ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року 16:54 № 826/3446/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Луценко P.O.,

представник відповідача - Гаджиев Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПСМ Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012 р. №0007062202 та № 0007052202, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМ Україна» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012 р. №0007062202 та № 0007052202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань правомірності дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм сервіс» за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р., ТОВ«Орбіс еліт» за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., ТОВ «Склофлекс» за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р., ТОВ «Сімвабі» за період з 01.05.2012 р. по 31.05.2012 р., ТОВ «Фрументум опт» за період з 01.12.2011 р. по 31.12.2011 р., по податку на прибуток за період з 01.10.2011 р. по 30.06.2012 р.

Перевіркою встановлено, що позивач в перевіряємий період мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Інтайм сервіс», ТОВ «Орбіс еліт», ТОВ «Склофлекс», ТОВ «Сімвабі», ТОВ «Фрументум опт».

В той ж час, до відповідача надійшли матеріали перевірок зазначених контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.10.2012р. №4111/22-9/35430083, про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Сімвабі» за травень 2012 року; акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.02.2012 р. №107/23-3/37723199 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрументум Опт» з питань взаємовідносин з платниками податків за грудень 2011 року; акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 06.07.2012 р. № 1074/22-60/37588027 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтайм Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 р. по 31.05.2012 р.; акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 25.07.2012 p. №248/22-05/37723162 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Орбіс Еліт» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків за період з 28.07.2011р. по 30.11.2011 р. та з 01.01.2012 р. по 30.04.2012р.; акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2012 р. № 198/3/22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Склофлекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень, травень 2012 року.

Згідно інформації, викладеної у вищезазначених актах податкових органів, контрагенти позивача не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів; відсутні за юридичною адресою; ТОВ «Склофлекс» та ТОВ «Сімвабі» анульовано свідоцтво платника ПДВ (відповідно 08.05.2012 р. та 14.09.2012 р.). Також, встановлено відсутність факту передачі товарів (послуг) від контрагентів до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю, зокрема, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Зазначене свідчить що контрагенти здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, відповідачем надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності, усі правочини (договори), укладені такими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення, а первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.11.2012 р. № 8311/22-2/37416262, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.6., п.201.7., п.201.8., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 758 570,00 грн. у тому числі по періодах: за грудень 2011 року в сумі 72 618 грн., за березень 2012 в сумі 404 665 грн., за квітень 2012 року в сумі 206 954 грн., за травень 2012 року в сумі 74 333 грн.; пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 803 760,00 грн., у т. ч. по періодах: за 4 квартал 2011 року в сумі 83 511 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 424 898 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 295 351 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, a заперечення - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 28.11.2012р. № 8311/22-2/37416262, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 26.12.2012 р. № 0007062202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 758 570,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 189 643,00 грн.; від 26.12.2012 р. № 0007052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 803 760,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200 940,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві від 07.03.2013 р. № 2246/10/12-1-03 скарга позивача частково задоволена, податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.12.2012 р. №0007062202 - залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 р. №0007052202 скасовано в частині застосованих 20878,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, і в іншій частині залишене без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Орбіс еліт» ґрунтувалися на договорі про надання послуг від 01.12.2011 р. № 112-3, за яким позивач як змовник замовляє, а контрагент як виконавець зобов'язується здійснити комплекс заходів по організації рекламних послуг трансляції рекламних відео сюжетів Замовника на регіональних телерадіокомпаніях України, згідно сітки трансляції та завдання на трансляцію рекламних відеосюжетів, що додаються.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані послуги, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акт надання послуг № РН-310261 від 30.03.2012 p. та податкова накладна від 30.03.2012 р. №73 на загальну суму 760 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 126 666,67 грн.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Фрементум опт» ґрунтувалися на договорі доручення від 01.12.2011 р. № 0112, за яким контрагент як повірений, зобов'язувався за винагороду проводити маркетингові дослідження ринку первинного будівництва в Україні, пошук замовників товарів та послуг позивача як довірителя, погодження договірних умов з замовниками, організацію процедур укладання договорів поставок та підряду на виконання гідроізоляційних, монтажних та будівельних робіт між довірителем та замовниками.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акт приймання-здачі виконаних робіт від 01.12.2011р. № 1-12/11 та податкова накладна від 01.12.2011 р. №7 на загальну суму 435 708,00 грн., в т.ч. ПДВ - 72 618,00 грн.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Інтайм сервіс» ґрунтувалися на наступних договорах:

- договорі доручення від 22.09.2011 р. № 220911, за яким контрагент як повірений, зобов'язувався за винагороду проводити маркетингові дослідження ринку первинного будівництва в Україні, пошук замовників товарів та послуг позивача як довірителя, погодження договірних умов з замовниками, організацію процедур укладання договорів поставок та підряду на виконання гідроізоляційних, монтажних та будівельних робіт між довірителем та замовниками.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти приймання-здачі виконаних робіт від 29.03.2012р. №№ 1-03/12, 2-03/12, від 30.03.2012 р. № 3-03/12, від 26.04.2012 р. № 1-04/12, від 27.04.2012 р. № 2-04/12, від 28.04.012 р. №№ 3-04/12, 4-04/12 та податкові накладні від 29.03.2012 р. № 126 на загальну суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн., від 30.03.2012 р. № 136 на загальну суму 437490,00 грн., в т.ч. ПДВ - 72915,00 грн., від 26.04.2012 р. № 118 на загальну суму 445599,00 грн., в т.ч. ПДВ - 74266,50грн., від 27.04.2012 р. № 125 на загальну суму 225000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37500,00грн., від 28.04.2012 р. № 133 на загальну суму 139125,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23187,50грн.

- договорі купівлі-продажу будівельних матеріалів від 12.03.2012 р. № 120312, за яким позивач як покупець купляє, а контрагент як продавець продає будівельні матеріали - товар, у відповідності до умов договору. Пунктом п.2 договору визначено, що вартість 1 куб.м. бетону «БСГ В30 Р4 СМ М10, 15» складає 660,00 грн/куб.м., необхідна кількість - 1000куб.м загальною вартістю 660000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 110000,00 грн.). Отже, ціна договору складає 660000,00 грн. (в т. ч. ПДВ - 110000,00 грн.). Додатковою угодою від 30.03.2012 р. № 1 до договору, сторонами було визначено предмет договору, а саме: покупець покупає, а продавець продає будівельні матеріали: геотекстиль 210, композиція «Моноліт.З.ПУ.ІН'ЄКТ-02-1», бетон «П4 В12,5», бетон«РГЦ М150Ж-1», мастика бітумно-поліуретанова, прижимна планка «Delta NB», дюбель для кріплення термоізоляції, патрони будівельні, кріплення для пінопласту, дюбель-цвях, шайба.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату придбаних товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, контрагентом виписані позивачу первинні документи: податкова накладна від 30.03.2012 р. № 137 на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн. та видаткова накладна № ПН-0000295 від 05.04.2012 р. на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн.

- договорі від 31.01.2012 р. № 310112, за яким контрагент як виконавець обов'язується в строк, в порядку, та на умовах, передбачених дійсним Договором, виконати роботи з організації проведення конференції за участі представників підприємств та будівельних організацій України, а позивач як замовник, зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи в строки, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором. Ціна договору складає 186 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 31 000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акт виконаних робіт від 30.03.2012 р. № 1 та податкові накладні від 29.02.2012 р. № 107 на загальну суму 55500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9250,00 грн. та від 30.02.2012 р. № 135 на загальну суму 130500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21750,00 грн.

В той же час, судом під час огляду копій зазначених податкових накладних встановлено, що контрагентом надані позивачу рекламні послуги на загальну суму 186 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 31 000,00 грн., що не передбачено умовами договору від 31.01.2012 р. № 310112. Додаткових угод до зазначеного договору не укладалось. Зазначене дає суду підстави вважати, що відповідні податкові накладні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та не можуть бути прийняті до уваги, як документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Склофлекс» ґрунтувалися на наступних договорах:

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 28.02.2012 р. № 280212, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на будівельному об'єкті по вул. Вишгородській, 45 в Подільському районі м. Києва з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 480 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 80 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти прийому-здачі виконаних гідроізоляційних робіт від 28.03.2012 р. № 1, від 28.04.2012 р. № 2 та податкові накладні від 28.03.2012 р. № 57 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн. та від 28.04.2012 р. № 142 на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 02.04.2012 р. № 020412, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на об'єкті будівництва на перетині Кільцевої дороги по вул. Теремківській та вул. Жулянської в Голосіївському районі м. Києва з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 1500000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акт прийому-здачі виконаних гідроізоляційних монтажних робіт від 28.04.2012 р. № 1 та податкова накладна від 28.04.2012 р. №147 на загальну суму 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7000,00 грн.

