Справа № 2-26/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 липня 2007 року                                           Комсомольський міський суд

Полтавської області '

в складі суду: головуючий суддя                      Бутенко С. Б.

секретар                                                              ІсаєваЛ.І.

за участю:        позивача                                               ОСОБА_1.

представника позивача                                                ОСОБА_2

третіх осіб на стороні позивача                                    ОСОБА_3.

ОСОБА_4.

представників відповідана                                           Стригунової Г.І.

Горулька А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвибух",  треті особи ОСОБА_3,  ОСОБА_5,  Відкрите акціонерне'товариство „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення боргу,

встановив:

В листопаді 2005 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом,  в якому,  посилаючись на-невиконання відповідачем' умов Ліцензійного договору № 05-11/02 від 05 листопада 2002 року просив про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвибух" (далі - ТОВ „Укрбурвибух") ьинагороди за надання прав,  передбачених даним договором,  в розмірі 296494, 45 грн. та відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 126 714, 16 грн.

В судовому засіданні позов підтримав,  просив захистити його цивільне право у зазначений спосіб. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1. послався на те,  що він є співавтором та співвласником корисної моделі - „Установка для буріння свердловин",  що засвідчено деклараційним патентом № 1468,  за підтримання чинності якого він щорічно сплачує відповідний збір. 05 листопада 2002 року за згодою інших співвласників патенту він уклав із відповідачем вказаний ліцензійний договір,  за яким надав ТОВ „Укрбурвибух" дозвіл на використання зазначеної корисної моделі за виплату винагороди в розмірі узгодженого сторонами розрахунку. Запровадивши використання корисної моделі у ВАТ „Полтавський ГЗК",  з січня по квітень 2003 року відповідач сплатив йому за ліцензію 43335, 17 грн. винагороди,  але в подальшому,  посилаючись на надумані мотиви,  відмовився виконувати свої зобов'язання за ліцензійним договором.  Оскільки відповідач винен йому винагороду за ліцензійним договором з квітня 2003 року по січень 2004 року в розмірі 296494, 45 грн.,  просив про її стягнення. Обґрунтовуючи розмір завданих збитків у результаті порушення його цивільного права,  позивач послався на десятирічний строк дії патенту та ліцензії,  протягом якого,  вігі міг отримати від відповідача винагороду в розмірі 1 126 714, 16 грн.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3.,  залучений до участі в справі ухвалою суду від 26.12.2006 p.,  підтвердив обставини,  зазначені позивачем,  просив про задоволення позову ОСОБА_1.,  самостійних вимог щодо предмета спору не заявляв.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_5.,  залучений до участі в справі ухвалою суду від 26.12.2006 р.,  в судове засідання не з'явився,  надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність,  самостійних вимог щодо предмета спору також не заявляв.

Представник відповідача позов не визнала,  наголошуючи на тому,  що предметом ліцензійного договору,  що його було укладено із позивачем 05 листопада 2003 року,  є винахід,  який посвідчений патентом,  а не корисна модель,  посвідчена іншим охоронним документом -деклараційним патентом.  Технічну документацію на винахід позивач ліцензіату не передав і даний винахід відповідачем у господарський оборот не впроваджувався. Оскільки винахід „Установка для

2

буріння свердловин" відповідачем не використовувався і позивач протилежного факту не доводить,  правові наслідки за ліцензійним договором не настали і у позивача не виникло право на отримання винагороди за ліцензією. Кошти в розмірі 43335, 17 грн,  що їх було виплачено позивачу,  є авансовим платежем,  а акт виконаних робіт,  підписаний представником відповідача,  стосується експерименту,  який проводився у ВАТ ПГЗК. В зв'язку з безпідставністю та недоведеністю позивачем своїх вимог,  представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ ПГЗК),  залученого до участі в справі ухвалою суду від 26.12.2006 p.,  пояснив суду,  що на підставі листа ТОВ „Укрбурвибух" від 25.10.2002 р. № 576,  Договору № 92/01 від 11.01.2002 р. між ВАТ ПГЗК і ТОВ „Укрбурвибух" та протоколу засідання науково-технічної Ради ВАТ ПГЗК від 06.11.2002 р. на буровій дільниці ПГЗК було здійснено переобладнання лінійних параметрів бурового става на бурових станках - у відповідності з пропозицією відповідача. Лише у 2004 році,  в зв'язку із претензією позивача,  ТОВ „Укрбурвибух" звернулось до ВАТ ПГЗК з листом щодо припинення використання скорочених штанг в процесі буріння вибухових свердловин.

