового слідства, на яку вказує суд є безпідставною.

На підставі вищевказаного, прокурор просить скасувати постанову суду першої інстанції, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Заслухавши прокурора, який підтримав доводи апеляції, захисника, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається ( т. 1 а.с. 90-91), що підставами для винесення постанов про проведення оперативних закупок наркотичних засобів стали матеріали про незаконний збут наркотичних засобів - опій.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що в слідчий в постанові лише формально посилається на наявність цих матеріалів, оскільки які самі матеріали стали підставами для винесення даних постанов, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про неможливість правильно вирішити питання про законність джерел, з яких отримані докази вини обвинуваченого у скоєні інкримінуємих йому злочинів, на думку апеляційного суду є обґрунтованими.

Крім того, з матеріалів справи вбачається (т. 1 а.с. 126), що одним із доказів вини обвинуваченого стали свідчення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

При цьому, слідчий в протоколі допиту свідка ОСОБА_5, вказав, що його особа посвідчена, але на підставі яких документів, невідомо.

Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, не виключається, що анкетні дані цих свідків є вигаданими, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що свідчать про те, що особи , які приймають участь у оперативних закупках, під вказаними даними, користуються забезпеченням захисту згідно ч. 2 ст. 52-1 КПК України.

Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність кримінально-процесуальних порушень при допиті вказаних свідків.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що одним з доказів вини ОСОБА_3, орган досудового слідства є протокол огляду місця події - будинку АДРЕСА_1, де мешкав обвинувачений.

З протоколу судового засідання (т. 3 а.с. 65) вбачається, що свідок ОСОБА_6, власник вказаного будинку, в якому мешкав обвинувачений, пояснила, що 11 червня 2012 року, їй подзвонили сусіди та сказали, що у неї повний двір співробітників міліції. Коли вона приїхала до дому, співробітники міліції попросили її дати дозвіл на проведення огляду будинку, в якому вони вже знаходились. При цьому звертає увагу на себе те, що дозвіл на проведення огляду будинку наданий власницею, яка там не проживала, а недоторканість житла - гарантоване право не тільки і не стільки формального власника, а в першу чергу - осіб, яки фактично там проживають.

При цьому відсутність скарг на дії працівників міліції, які проводили огляд житла, не свідчить про ретельне дотримання ними вимог закону під час огляду.

Посилання апеляції в цій частині на положення ст.190 КПК України є цілком обґрунтовані, але вони не обґрунтовують, а в більшій мірі спростовують доводи скарги.

Так згідно з вимогами ч.5 ст.190 КПК України, огляд житла може бути проведений без постанови судді за письмовою згодою володільця (а не власника) житла. А володільцем в даному випадку був саме ОСОБА_3, який проживав в даному будинку.

Щодо письмової згоди на огляд житла від ОСОБА_6 та ОСОБА_10, то судом встановлено, що вказані заяви були написані після того, як працівники міліції проникли в будинок. За таких обставин, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на сумніви щодо законності проведення огляду будинку.

Крім того, з пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 117-120, 121-125), які були залучені в якості понятих, даних ними, як в процесі досудового слідства, так і в судовому засіданні, вбачається, що при огляді будинку не була забезпечена можливість спостерігати за діями усіх робітників міліції, в результаті чого, частина вилучених предметів залишилася непоміченою.

Викладені обставини, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, свідчать про наявність порушень закону, що спростовує твердження апеляції стосовно відсутності конкретних фактів порушення КПК України при збиранні і закріпленні доказів.

Результатом таких процесуальних порушень є відсутність можливості визнання таких доказів допустимими і їх використання в обвинувальному вироку.

Не обґрунтованими, на думку апеляційного суду, є твердження апеляції стосовно того, що суд першої інстанції дав односторонню оцінку доказам, в зв'язку з чим на припущеннях зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку дослідженим доказам, крім того не робив ніяких припущень, а висловив сумніви відносно достовірності наданих суду доказів.

Щодо сумнівів суду в об'єктивності і неупередженості свідка ОСОБА_9, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з підстав, зазначених судом першої інстанції.

Стосовно тверджень апеляції про відсутність у суду достатніх доказів того, що підсудного підбурювали до вчинення злочину і організували злочин працівники міліції, а також що було порушене право обвинуваченого на захист, апеляційний суд зазначає наступне.

Обвинувачений, керуючись конституційним правом і принципом презумпції невинуватості, а тим більше суд, не зобов'язаний доводити свою невинуватість.

Навпаки обвинувачення зобов'язане довести винуватість обвинуваченого і спростувати його твердження.

В даному випадку обвинувачення не спростувало версію ОСОБА_3, про що вказав суд першої інстанції. При цьому суд не зобов'язаний щось доводити, для визнання неможливим засудження особи суду достатньо встановити наявність обґрунтованих сумнівів щодо доказів, наданих органом слідства.

Щодо окремої постанови суду, вона, на думку апеляційного суду, не підлягає скасуванню з таких підстав.

Твердження прокурора в апеляції на необхідність додаткової перевірки обставин, на які послався суд в окремій постанові, є необґрунтованими, оскільки суд послався на ті обставини, які були встановлені в ході судового розгляду і тому не потребують якоїсь додаткової перевірки органом досудового слідства.

На підставі вищевказаного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що висновок досудового слідства про винність ОСОБА_3 є передчасним, оскільки його вина заснована на доказах, отриманих з порушенням діючого законодавства, припущеннях.

В зв'язку з викладеним обставинами апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування даної постанови суду.

Керуючись ст.ст. . 365, 366, 367, 382 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси, від 18 лютого 2013 року, якою, кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, направлена прокурору Київського району м. Одеси для проведення додаткового розслідування, а також окрему постанову Київського районного суду м. Одеси, від 18 лютого 2013 року, по цій справі, залишити без змін.

Судді апеляційного суду

Одеської області (підпис) О.Б. Джулай

(підпис) В.Ф. Балабан

(підпис) Н.В.Грідіна

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Одеської області О.Б. Джулай