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 02.02.2012 р. № 020212, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на об'єкті будівництва по реконструкції НСК «Олімпійський» в м. Києві з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти прийому-здачі виконаних гідроізоляційних монтажних робіт від 30.03.2012 р. № 1, від 28.04.2012 р. № 2 та податкові накладні від 30.03.2012 р. № 78 на загальну суму 210 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 35 000,00 грн., від 28.04.2012 р. № 145 на загальну суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 24.01.2012 р. № 240112, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на об'єкті будівництва по вул. С.Струтинського, 13-15 в Печерському районі м. Києва з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 900 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти прийому-здачі виконаних гідроізоляційних монтажних робіт від 29.03.2012 р. № 1, від 28.04.2012 р. № 2 та податкові накладні від 29.02.2012 р. № 61 на загальну суму 48 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 000,00 грн., від 30.03.2012 р. № 66 на загальну суму 192 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32 000,00 грн., від 28.04.2012 р. № 144 на загальну суму 126 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21 000,00 грн.

- договорі купівлі-продажу будівельних матеріалів від 16.03.2012 р. № 160312, за яким позивач як покупець купує, а контрагент як продавець продає будівельні матеріали (бетон - «РГЦ М150 Ж-1»), відповідно до умов цього договору. Загальна вартість договору складає 408000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 68000,00 грн.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату товару до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписана позивачу податкова накладна від 30.03.2012 р. № 79 на загальну суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.

Судом під час огляду копії зазначеної податкової накладної встановлено, що вона виписана на виконання договору про надання послуг від 16.03.2012 р. № 160312. В той же час, згідно наявної в матеріалах справи копії листа позивача від 28.05.2012 р. № 592/12 контрагенту ТОВ «Склофлекс» сума 200 000,00 грн. як передплата за будівельні матеріали здійснена помилково, у зв'язку з чим просив контрагента вважати призначення платежу як оплату за будівельно-монтажні послуги по договору субпідряду № 200112 від 20.01.2012р. Отже, оплата товару за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів від 16.03.2012 р. № 160312 не здійснена.

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 20.01.2012 р. № 200112, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на об'єкті будівництва на перетині бульвару Дружби Народів, вул. Горького та вул. П. Любченка у Голосіївському районі м. Києва з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 1500000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 250000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти прийому-здачі виконаних гідроізоляційних монтажних робіт від 28.04.2012 р. № 1, від 28.05.2012 р. № 1 та податкові накладні від 29.02.2012 р. № 60 на загальну суму 57 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 500,00 грн., від 28.04.2012р. № 146 на загальну суму 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 26.04.2012 р. № 198/3/22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Склофлекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень, травень 2012 року встановлено, що ТОВ «Склофлекс» 08.05.2012р. анульовано свідоцтво платника ПДВ від 29.10.2009 №100252246. Отже, формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом з моменту анулювання йому свідоцтва платника ПДВ є неправомірним та недопустимим за правилами податкового законодавства.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Сімвабі» ґрунтувалися на наступних договорах:

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 24.04.2012 р. № 240412, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на будівельному об'єкті на перетині Кільцевої дороги по вул. Теремківській та вул. Жулянської в Голосіївському районі м. Києва з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 180 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 30 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти прийому-здачі виконаних гідроізоляційних робіт від 29.05.2012 р. № 1, від 30.05.2012 р. № 2, від 31.05.2012 р. № 3 та податкові накладні від 29.05.2012 р. № 8 на загальну суму 51000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8500,00 грн., від 30.05.2012 р. № 11 на загальну суму 54000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн., від 31.05.2012 р. № 16 на загальну суму 47 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 833,33 грн.

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 18.04.2012 р. № 180412, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на об'єкті будівництва на перетині бульвару Дружби Народів, вул. Горького та вул. П. Любченка у Голосіївському районі м. Києва з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акт прийому-здачі виконаних гідроізоляційних монтажних робіт від 31.05.2012 р. № 1 та податкова накладна від 31.05.2012 р. № 18 на загальну суму 48 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 000,00 грн.