Заслухавши пояснення сторін та третіх осіб,  дослідивши надані сторонами письмові докази,  суд находить позов таким,  що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено,  що позивач ОСОБА_1. та треті особи ОСОБА_3. та ОСОБА_5. є суб'єктами права інтелектуальної власності на корисну модель „Установка для буріння свердловин",  що його засвідчено чинним деклараційним патентом № 1468,  який зареєстровано Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 15.10.2002 р. на підставі заявки № 2002032015,  поданої 13.03.2002 р. (а.с.  5-10). На час розгляду справи судом дане право інтелектуальної власності позивача та третіх осіб ніким оспорене не було і дійсність деклараційного патенту в установленому порядку не спростована.

За обсягом правової охорони,  згідно опису до деклараційного патенту на корисну модель № 1468 та відповідних креслень (а.с.  8-10),  право інтелектуальної власності позивача та третіх осіб на його стороні поширюється на використання в конструкції відомої установки для буріння свердловин СБШ-250 МН укороченої штанги,  до якої кріпиться шарошечне долото,  та подовженого до величини укороченої штанги перехідника,  що дозволяє підвищити продуктивність установки і збільшити термін служби долота на 10-20%.

05 листопада'2002 року позивач ОСОБА_1. за згодою інших співвласників деклараційного патенту №1468 (а.с.  14) у відповідності до  ст.  28 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" уклав із відповідачем ліцензійний договір № 05-11/02 „на право використання у виробничій діяльності винаходу „Установка для буріння свердловин" (а.с.  11-13). Відповідність даного договору .вимогам закону була встановлена рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 вересня 2005 року у цивільній справі за зустрічним позовом ТОВ „Укрбурвибух" до ОСОБА_1. про визнання недійсним ліцензійного договору,  що його було залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 23 грудня 2005 року (а.с.  83-84,  112-113).

За умовами ліцензійного договору (п.п. 2.1.,  2.4.,  З.1.,  3.2.) позивач надав відповідачеві обмежену невиключну ліцензію на використання запатентованого об'єкта права інтелектуальної власності - „Установка для буріння свердловин" на бурових дільницях ВАТ „Полтавський ГЗК",  ВАТ „Південний ГЗК",  ВАТ „Центральний ГЗК" та „Новокриворіжського ГЗК". Відповідач зобов'язався виплачувати позивачеві винагороду в розмірі 50% чистого прибутку за результатами щомісячної роботи після упровадження цього об'єкта на буровій дільниці ВАТ ПГЗК та 20% чистого прибутку - на інших бурових дільницях. Розрахунок суми винагороди був визначений сторонами за узгодженою формулою,  виходячи з процентної ставки (50% та 20%),  вартості буріння одного погонного метру вибухових свердловин без ПДВ (С),  кількості пробурених погонних метрів (І.),  та коефіцієнту підвищення стійкості доліт (К),  який обчислюється простим дробом,  де в чисельнику зазначається середня проходка на долото в 16 категорії буримості,  яка була досягнута в результаті використання рекомендацій по патенту (L„),  в знаменнику - середня проходка на долото до запровадження рекомендацій по патенту (І.c),  що мало підтверджуватись актом,  підписаним обома сторонами,  який є невід'ємною частиною даного договору.

Твердження представника відповідача,  що предметом даного ліцензійного договору є інший об'єкт права інтелектуальної власності позивача,  ніж засвідчений деклараційним патентом № 1468,  не ґрунтується на фактичних обставинах справи та доказах,  досліджених судом.

Як вбачається з гл. 1 ліцензійного договору,  його предметом є „Установка для буріння свердловин",  по якій 15.08.2002 р. прийнято рішення про видачу патенту на підставі поданої заявки від 13 березня 2002 року № 2002032015/К,  що відповідає відомостям деклараційного патенту на

3

корисну модель № 1468,  виданого позивачеві,  та ідентифікує об'єкт права інтелектуальної власності позивача як предмет даного ліцензійного договору.

