ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 червня 2013 року Справа № 12/5009/1430/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач),

суддівБілошкап О.В.,

Міщенка П.К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 1 квітня 2013 року,

у справі№ 12/5009/1430/11Господарського суду Запорізької області,

за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (м. Запоріжжя),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Запоріжжя),

про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и в :

У березні 2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), в порядку ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2011 року у справі № 12/5009/1430/11 (суддя - Владимиренко І.В.) ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено арбітражного керуючого Кравченко Радіона Миколайовича, інше.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24 травня 2012 року у справі № 12/5009/1430/11 звіт ліквідатора прийнято до відома; в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") від 24 квітня 2012 року на дії і бездіяльність ліквідатора Кравченко Р.М. відмовлено, інше.

ФОП ОСОБА_4 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2011 року про визнання боржника банкрутом у справі № 12/5009/1430/11 та просив її скасувати.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 1 квітня 2013 року у справі № 12/5009/1430/11 (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Склярук О.І., Ушенко Л.В.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 на постанову Господарського суду Запорізької області від 19 квітня 2011 року у справі № 12/5009/1430/11. Зазначена ухвала мотивована тим, що оскаржувана постанова вже була переглянута в апеляційному порядку й залишена без змін, тому ці обставини виключають її повторний перегляд.

Не погоджуючись з прийнятим господарським судом апеляційної інстанцій ухвалою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 1 квітня 2013 року у справі № 12/5009/1430/11 та передати справу на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, ФОП ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Згідно вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Таким чином, при зверненні із касаційною скаргою у господарській справі після набрання чинності Законом України "Про судовий збір", заявнику слід керуватись положеннями вказаного Закону щодо порядку та розміру судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги у господарській справі.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що ФОП ОСОБА_4 не входить до встановленого ст. 5 Закону України "Про судовий збір" переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, у разі подання позовних заяв та апеляційних (касаційних) скарг на рішення чи ухвали господарських судів.

Водночас, ФОП ОСОБА_4 не вказує підстав, за яких він звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до наведеного, у разі звернення з касаційною скаргою, ФОП ОСОБА_4 має сплачувати судовий збір на загальних засадах.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору, в тому числі і за подання касаційної скарги, встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Однак, заявником, в порушення вказаних вище норм законодавства, до касаційної скарги не додано будь-яких документів, які б свідчили про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі (що підтверджується, зокрема, переліком додатків до касаційної скарги).

За таких підстав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про недотримання ФОП ОСОБА_4, при поданні касаційної скарги, приписів ч. 4 ст. 111 ГПК України, що, згідно з положеннями п. 4) ч. 1 ст. 1113 ГПК України, має наслідком повернення касаційної скарги.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що ФОП ОСОБА_4 не направив копії касаційної скарги всім учасникам судового процесу.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 1111 ГПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Сторонами у справі про банкрутство, за визначенням ст. 1 вказаного Закону, є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ФОП ОСОБА_4 не направлено копії касаційної скарги жодній стороні у цій справі.

По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, неповідомлення сторін у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих сторін, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені ст. ст. 42, 43 ГПК України.

Таким чином, заявником касаційної скарги не дотримано вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України щодо надіслання копії касаційної скарги стороні у справі про банкрутство № 12/5009/1430/11, що є підставою для повернення касаційної скарги, відповідно до приписів п. 3) ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Також за приписом п. 4) ч. 1 ст. 111 ГПК України, у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі п. 6) ч. 1 ст. 1113 названого Кодексу. В зв'язку з цим, якщо в касаційній скарзі не зазначено порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24 жовтня 2011 року).

Однак, в порушення п. 4) ч. 1 ст. 111 ГПК України, в поданій ФОП ОСОБА_4 касаційній скарзі не вказано порушень, які були допущені саме Донецьким апеляційним господарським судом.

Так, касаційна скарга ФОП ОСОБА_4 зводиться до наведення обставин справи, не зазначаючи у чому конкретно полягали допущені, на її погляд, порушення норм права, які норми і якого закону повинні бути застосовані судом, або навпаки, були неправомірно застосовані чи неправильно витлумачено закон з наведенням відповідних обґрунтувань в ньому.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що за приписами ч. 3 ст. 1113 ГПК України, після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 86, 111, п.п. 3), 4), 6) ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 1 квітня 2013 року у справі № 12/5009/1430/11 повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді О.В. Білошкап

П.К. Міщенко