ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Миколаїв

За позовом: Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Миколаїв

До відповідачів:

         1. Оленівська сільська рада, АР Крим

         2. Відкрите акціонерне товариство ”Московський машинобудівний завод ”Авангард”, м. Москва

                                                        Суддя  Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Карцев М. С.

представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідачів: представники не з'явились

В засіданні приймає участь:

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним рішення та договору оренди.

Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення 34 сесії 4 скликання Оленівської сільської ради (АР Крим) від 20.03.06 р. та договору оренди земельної ділянки від 16.03.06 р. укладеному Оленівською сільською радою (АР Крим) та Відкритим акціонерним товариством ”Московський машинобудівний завод ”Авангард”, м. Москва.

Відповідачі позовні вимоги не визнають повністю з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

16.05.06 р., на підставі рішення Оленівської сільської ради 34 сесії 4 скликання від 20.03.06 р., відповідачі по справі уклали договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов договору в оренду Відповідачу 2 передано на умовах терміновості та платності земельну ділянку загальною площею 13,22 га, що розташована в АДРЕСА_1.

Вказана земельна ділянка до укладення договору знаходилася у користуванні Відповідача 2 на підставі акту від 10.09.97 р. на право постійного землекористування (серії НОМЕР_1).

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на орендованій земельній ділянці, рішенням господарського суду м. Києва по справі № 18/231 від 18.07.05 р. визнано за Відповідачем 2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.05 р. вказане рішення скасоване. Відповідно, спірні об'єкти нерухомості знаходяться у володінні та користуванні Закритого акціонерного товариства Пансіонат ”Сонячна долина”.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Форма договору оренди землі затверджена Постановою КМУ від 03.03.04 р. №220. Судом встановлено, що спірний договір оренди за формою відповідає вимогам чинного законодавства України про землю та Постанові КМУ від 03.03.04 р. №220.

За правовою природою договір оренди землі є цивільним правочином. Згідно зі статтею 215 ЦК України правочин є недійсним внаслідок недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

Наведений перелік підстав визнання договору недійсним є вичерпним.

Судом встановлено, що спірний договір укладений з дотриманням сторонами вимог частин 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи з поданих сторонами доказів не вбачається факту одержання Оленівською сільською радою листа позивача від 06.04.06 р. про надання йому в оренду земельну ділянку. Так, відсутній будь-який письмовий документ, який би свідчив про те, що відповідна заява позивача була одержана Оленівською сільською радою.

Позивач тривалий час не цікавився долею поштового відправлення заяви від 06.04.06 р. Позивач не заперечує цього факту. З пояснень представників відповідачів вбачається, що позивачеві після звернення з вказаним листом була надана можливість ознайомитися з укладеним договором оренди, та рішенням Оленівської сільської ради, які є предметом спору.

Зазначене свідчить про відсутність в діях Оленівської сільської ради ознак порушення права позивача на оренду земельної ділянки, норм статей 123, 124 Земельного кодексу України, оскільки факт одержання заяви позивача про надання в оренду земельної ділянки не доведений, а за умови відсутності заяви позивача Оленівська сільська рада не могла приймати будь-які рішення з наведеного приводу.

Стаття 120 Земельного кодексу України передбачає, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Чинний Земельний кодекс України, зокрема стаття 120 не передбачає обов'язку власника землі в особі органу місцевого самоврядування вилучати земельну ділянку з користування чи оренди в разі переходу права власності на будівлю чи споруду до іншої особи. Укладення договору оренди з будь-якою особою за умови, коли земельна ділянка не вилучена у існуючого землекористувача є порушенням прав такого землекористувача та не допускається. В разі, якщо земельна ділянка вже знаходиться в користуванні особи на підставі договору оренди, право користування земельною ділянкою власником будівлі чи споруди може бути оформлене шляхом укладення договору суборенди в порядку, визначеному чинним законодавством.

Оскільки землекористувачем земельної ділянки є Відповідач 2, який не надавав згоди на вилучення земельної ділянки з його користування, тільки він може передати право користування земельною ділянкою власнику будівлі чи споруди, розташованої на земельній ділянці, за договором суборенди. Спірним договором не передбачено обмежень щодо укладення договору суборенди на частину орендованої земельної ділянки.

Спірний договір передбачає, що в разі прийняття рішення про власність на будь-які об'єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, на користь третіх осіб, питання оренди частини земельної ділянки під вказаними об'єктами вирішується в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що знаходження на орендованій земельній ділянці будівель чи споруд, що не перебувають у власності Відповідача 2 не тягне наслідком визнання недійсним спірного договору оренди, оскільки такий договір не порушує прав чи інтересів власників будівель чи споруд, які можуть оформити право на користування землею під будівлями чи спорудами шляхом укладення договору оренди з існуючим землекористувачем.

Враховуючи викладене, на підставі статей 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 203, 205 ЦК України, статей 86, 159 -163, 167, КАС України, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У позові відмовити повністю.

Строки, порядок набрання постановою суду законної сили та її оскарження передбачені статтею 186 КАС України.

  17/11/06