Відомості про видачу позивачеві деклараційного патенту на корисну модель було опубліковано одночасно з його державною реєстрацією 15.10.2002 р. в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності за № 10 - до укладення ліцензійного договору,  що відповідно до  ст.  ст.  22,  23 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" надавало відповідачу право в установленому порядку ознайомитися з матеріалами заявки та одержати виписку з Реєстру щодо відомостей про певний патент,  тому доводи відповідача про необізнаність щодо рівня патентоспроможності об'єкта права інтелектуальної власності позивача суд находить безпідставними.

За результатами провадження буріння свердловин з використанням об'єкта права інтелектуальної власності позивача на кар'єрі ВАТ ПГЗК з січня по квітень 2003 року,  сторонами було складено акт виконаних робіт за ліцензійним договором № 05-11/02 від 05.11.2002 p.,  підписаний представником відповідача та позивачем (а.с.  15),  яким встановлено середню проходку на долото типа 244, 5 ОК-ПГВ УНЗ-1М до та після впровадження рекомендацій за патентом,  що склало відповідно 270 та 325 погонних метрів,  та визначено суму винагороди позивачеві за цей період згідно п.3.2. договору.

Підписання даного акту представник відповідача пояснив участю ТОВ „Укрбурвибух" в експерименті,  який провадився у 2003 році за ініціативою ВАТ ПГЗК без згоди відповідача,  проте належних доказів на доведення цих обставин суду не надав. Навпаки,  згідно пояснень представника третьої особи,  листа ТОВ „Укрбурвибух" № 576 від 25.10.2002 р. з відповідним кресленням до нього,  протоколу засідання науково-технічної Ради ВАТ ПГЗК № 61 від 06.11.2002 p.,  довідок про роботу бурових станків СБШ та обставин,  встановлених рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2005 р. (а.с.  83-84,  20-21,  111,  117-123,  149),  на підставі договору № 92/04 від 11.01.2002 р.,  за результатами проведення попередніх випробувань,  з січня 2003 року відповідно до пропозиції відповідача у ВАТ ПГЗК було запроваджено переобладнання лінійних параметрів бурового става (впроваджено корисну модель) на 15 станках СБШ-250-МН.

На підставі зазначеного акту виконаних робіт,  29.05.2003 р. ТОВ „Укрбурвибух" сплатило позивачу 43335, 17 грн. - як винагороду за ліцензійним договором № 05-11/02 від 05.11.2002 p.,  що доводиться обставинами,  встановленими рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2005 р. (а.с.  83-84,  114-116). 

Вподальшому відповідач фактично відмовився від виконання зобов'язань за ліцензійним договором,  стверджуючи,  що договір не відбувся через ненадання позивачем технічної документації на винахід та неможливість впровадження даного об'єкту у виробництво. Проте таке твердження відповідача спростовується ним самим в акті виконаних робіт,  складеному за підсумками використання „Установки для буріння свердловин",  виплатою позивачеві винагороди за січень-квітень 2003 року,  в листах та поясненнях,  де він визнавав застосування корисної моделі позивача в якості експерименту (а.с.  20-21,  22,  23,  24-25,  15).

Так,  листом від 05.11.2003 р. за вих. № 306,  повідомляючи позивача про виконані обсяги буріння та відпрацювання доліт на СБШ,  які переобладнанні для буріння укороченими штангами (що є упровадженням запатентованої корисної моделі позивача),  як ним зазначено - під час проведення експерименту на ВАТ ПГЗК,  представник відповідача фактично заперечував обставини,  що мають значення для нарахування позивачеві винагороди за ліцензійним договором,  посилаючись на збитковість робіт на буровій дільниці ВАТ ПГЗК у червні-липні 2003 року та на відмінність даних,  які враховуються при визначенні коефіцієнту,  підвищення стійкості доліт,  що їх було встановлено під час перевірки з 01.06.2003 р. по 24.07.2003 p.,  аналогічним даним,  встановленим за період з січня по квітень 2003 року - на думку відповідача в цей період застосовувались неоднакові умови відпрацювання доліт із стандартними та укороченими штангами,  в зв'язку із чим перераховану позивачу суму він просив вважати авансом (а.с.  22). З 26.12.2003 р. за листом № 399 від 26.12.2003 р. відповідач в односторонньому порядку розірвав ліцензійний договір № 05-11/02,  як такий,  що не відбувся,  з мотивів порушення позивачем умов договору - ненадання технічної документації на „винахід",  і лише 16.01.2004 р. листом за вих. № 23 у відповідь- на претензію позивача з вимогою про виплату винагороди представник відповідача повідомив,  що „установка для буріння свердловин" не була впроваджена на ВАТ ПГЗК (а.с.  23-25,  100).

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача щодо відсутності належних доказів впровадження у господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності,  що їх визначено наказом Міністерства статистики України від 24.03.1995 р. № 79 „Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів промислової власності (винаходів,  корисних моделей,  промислових зразків),  раціоналізаторських пропозицій",  зареєстрованим в Міністерстві юстиції

4

України 27.03.1995 р. за № 90/626,  та наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 р. № 732 „Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів",  зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2004 р. за № 1580/10179,  оскільки дані нормативні акти не стосуються спірних правовідносин.

Виходячи з предмету доказування по справі,  суд не приймає до уваги як доказ висновок експертизи щодо умов патентноздатності від 15.06.2007 р. № 17851/1,  наданий представником відповідача (а.с.  143-144).

Отже,  оскільки по справі встановлено невиконання відповідачем в порушення вимог  ст.  ст.  161,  162 ЦК України (1963 року),   ст.  ст.  526,  530,  525 ЦК України своїх зобов'язань за ліцензійним договором № 05-11/02 від 05.11.2002 р.,  суд застосовує способи захисту порушеного права позивача у відповідності до ч. 2  ст.  16 ЦК України,  ч. 2  ст.  35 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та присуджує до стягнення з ТОВ „Укрбурвибух" на користь ОСОБА_1. винагороду за ліцензією за період з квітня 2003 р. по січень 2004 р.

У відповідності до п. 3.2. ліцензійного договору № 05-11/02 від 05.11.2002 р. сума винагороди позивачеві визначається за встановленою формулою: 50% (КС-С) L /100%.

Через те,  що відповідач ухилився від доведення обставин,  що стосуються розміру позовних вимог,  для проведення розрахунку винагороди суд приймає до уваги лише вихідні дані,  надані позивачем.

Так,  у відповідності до акту виконаних робіт,  підписаному сторонами (а.с.  15),  вартість буріння одного погонного метра без ПДВ (С) складає 11, 8 грн.,  коефіцієнт підвищення стійкості доліт (К) визначається простим дробом 325/270,  кількість пробурених погонних метрів з часу впровадження корисної моделі позивача - з січня 2003 року по січень 2004 року складає 281807 п.м. ,  що доводиться зазначеним актом,  довідкою про роботу бурових станків СБШ,  таблицею об'ємів виконаних,  робіт переобладнаних СШБ на скорочені штанги та довідками первинного обліку виконання об'єму робіт на буровій дільниці (а.с.  15,  16,  149-160).

З урахуванням винагороди,  сплаченої позивачеві - 43335, 17 грн.,  до стягнення підлягає 295355, 09 грн. = 50% (325/270 х 11, 8-11, 8) х 281807/100%- 43335, 17.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування завданих збитків у вигляді упущеної вигоди,  суд не находить підстав до їх задоволення,  оскільки видача ліцензії відповідачеві не позбавляла патентовласників прав,  що випливають з патенту,  в тому числі виключного права використовувати корисну модель на власний розсуд,  надавати повноваження на використання цього об'єкта будь-якій іншій особі. За відсутності порушеного права способи захисту цивільних прав не застосовуються.

Судові витрати у відповідності до ч.3  ст.  88,  ч.3  ст.  81 ЦПК України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  10,  11,  59,  60,  88,  213-215,  223,  294 ЦПК України,  суд

рішив:

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Стягти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвибух" на користь ОСОБА_1295355 грн. 09 коп. винагороди за Ліцензійним договором № 05-11/02 від 05 листопада 2002 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Стягти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбурвибух" в дохід держави 1700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або закінчення строку подання апеляційної скарги,  якщо заяву або апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Полтавської області через Комсомольський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення,  апеляційна скарга на рішення суду подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня його проголошення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.