Судове рішення #30380700

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа№ 910/1998/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Українська страхова група»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року

у справі №910/1998/13 (суддя Джарти В.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ,

до відкритого акціонерного товариства

Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м. Київ,

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 13783,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року ПАТ «СК «Українська страхова група» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ВАТ НАСК «Оранта» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 13783,89 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, 09.08.2012 року в м. Біла Церква Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого позивачем автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, під керуванням Боженка Анатолія Валерійовича та застрахованого відповідачем автомобіля «ВАЗ» д.н. 57601КХ, під керуванням Зінченка Миколи Івановича. Внаслідок ДТП автомобіль «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, отримав механічні ушкодження, позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 13783,89 грн. Винним у ДТП є Зінченко Микола Іванович, майнові інтереси якого з керування автомобілем «ВАЗ» д.н. 57601КХ, застраховано відповідачем. Відтак, на переконання позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому шкоду в сумі 13783,89 грн. згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/1998/13 у задоволенні позову відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено розмір матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку регресу, оскільки оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, суду надано не було.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «СК «Українська страхова група» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/1998/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ПАТ «СК «Українська страхова група» сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж обставини, що і в своєму позові. При цьому, вважає, що проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, не є обов'язковою умовою відшкодування шкоди, а коефіцієнт фізичного зносу до автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, дорівнює нулю, оскільки строк експлуатації вказаного автомобіля менше п'яти років.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013 року у справі №910/1998/13 апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/1998/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.05.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року розгляд справи №910/1998/13 відкладено на 12.06.2013 року.

В судове засідання 12.06.2013 року представники сторін не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представників. Приймаючи до уваги обізнаність сторін про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2012 року між Боженко Анатолієм Валерійовичем (страхувальник) та ПАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) було укладено договір страхування транспортних засобів №28-0199-12-00817, предметом якого є страхування автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО.

09.08.2012 року в м. Біла Церква Київської області трапилась ДТП за участю автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, під керуванням Боженко Анатолія Валерійовича та автомобіля «ВАЗ», д.н. 57601КХ, під керуванням Зінченко Миколи Івановича, що вбачається з довідки від 04.09.2012 року №2602 Відділення ДАІ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області.

Внаслідок ДТП застрахований позивачем автомобіль «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, отримав механічні ушкодження.

Згідно проформи рахунку від 20.08.2012 року по замовленню-наряду №2012005423/1, складеного ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» (офіційний дилер Audi та Volkswagen) вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, склала 15243,43 грн.

Вказану ДТП позивачем визнано страховим випадком, про що складено страховий акт №ЦРКА-843 від 03.09.2012 року на суму 13783,89 грн. (франшиза - 1459,54 грн.).

Згідно платіжного доручення від 06.09.2012 року №10993 позивачем на користь ТОВ «Порше Інтер Авто Україна» в повному обсязі сплачено страхове відшкодування в сумі 13783,89 грн.

Матеріали справи містять акт огляду автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, складений позивачем 10.08.2012 року, доказів або відомостей про не досягнення між позивачем та Боженком А.В. згоди щодо розміру страхового відшкодування матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, вказаними нормами чинного законодавства України передбачено перехід права вимоги у межах саме фактичних витрат, про розмір яких в даній справі свідчить платіжне доручення від 06.09.2012 року №10993 на суму 13783,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи в межах суми 13783,89 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

30.08.2012 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Зінченка Миколу Івановича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме скоєння ДТП 09.08.2012 року в м. Біла Церква Київської області трапилась ДТП за участю автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, під керуванням Боженко Анатолія Валерійовича та автомобіля «ВАЗ», д.н. 57601КХ, під керуванням Зінченко Миколи Івановича, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Вина Зінченка Миколи Івановича встановлена судом, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ» д.н. 57601КХ, відшкодовується Зінченком Миколою Івановичем.

Цивільно-правова відповідальність Зінченка Миколи Івановича застрахована ВАТ НАСК «Оранта» згідно полісу №АВ/717758.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом №АВ/717758 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації Зінченком Миколою Івановичем автомобіля «ВАЗ», д.н. 57601КХ, на час ДТП.

Позивач направляв відповідачу було направлено регресну вимогу №11/3431 від 01.10.2012 року щодо виплатити страхового відшкодування на користь позивача в сумі 13783,89 грн. (отримано відповідачем 05.10.2012 року). Вказана вимога залишена відповідачем без виконання та відповіді.

За наведених обставин, враховуючи положення ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 13783,89 грн. страхового відшкодування в порядку регресу законними та обґрунтованими.

Господарський суду міста Києва, відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов помилкового висновку про те, що для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, необхідно звіт або висновок експерта, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Так, підпунктом 12.1.2.1 договору страхування транспортних засобів від 27.06.2012 року №28-0199-12-00817 сторонами договору погоджено, що документами, які підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ, є, зокрема, документи ремонтного підприємства (наряд-замовлення, калькуляції, рахунки), де буде здійснюватись ремонт відновлювальний ремонт ТЗ, із зазначенням переліку відновлювальних робіт (їх вартість, вартість деталей, що замінюються, та інше.

Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 року у справі №42/92 зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру страхового відшкодування позивачем не враховано фізичного зносу автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, спростовуються тим, що згідно п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію автомобіля «Volkswagen», д.н. АІ3858СО, роком його випуску є 2011 рік, тобто на момент ДТП вказаному автомобілю менше семи років.

При цьому, безпідставними є посилання суду першої інстанції на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем виникли не на підставі цього Закону.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/1998/13 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/1998/13 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року у справі №910/1998/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 75, ідентифікаційний код юридичної особи 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Федорова Івана, будинок 32, літера А, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) 13783,89 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1720,50 грн. судового збору за подання позову, 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу повернути до господарського суду міста Києва.


Головуючий суддя Агрикова О.В.


Судді Суховий В.Г.


Чорногуз М.Г.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація