Справа № 1715/15818/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді - Тимощука О.Я.

при секретарі - Грібінчак К.П.

з участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - Хомазюка О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміну формулювання причини та дати звільнення, зобов'язання повернути трудову книжку, виплатити заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому зазначила, що працювала бухгалтером ТОВ «Українська мультимедійна спілка» на 0,5 ставки з березня 2012 року.

У зв'язку із зміною особистих обставин, умов праці, вона 15 червня 2012 року подала заяву про звільнення з роботи директору товариства, котрий відмовив їй у звільненні з роботи та повідомив, що вона має відпрацювати ще півтора місяці.

Оскільки її заява не розглядалася, 18 червня 2012 року вона подала заяву на звільнення з роботи, яку надіслала через поштове відділення цінним листом з описом вкладення. По закінченні двох тижнів з дня попередження, вона припинила працювати, однак їй не була видана трудова книжка та розрахункові кошти.

11 липня 2012 року через поштове відділення цінним листом на адресу відповідача нею надсилалась заява з вимогою про ознайомлення з наказом про звільнення з роботи, здійснення розрахунку по заробітній платі і видачі трудової книжки. Відповідач не дав жодної відповіді.

04 липня 2012 року вона змушена була звернутись до прокуратури м. Рівне для прокурорського реагування у зв'язку з порушенням її прав. Прокуратура м. Рівне скерувала її заяву до Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області.

З листа Територіальної державної інспекції з праці у Рівненській області, який отримала 25 липня 2012 року, вона дізналась про те, що відповідач звільнив її ще 03травня 2012року за п.4 ст.40 КЗпП України (прогул), хоча протягом травня, червня 2012 року вона продовжувала працювати та виконувала покладені на неї обов'язки.

Відповідач не відбирав у неї жодних пояснень, не направляв повідомлення про звільнення за прогул, не надав повну розшифровку по розрахункових коштах.

Згідно виписки з банку на її картковий рахунок ТОВ «Українська мультимедійна спілка» з початку її роботи перерахувала кошти по заробітній платі лише 27 квітня 2012року 539,33грн. заробітної плати за березень 2012року та 30 травня 2012року 539,33грн. заробітної плати за квітень 2012року, а тому борг по заробітній платі існує з травня 2012року по 03 липня 2012року. Окрім того, відповідач не виплатив їй компенсації за час невикористаної відпустки.

Оскільки відповідач, в порушення ст. 47 та ст. 116 КЗпП України, не видав їй в день звільнення з роботи трудової книжки та не провів повного розрахунку, вона має право на отримання компенсації заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Крім того, незаконними діями відповідачем завдано їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 3000 гривень та яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала і продовжує зазнавати внаслідок порушення її прав, неможливістю влаштуватися на іншу роботу та матеріальними труднощами, оскільки вона не місцева та повинна винаймати житло на платній основі.

За наведених обставин просить суд поновити строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з роботи, змінити формулювання причини та дати звільнення, зазначивши дату звільнення « 03 серпня 2012 року», підставу «за власним бажанням», витребувати від відповідача її трудову книжку, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та заробітну плату за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та додатково повідомили наступне.

Фактично ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Українська мультимедійна спілка» з 07 жовтня 2011 року, однак впродовж перших 11 робочих днів вона проходила стажування, яке не оплачувалося, а з 19 жовтня 2011 року їй стали виплачувати заробітну плату, однак офіційно вона була оформлена лише з 01 березня 2012року на 0,5 ставки бухгалтера (хоча працювала повний робочий день, навіть із значним переробітком). За домовленістю із директором їй виплачували не менше 1500 гривень за місяць та ще додатково кошти у вигляді преміальних за переробіток часу і складність виконуваних завдань, а юридично за документами отримувала 560 гривень на місяць.

Беручи до уваги неправомірну вимогу директора щодо обов'язкової необхідності відпрацювати півтора місяця, ОСОБА_1 18 червня 2012 року пише повторну заяву на звільнення з роботи, яку надсилає через поштове відділення цінним листом з повідомленням. Згідно повідомлення даний лист отримано представником товариства ОСОБА_4 19 червня 2012року.

Щодо направлення на адресу відповідача цінного листа 11 липня 2012року, то цей лист за відмітками працівника поштового відділення приносили до відповідача: 14.07.2012, 18.07.2012, 21.07.2012, 25.07.2012 та було повернуто позивачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Підтвердженням того, що позивачка не була й не могла бути звільненою з роботи 03.05.2012 є той факт, що за даними облікової картки ОСОБА_1 №3295518680 індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за травень 2012 року проставлена заробітна плата за повний місяць роботи, тобто 560 грн.

Як вбачається із змісту листа Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області від 24.07.2012 за №06/1193 за 27 квітня 2012 року головним бухгалтером та директором товариства було складено акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин впродовж робочого дня. При цьому, під час перевірки інспекції праці відповідач не надав пояснюючу записку щодо відсутності її цього дня на роботі. Вважають, що наказ про звільнення з роботи ОСОБА_1 видано вже після припинення нею роботи.

В той же час, в період з 23.04.2012 по 28.04.2012 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному листку (№451068) й даний факт підтверджується лікарняним листом, довідкою ЛКК та медичною карткою, тобто у ОСОБА_1 поважна причина відсутності на роботі 27.04.2012.

Надані представником відповідача копії актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі впродовж дня: 05.04.2012, 06.04.2012, 09.04.2012, 10.04.2012, 12.04.2012, 13.04.2012, 14.04.2012, 15.04.2012, 17.04.2012, 18.04.2012, 19.04.2012, 20.04.2012, 23.04.2012, 24.04.2012, 27.04.2012 та 03.05.2012, як і табеля робочого часу за квітень та травень місяці 2012 року підроблено. Підтвердженням є те, що за наявності прогулів заробітна плата за квітень місяць 2012 року мала становити незначний розмір, однак виплата проведена в повному розмірі. Згідно табеля обліку робочого часу за травень 2012 року у графі бухгалтера ОСОБА_1 проставлено прогули впродовж усього травня 2012 року, в той час як 03.05.2012 видано наказ про її звільнення з роботи.

Відповідач не надав суду належних доказів, того, що позивачці була надіслана копія наказу про звільнення з роботи та повідомлення про необхідність отримати трудову книжку. Лист відповідача з вимогою прибути на підприємство для отримання трудової книжки направлявся ОСОБА_1 за місцем її реєстрації лише 10.09.2012, тобто після спливу понад чотири місяці з дня звільнення (підтвердженням є фіскальний чек поштового відділення від 10.09.2012) та вже після перевірки інспекції праці, яка закінчилася 20 липня 2012 року.

В порушення вимог трудового законодавства позивачці виписана нова трудова книжка, на титульній сторінці якої відсутній її підпис, записи до неї щодо прийняття на роботу та інші внесені не її рукою, хоча саме ОСОБА_1 відповідала за внесення записів до трудових книжок працівників.

30 травня 2013 року та 06 червня 2013 року позивачка подала зміни до позовної заяви, у яких уточнила позовні вимоги, навела розрахунки та зазначила розмір середньомісячного заробітку, який необхідно виплатити за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, зокрема 6 524,00грн.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими та безпідставними. При прийнятті на роботу позивачки 01.03.2012, нею було надано нову трудову книжку без жодних записів.

Невиконання, неналежне виконання вимог трудової дисципліни позивачкою було систематичним, що стверджується актами про відсутність її на роботі.

Рішення про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення - звільнення, було прийнято адміністрацією підприємства, після того як позивачці було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі та після ознайомлення з письмовими поясненням ОСОБА_5.

03.05.2012 наказ про припинення трудового договору надавався позивачці для ознайомлення, тобто з дотриманням трьохденного терміну для ознайомлення з наказом, але позивачка відмовилася ставити свій підпис на наказі, а також забрати трудову книжку.

Директору підприємства заява позивачкою про звільнення її з роботи 15.06.2012 не подавалася, оскільки позивачка з часу звільнення більше не працювала. Заперечили про отримання листа 19.06.12р, оскільки ОСОБА_4,чий підпис проставлено на повідомленні про отримання листа, ніколи не працював у товаристві.

Про лікарняний лист з 23 по 28 квітня 2012року відповідачу нічого не було відомо, оскільки він позивачкою не подавався, лікарняний лист до позовної заяви не додано, відсутні витяги з медичної картки позивачки.