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 20.04.2012 р. № 200412, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на об'єкті будівництва по вул. С.Струтинського, 13-15 в Печерському районі м. Києва з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти прийому-здачі виконаних гідроізоляційних монтажних робіт від 29.05.2012 р. № 1, від 30.05.2012 р. № 2, від 31.05.2012 р. № 3 та податкові накладні від 29.05.2012 р. № 7 на загальну суму 42 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 000,00 грн., від 30.05.2012 р. № 10 на загальну суму 36 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн., від 31.05.2012р. № 15 на загальну суму 48 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 000,00 грн.

- договорі на виконання субпідрядних будівельних робіт від 26.04.2012 р. № 260412, за яким позивач як підрядник доручає, а контрагент як субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню гідроізоляційних робіт на об'єкті будівництва «ТРК з автостоянками по вул. Сухомлинського, 1 в м. Луцьк» з використанням поставлених підрядником гідроізоляційних матеріалів у відповідності з представленим підрядником проектом та умовами даного договору. Загальна сума договору складає 210 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 35 000,00 грн. Згідно пп.3.2. п.3 договору, строки виконання робіт можуть бути визначені в додаткових угодах до даного договору. В той же час, позивачем не надані суду для огляду будь-які додаткові угоди, які б містили положення щодо строку виконання зобов'язань за основним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, контрагентом виписані позивачу первинні документи: акти прийому-здачі виконаних гідроізоляційних монтажних робіт від 29.05.2012 р. № 1, від 30.05.2012 р. № 2, від 31.05.2012 р. № 3 та податкові накладні від 29.05.2012 р. № 9 на загальну суму 42 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 000,00 грн., від 30.05.2012 р. № 12 на загальну суму 36 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 000,00 грн., від 31.05.2012р. № 17 на загальну суму 42 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентами належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Крім того, суд вваж є за необхідне також звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст.267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, істотними умовами договору поставки є предмет - вид товару, що поставляється, обсяг визначеного товару, а також строки поставки та ціна.

Відповідно до ст.655 ЦК, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар; у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ч.1,2 ст.669 ЦК України).

Згідно ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, a також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет - вид товару, його характеристики, асортимент, кількість та якість, а також ціна та термін виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч.1 ст.843 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Отже, істотними умовами договору будівельного підряду є предмет - перелік та обсяг робіт, ціна, строк виконання зобов'язань та кошторисна документація.

В той же час, аналіз наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 12.03.2012 р. № 120312, укладеного між позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс», свідчить про те, що зазначений договір не містять істотних умов договору, зокрема, строків поставки товару та порядку його поставки.

Аналіз, наявних в матеріалах справи копій договорів на виконання субпідрядних будівельних робіт від 28.02.2012 р. № 280212, від 02.04.2012 р. № 020412, від 02.02.2012 р. №020212, від 24.01.2012 р. № 240112, від 20.01.2012 р. № 200112, укладених між позивачем та ТОВ «Склофлекс», свідчить про те, що зазначені договори не містять істотних умов договору, зокрема, строків виконання передбачених договорами робіт. Крім того, позивачем не надано суду проектної та кошторисної документації, якою було б визначено обсяг необхідних робіт та їх ціна.

Аналіз, наявних в матеріалах справи копій договорів на виконання субпідрядних будівельних робіт від 24.04.2012 р. № 240412, від 18.04.2012 р. № 180412, від 20.04.2012 р. № 200412, від 26.04.2012 р. № 260412, укладених між позивачем та ТОВ «Сімбаві», свідчить про те, що зазначені договори не містять істотних умов договору, зокрема, строків виконання передбачених договорами робіт. Крім того, позивачем не надано суду проектної та кошторисної документації, якою було б визначено обсяг необхідних робіт та їх ціна.

Отже, враховуючи вищевикладені законодавчі норми, зазначені договори фактично є неукладеним.

Таким чином, суд системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювалися, а первинні документи складені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, незалежно від того чи визнавались зазначені господарські договори недійсними в судовому порядку, останні не були спрямовані на досягнення будь-яких наслідків, пов'язаних із здійсненням підприємницької господарської діяльності, що унеможливлю врахування їх наслідків в податковому обліку платника податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних (недійсних) правочинів (договорів) суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження валових витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення відповідних витрат по операціям з контрагентами до складу валових витрат підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012 р. №0007062202 та №0007052202.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ПСМ Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко