Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 2а/449/587/2013

Категорія 45

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2013 Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді А. В. Савчак

при секретарі Подусівська Л В

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Перемишлянської міської ради, третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Перемишлянської міської ради №344 від 23.12.1999 року

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він являється власником будинковолодіння та присадибної земельної ділянки в АДРЕСА_1, яка по сусідству, через спільний заїзд, межує з будинковолодінням ОСОБА_4 До їх присадибних земельних ділянок існує спільний заїзд, тобто спільна дорога, якою вони повинні користуватися належним чином, без перешкод і за спільної згоди відповідно до існуючих правил добросусідства.

Проте, відповідачу 23.12.1999 р. виконавчим комітетом Перемишлянської міської ради було надано в постійне користування 0,01 га земельної ділянки, тобто частину спільного заїзду між їхніми будинками, на якій ОСОБА_4 звів господарську споруду, яка межує з його будинковолодінням, без його відома та згоди на таке будівництво. В користування ОСОБА_4 міською радою передано частину землі з земель загального користування, яка є спільним заїздом (відноситься до земель загального користування) і не може бути передана у користування чи приватну власність будь-кому з власників будинковолодінь, які користуються тим заїздом.

Окрім цього, в рішенні від 23.12.1999р. зазначається, що воно ґрунтується на пропозиції земельної комісії, проте в наявності не існує протоколу засідання земельної комісії, на якому б розглядалось питання з приводу виділення ОСОБА_4 в постійне користування земельної ділянки площею 0,01 га в АДРЕСА_2 для використання під присадибну ділянку, не має абрису тієї частини проїзду, тобто розмірів земельної ділянки, яка надана відповідачу ОСОБА_4 в користування, а також не вказано, де саме знаходиться земельна ділянка 0,01 га передана за рішенням виконавчого комітету міської ради в постійне користування позивачу, а вказано лише, що по АДРЕСА_2, тобто це аж ніяк не можна розцінювати, що мається на увазі надання для використання під присадибну ділянку частини спільного заїзду, оскільки такий не розташований і не іменується АДРЕСА_2

Відповідачем Перемишлянською міською радою 23.12.1999р. прийнято рішення, всупереч ч.3 ст.2 КАС України, а саме: неналежного обґрунтування та підстав прийнятого рішення, не дотримання принципу адміністративного судочинства: добросовісності та розсудливості при його прийняті, рішення винесено безпідставно та у спосіб, що суперечить Конституції України та Законам України.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 не може являтися законним користувачем земельної ділянки 0,01 га наданою йому згідно рішення Перемишлянської міської ради 23.12.1999р., оскільки таке рішення є незаконним і винесене з порушенням норм діючого законодавства, враховуючи, що вищезгадана земельна ділянка відноситься до земель загального користування. Йому, як власнику суміжної земельної ділянки, ОСОБА_4 спричиняє шкоду в користуванні заїздом, порушує його право на користування спільним заїздом, що розділяє їх господарства, а він має право користуватися цілим заїздом, а не лише його частиною.

Відтак, позивач вважає, що рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради № 344 від 23 грудня 1999 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Про це рішення йому стало відомо лише в лютому 2011 року і ним був поданий цивільний позов, в якому серед інших вимог ставились вимоги про визнання даного рішення незаконним. Однак 1 березня 2013 року Перемишлянським районним судом Львівської області винесено ухвалу про закриття провадження по справі в частині позовної вимоги про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради від 23.12.1999 року про надання в постійне користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,01 га для використання під присадибну ділянку, що в АДРЕСА_2 та скасування його, оскільки такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

6 березня 2013 року позивачем був поданий даний позов.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав повнястю.

Представник позивача ОСОБА_5 підтримала позов, вважає, що дане рішення Перемишлянської міської ради є незаконним, оскільки ним надано ОСОБА_4 земельну ділянку, яка відноситься до земель загального користування, а відповідно до ст.83 Земельного кодексу України такі землі не можуть передаватись у приватну власність.

Представник відповідача, проти позову заперечив, вважає, що Перемишлянська міська рада діяла відповідно до чинного тоді законодавства і мала право прийняти таке рішення.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник проти позову заперечили, вважали, що дане рішення є законним.

Третя особа ОСОБА_3 позов підтримав, вважав його таким, що підлягає до задоволення.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши документи, які містяться в матеріалах справи, допитавши начальника відділу містобудування та архітектури Перемишлянської РДА ОСОБА_6 суд важає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

В судовомк засіданні було досліджено копію з Генерального плану міста (а.с.57) та допитано в якості спеціаліста начальника відділу містобудування та архітектури Перемишлянської РДА ОСОБА_6, який пояснив, що з даного плану вбачається, що земельні ділянки по АДРЕСА_2 знаходяться одна біля одної. Однак даний Генеральний план є не точним, а більш детального на даний момент немає, хоча такий зараз готується. Говорити про те чи має бути між цими домоволодіннями проїзд чи ні, виходячи з плану не можна, як і не можна говорити про те чи відноситься даний заїзд до земель загального користування. ОСОБА_6 пояснив, що фактично до земель міської ради належіть всі землі в межах міста, які не є у власності чи користування фізичних та юридичних осіб. Який правовий статус цих земель, зокрема цього спільного заїзду, виходить за межі його знань, - тому він відповісти на уе питання не може.

Представником відповідача суду не були адані докази того, в якому статусі перебуває даний спільний заїзд. Такої інформації не було надано і Відділом Держземагенства у Перемишлянському районі Львівської області. Тому правовий статус даної земельної ділянки встаноити не виявилось можливим. Однак сторони визнали, що даний заїзд відноситься до земель Перемишлянської міської ради.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України (2001 року), на яку посилалсь представник позивача, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Однак, суд важає, що дана правова норма не може бути застосована до цих правовідносин, оскільки рішення Перемишлянської міської ради № 344 було прийняте 23 грудня 1999 року, до того як вступив в силу Земельний кодекс України 2001 року. Тому до даних правовідносин слід застосовувати Земельний кодекс України від 18.12.1990 року. НЕ кажучи вже про те, що дана норма стосується неможливості передання таких земель у власність, а не вкористування, як зазначено в оскаржуваному рішені.

Згідно до рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради № 344 від 23 грудня 1999 року ОСОБА_4, який проживає у АДРЕСА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,01 га для використання під присадибну ділянку. Земельна ділянка розміщена в АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року "У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:

- громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;

- сільськогосподарським підприємствам і організаціям;

- громадським об'єднанням;

- релігійним організаціям;

- промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;

- організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;

- для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;

- житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;

- спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Для використання під присадибну ділянку земельна ділянка може надаватись лише у власність віповідно до ст.6 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України огани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Примаючи таке рішення орган місцевого самоврядування міг надати ОСОБА_4 дану земельну ділянку з таким цільовим призначенням лише у власність (оплатно чи безоплатно), або в користування однак змінивши при цьому її цільове призначення.

Приймаючи дане рішення, суб"єкт владних повноважень порушив положення згаданої вище статті 19 Конституції України, а тому таке рішення підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Перемишлянської міської ради №344 від 23.12.1999 року "Про надання в постійне користування земельної ділянки в м.Перемишляни ОСОБА_4 по АДРЕСА_2.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А. В. Савчак