Щодо вказівки позивачкою, що у неї не відбиралися пояснення з приводу прогулів, то позивачка систематично відмовлялася надавати письмові пояснення щодо відсутності на роботі.

Не відповідає дійсності і вказівка позивачки про те, що їй не направлявся наказ про звільнення з роботи. Вказаний наказ та лист з вимогою прибути на підприємство для отримання трудової книжки направлявся позивачці за місцем її реєстрації., оскільки фактична адреса позивачки не була відома.

Як слідує з позовних матеріалів, позивачка працювала на підприємстві Березнівського райкоозаготпрому Березнівського РСТ, про що відповідач не знав. Даний факт повинен був бути відображений у трудовій книжці, однак на підприємство позивачкою була подана нова трудова книжка, а отже інша залишилася у позивачки.

Щодо розрахунку з позивачкою, то в день звільнення 03.05.2012 вона не працювала, від неї вимоги про виплату розрахункових коштів не надходило, а тому розрахункові позивачці було виплачені 30.05.2012 навіть за відсутності вимоги про розрахунок.

За викладених обставин, вважають позовні вимоги позивачки безпідставними та незаконними й просили суд відмовити позивачу у їх задоволенні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська мультимедійна спілка» (відповідач по первісному позову) 16 жовтня 2012 року подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів. У підтвердження позовних вимог зазначає, що в день звільнення - 03.05.2012 ОСОБА_1 (відповідачка за зустрічним позовом) не працювала, вимоги про розрахунок не надходило, а тому розрахункові кошти їй були виплачені 30.05.2012 шляхом перерахування на картковий рахунок коштів в сумі 539,35грн. навіть за відсутності вимоги про розрахунок. Однак, ОСОБА_1 помилково були перераховані на картковий рахунок кошти в сумі 314,42грн.

Листом від 23.07.2012 ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність повернення на розрахунковий рахунок ТОВ «Українська мультимедійна спілка» 314,42грн., однак до цього часу ці кошти нею не повернуті.

Посилаючись на пункт 6 Указу Президента України від 16.03.1995 за №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», пункт 2.35. Постанови НБУ від 21 січня 2004 року №22 «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», частини 1, 2 ст.1212, та ст. 1213 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 314,42грн. та судові витрати по справі в сумі 214,60грн.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 зустрічний позов не визнали та вважають його безпідставним, оскільки за даними облікової картки ОСОБА_1 №3295518680 індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України за травень 2012 року проставлена заробітна плата за повний місяць роботи, тобто 560 грн.

У зустрічному позові йде посилання на ч.1 ст.1213 Цивільного кодексу України, згідно якої набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, однак відповідно до частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, та за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

В той же час, у зустрічному позові не зазначено яка ж рахункова помилка була допущена, як і не наведено в чому полягає недобросовісність з боку набувача, а відтак відпали підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги.

Окрім того, відповідно до вимог ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитися за наказом керівника для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.

За наведених обставин, просить суд відмовити ТОВ «Українська мультимедійна спілка» у задоволенні зустрічного позову.

Свідок ОСОБА_6 посвідчила суду, що у травні 2012 року вона пройшла стажування у ТОВ «Українська мультимедійна спілка» й директор обіцяв оформити її на роботу через три місяці. Вона працювала офіс-менеджером з травня до початку липня 2012 року, але офіційно так і не була оформлена, зарплату в повному розмірі (оговорено було 1000грн.) не отримала. Позивачка ОСОБА_1 також працювала у цьому товаристві бухгалтером впродовж повного робочого дня у цей період. Із розмови головного бухгалтера їй відомо, що заробітна плата ОСОБА_1 становить 1500 грн. на місяць, а офіційно на карточку позивачці виплачувалось більше 500грн. Їй відома конфліктна ситуація, яка виникла у зв'язку із заборгованістю по заробітній платі ОСОБА_1 більш як за два місяці, коли директор відмовив позивачці навіть у частковій виплаті. У зв'язку з цим позивачка плакала, був моральний тиск. Документального підтвердження свідчень суду надати не може, оскільки офіційно не була оформлена. ОСОБА_1, в числі інших працівників, покинула працювати через невиплату їй тривалий час заборгованості по заробітній платі.

Свідок ОСОБА_7 посвідчив, що працював у відповідача - ТОВ «Українська мультимедійна спілка» керівником відділу збуту з березня 2012 року до липня 2012 року, однак офіційно не був оформленим. Коли прийшов на роботу, то позивачка ОСОБА_1 вже працювала бухгалтером, виконуючи обов'язки бухгалтера і розносила товар. Працювала вона впродовж повного робочого дня. Заперечив про її відсутність на роботі впродовж кількох днів. Посвідчив, що позивачка ходила кожний день на роботу і працювала навіть до початку роботи або залишалася після роботи. Чому вона покинула роботу йому невідомо, але часом було, що вона виходила від директора в сльозах. За час його роботи багато людей помінялося за те, що їм не платили гроші. Виплачували по 500, 300, 200грн. Кошти виплачував керівник і ОСОБА_1: керівник дає вказівку, а кошти йшли через ОСОБА_1. В одержанні заробітної плати проставляли підписи. На його прізвище було видано доручення і він їздив у м. Київ за отриманням товару у Міністерстві кіно і телебачення України.

Суд заслухавши позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Хомазюка О.Я., дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено дослідженням доказів, що позивач - ОСОБА_1, відповідно поданої нею заяви 29.02.2012 (а.с.15) та наказу №01-0103/12 від 01.03.2012 (а.с.16) була прийнята на роботу бухгалтером ТОВ «Українська мультимедійна спілка» з 01 березня 2012 року на 4-годинний робочий день, тобто на 0,5 ставки.

Згідно штатного розпису ТОВ «Українська мультимедійна спілка» станом на 01.03.2012 заробітна плата бухгалтера становить 560 гривень. (а.с.45).

За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України сума заробітної плати позивачки, з якої сплачено страхові внески становить: за березень 2012року - 560грн., за квітень 2012року - 560грн., за травень 2012року - 560грн. (а.с.8).

На підставі досліджених судом документів встановлено, що 18 червня 2012 року позивач направила на адресу відповідача - ТОВ «Українська мультимедійна спілка» цінним листом з описом вкладеного заяву про звільнення з роботи, яку згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано представником відповідача за довіреністю ОСОБА_4 19.06.2012 (а.с.3). Даний факт відповідачем не спростовано.

Суд критично відноситься до твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_4, ніколи не працювала у товаристві, оскільки таке твердження спростовується постановою судді Рівненського міського суду Ореховської К.Е. від 08 жовтня 2012 року у справі за №1715/1316/12, яка набрала законної сили, (а. с. 143 ) у мотивувальній частині якої зазначається , що в порушення вимог ст.21 КЗпП України, не укладались трудові договори з працівниками ОСОБА_4, ОСОБА_8 При цьому, ОСОБА_4 працювала на ТОВ «Українська мультимедійна спілка» офіс-менеджером без оформлення, а згідно протоколу №1 від 19.01.2012р. загальних зборів учасників товариства ОСОБА_4 була головою зборів.

В той же час, суд бере до уваги пояснення позивачки, за якими по закінченні двох тижнів з дня попередження відповідача, вона припинила працювати й 04.07.2012 року звернулась до прокуратури м. Рівне для прокурорського реагування у зв'язку з порушенням її прав. Підтвердженням є досліджений у судовому засіданні лист прокуратури Рівненської області від 05.07.2012 за №19р, згідно якого звернення ОСОБА_1 скеровано за належністю до Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області (а.с.5).

Судом встановлено, що 11 липня 2012 року позивач зверталася до ТОВ «Українська мультимедійна спілка» із заявою-вимогою про ознайомлення з наказом про звільнення з роботи, отримання розрахункових коштів та трудової книжки (направлено цінним листом з описом вкладеного), який відповідач з невідомих причин не отримав, а відтак лист було повернуто по закінченню терміну зберігання (а.с.4).

Із дослідженого у судовому засіданні наказу про звільнення з роботи №01-3104/12 від 03 травня 2012 року (а. с. 31) встановлено, що у наказі не зазначено саме у який день, впродовж якого часу позивачкою здійснено прогул, що вона була відсутня на роботі без поважних причин (або відмовилася їх назвати), не зазначено підстав, що послужили для звільнення: доповідна, акти тощо.

Натомість, увесь зміст наказу про звільнення позивачки з роботи зводиться до одного речення: «Звільнити ОСОБА_1 з посади бухгалтера з 03.05.2012р. за ст.40 п.4 (прогул)».

Окрім того, з листа Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області від 24.07.2012 за №06/1193 вбачається, що 27квітня 2012року головним бухгалтером та директором товариства складено акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин впродовж робочого дня, а під час перевірки відповідач не надав пояснюючу записку позивачки щодо відсутності її цього дня на роботі, що є порушення вимог ст. 149 КЗпП України.

Водночас судом встановлено, що в період з 23.04.2012 по 28.04.2012 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному листку №451068 у зв'язку з гострою респіраторною вірусною інфекцією, що стверджується лікарняним листком, довідкою поліклініки №2 Рівненської міської ради від 19.07.2012 та медичною карткою хворої ОСОБА_1

Разом з тим, 16 жовтня 2012 року представником відповідача надано суду акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин впродовж робочого дня, який визначено з 9 год.00хв. до 17год.55хв. (у деяких актах до 17.40, 17.50), в той час, коли позивачці встановлено чотирьохгодинний робочий день: 06.04.2012, 09.04.2012, 12.04.2012, 13.04.2012, 17.04.2012, 18.04.2012, 19.04.2012, 20.04.2012, 23.04.2012, 24.04.2012 та 03.05.2012 (а.с.17-26, 30). Акти складено комісією у складі: генеральний директор ОСОБА_9, головний бухгалтер ОСОБА_10, ОСОБА_5 (невідома особа).

При цьому, 07 листопада 2012року через канцелярію суду представник відповідача надала копії актів про відсутність на роботі ОСОБА_1 05.04.2012, 10.04.2012 та 27.04.2012, які складено комісією у складі генерального директора ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_11( а.с.74-76).

Встановлено сукупністю наданих та досліджених судом доказів, що акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі 27.04.2012 складено та підписано ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_11, а за даними перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області від 24.07.2012 акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі 27.04.2012 складено лише директором та головним бухгалтером.

Відповідачем надано суду пояснення ОСОБА_5 (а. с. 27), котрий працює директором ТОВ «УМС Трейдінг», де поряд з його кабінетом знаходиться кабінет ТОВ «Українська мультимедійна спілка» і він підтверджує, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі: 05.04.12, 06.04.12, 09.04.12, 10.04.12, 12.04.12, 13.04.12, 17.04.12, 18.04.12, 19.04.12, 23.04.12, 24.04.12, 27.04.12, та 03.05.2012, про що він розписався в актах відсутності на роботі 03.05.12. При цьому, за твердженням представника відповідача рішення про звільнення позивачки з роботи було прийнято адміністрацією підприємства, після того як позивачці було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі та після ознайомлення з письмовим поясненням ОСОБА_5.

На підставі проведеного аналізу наданих відповідачем копій актів про відмову надати письмові пояснення від: 11.04.2012, 25.04.2012, 30.04.2012 за підписами очевидців директора ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_11, суд прийшов до висновку, що вони не можуть бути належним доказом у справі виходячи з наступного. Так, в акті від 11 квітня 2012року зазначається, що цього дня ОСОБА_1 відмовилася надати письмові пояснення з приводу відсутності на роботі впродовж всього дня 05.04.2012, однак відповідно до наданих суду актів відсутності на роботі на час складення акту - 11.04.2012 вона була відсутня на роботі 5, 6, 9 та 10.04.2012. Аналогічно в акті від 25 квітня 2012року мова йде про те, що ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення з приводу відсутності її на роботі впродовж всього дня 10.04.2012 й така вимога з невідомих причин не була заявлена 11.04.2012, а настала така необхідність лише 25.04.2012. В акті від 30 квітня 2012року (а. с. 76-79) ставилася вимога про надання пояснення щодо відсутності на роботі ОСОБА_1 впродовж лише одного дня - 27.04.2012, про який зазначено у листі Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області від 24.07.2012 за №06/1193.

Суд бере до уваги ту обставину, що позивачка була оформлена на 0,5 ставки, а відтак повинна була перебувати на роботі лише 4 години, а зазначена в актах вимога надати пояснення про відсутність на роботі впродовж всього дня є підтвердженням того, що фактично позивачка працювала у відповідача протягом цілого дня.

Окрім того, дослідженням наданих позивачкою оригіналів документів про виплату окремим працівникам ТОВ «Українська мультимедійна спілка» заробітної плати, котру здійснювала безпосередньо вона як бухгалтер, встановлено, що очевидцю відсутності позивачки на роботі ОСОБА_5 виплачені кошти 27.04.2012, а також в травні 2012 та 01.06.2012, 08.06.2012, 09.06.2012 року, про що в окремій графі позивачкою проставлено суми та особисто ОСОБА_5 власноручно проставлено суму, своє прізвище та підпис, які відповідають його підпису на поясненні (а. с. 27); очевидець відсутності на роботі ОСОБА_1 та відмови від надання нею пояснень ОСОБА_11 отримував кошти 18.05.2012, 25.05.2012, 01.06.2012 та 08.06.2012 й підпис у документі на виплату заробітної плати відповідає підпису на вищезазначених актах; ОСОБА_4, котра отримала лист із заявою позивачки на звільнення з роботи 19.06.2012, були виплачені кошти 18.05.2012, 01.06.2012, 15.06.2012, а підпис за отримання цих коштів відповідає підпису на поштовому повідомленню за 19.06.2012; свідок ОСОБА_7 отримував заробітну плату, розмір якої проставлено в окремій графі позивачкою, 20.04.2012, 28.04.2012, 07.05.2012 та 25.05.2012.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачка працювала у відповідача в травні та червні 2012 року, що виключає можливість її звільнення з роботи 03травня 2012 року.

Суд не приймає твердження відповідача про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_4 та інші працівники, зазначені у бухгалтерських документах, не мають жодного відношення до ТОВ «Українська мультимедійна спілка», оскільки таке твердження спростовується вищезазначеними доказами, котрі підтверджено свідченнями ОСОБА_7 та постановою судді Рівненського міського суду Ореховської К.Е. від 08 жовтня 2012 року у справі за №1715/1316/12.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

З матеріалів справи вбачається, що акт від 03.05.12 про відсутність на роботі позивачки без поважних причин впродовж робочого дня складено о 17год.40хв (а.с.30). Акт від 03.05.12 про відмову ознайомитися з наказом про звільнення складено о 17год.55хв., тобто через 15 хвилин (а.с.32). Акт від 03.05.12 про відмову отримати трудову книжку (де вже мав бути записаний наказ) складено о 17год.50 хв., тобто раніше ніж видано наказ про звільнення з роботи (а. с. 33).

Відповідач не надав суду належних доказів того, що він письмово звертався до позивачки із поданням, щоб та надала пояснення щодо відсутності на роботі; відсутні докази про надіслання позивачці копії наказу про звільнення з роботи або про необхідність прийти, щоб ознайомитися з ним під розписку .

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За вимогами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри та підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Зазначені вимоги відповідачем не дотримано. Зі сторони відповідача на адресу ОСОБА_1 не надійшло жодного повідомлення щодо необхідності отримання розрахункових коштів (із розшифровкою) та трудової книжки.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що наказ про звільнення та лист з вимогою прибути на підприємство для отримання трудової книжки направлявся ОСОБА_1 за місцем її реєстрації, оскільки дослідженням документів наданих відповідачем встановлено, що цінний лист з такою вимогою надіслано ОСОБА_1 10.09.2012, тобто після спливу понад чотири місяці з дня звільнення (підтвердженням є фіскальний чек поштового відділення від 10.09.2012).

Суд не приймає доводів відповідача про те, що при прийняті на роботу позивачці була виписана нова трудова книжка, оскільки згідно пояснень представника відповідача, саме ОСОБА_1 відповідала за внесення записів до трудових книжок працівників. Дослідженням наданої представником відповідача трудової книжки встановлено, що титульна сторінка трудової книжки ОСОБА_1 та записи у ній внесено не рукою ОСОБА_1, відсутній підпис ОСОБА_1 на титульній сторінці трудової книжки та її підписи про ознайомлення із записами, внесеними до трудової книжки.

Окрім того, дослідженням доказів судом встановлено, що згідно довідки Приватного підприємства «Продовольча компанія «Десна» від 18.07.2012 за №29 ОСОБА_1 працювала бухгалтером в період з 14.07.2008 по 25.05.2010, а за даними довідки Березнівського Райкоопзаготпром від 23.07.2012 за №151 ОСОБА_1 працювала бухгалтером з 08.10.2010 по 09.09.2011.

Із дослідженого у судовому засіданні вбачається, що відповідач звільнив ОСОБА_1 з роботи неправомірно, з грубим порушенням норм трудового законодавства.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за час вимушеного прогулу, суд керується пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995року №100, згідно якого середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували звільненню з роботи.

Відповідно до пункту 8 вищезазначеного Порядку нарахування виплат за час вимушеного прогулу провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

За даними матеріалів справи заробітна плата ОСОБА_1 в місяць становила 560 гривень. Згідно поданої заяви ОСОБА_1 підлягала звільненню 03 липня 2012 року, а тому для розрахунку необхідно брати заробітну плату за травень 2012 - 560 грн. та за червень 2012 - 560 грн., що передували звільненню ОСОБА_1 При цьому, у травні було 20 робочих днів та у червні також 20 робочих днів.

За два місяці заробітна плата становить 1120,00грн. (560грн. + 560грн.).

Одноденний заробіток становить: 28,00грн. (1120,00грн. : 40 роб. дні), а за період з 04 липня 2012 року по 06 червня 2013 року визначено 233 робочих дні, які мають бути оплачені позивачеві за середнім заробітком.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2012 року по 06 червня 2013року включно становить: 6 524,00грн. (28,00грн. х 233 робочих дні прогулу).

В той же час, керуючись частиною 3 статті 235 КЗпП України, суд вважає законною та такою, що підлягає до задоволення вимогу позивачки про зміну формулювання причини та дати звільнення з роботи.

Суд прийшов до висновку, що підлягає задоволенню вимога позивачки щодо відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи вимоги ст.237-1 КЗпП України, згідно з якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, виходить з того, що відповідачем ТОВ «Українська мультимедійна спілка» допущено порушення законодавства про працю, які виразилися в незаконному звільненні позивачки ОСОБА_1, тобто встановлено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні, оскільки внаслідок незаконного звільнення позивачка зазнала душевних страждань і які вона продовжує зазнавати внаслідок порушення її прав, неможливістю влаштуватися на іншу роботу та матеріальними труднощами, залишившись без засобів для існування.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм п.3 ст.23 Цивільного кодексу України та пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001року, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, бере до уваги характер та обсяг душевних та психічних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалий характер, приходить до переконання, що на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення із відповідача - ТОВ «Українська мультимедійна спілка» 1000 (одна тисяча) гривень моральної шкоди.

Щодо зустрічного позову, то оцінюючи дослідженні в судовому засіданні вищенаведені докази, суд прийшов до висновку, що він не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно, та за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

За вимогами ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитися за наказом керівника для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21, п.1 ст.40, ст.43, 233, 235, 2371 Кодексу законів про працю України, та ст. ст. 10, 11, 60, 79, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" від 03 травня 2012 року за №01-3104/12 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України(за прогул без поважних причин).

Змінити формулювання та дату звільнення з роботи ОСОБА_1 та вважати її звільненою 3 липня 2012року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням.

Відповідачу - ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" повернути ОСОБА_1 трудову книжку, котру вона надавала під час оформлення на роботу.

Стягнути з ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи з 01 травня 2012 року по 03 липня 2012 року включно в розмірі 1 176,00грн. (одна тисяча сто сімдесят шість) із розрахунку 560грн. на місяць.

Стягнути з ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2012 року по 06 червня 2013 року включно в розмірі 6 524,00грн. (шість тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні).

Стягнути з ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ТзОВ "Українська мультимедійна спілка" судові витрати по справі у розмірі 229,40грн. (двісті двадцять дев'ять) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 560,00грн. (п'ятсот шістдесят грн.).

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська мультимедійна спілка" до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 11 червня 2013 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я.Тимощук