Справа №2314/5737/12

Провадження №1/711/35/13

В И Р О К

іменем України

13 червня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - Піковського В.Ю.,

при секретарі - Трубенко Є.О.,

з участю: прокурора - Лісової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, розлученого, з незакінченою вищою освітою, працюючого водієм в Черкаське САТП 2301, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_1, 17.12.2011 року близько 20 год. 00 хв., знаходячись в дворі будинку № 85/1 по вул. Чайковського в м. Черкаси, в результаті конфлікту, що виник раптово, на ґрунті особистих неприязних відносин, взяв в дворі вказаного будинку лопату та, утримуючи лопату обома руками за руків'я, умисно наніс своїй співмешканці ОСОБА_2, один удар руків'ям лопати в область голови, та остання, захищаючись від удару, почала закривати голову правою рукою та удар руків'ям лопати прийшовся по її правій руці, а саме правому передпліччю. В результаті своїх умисних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток правого передпліччя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1500/65 від 17.04.2012 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину, в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України визнав в повному обсязі, дав покази про обставини скоєння злочину: мав місце сімейний конфлікт, що виник раптово 17.12.2011 року, в ході якого він з опалу взяв в дворі будинку, розташованого за адресою: м.Черкаси, вул. Чайковського 85/1, лопату та, утримуючи її обома руками за руків'я, умисно наніс своїй співмешканці ОСОБА_2, один удар руків'ям в область голови, остання, захищаючись від удару, почала закривати голову правою рукою, удар руків'ям лопати прийшовся по її правій руці, а саме правому передпліччю, спричинивши перелом. Щиро каявся у вчиненому, зазначив, що з потерпілою примирився, на даний час так і проживає з нею однією сім'єю, виховує та фактично утримує неповнолітнього сина ОСОБА_2, прохав суд суворо не карати та не застосовувати до нього санкцію у виді позбавлення волі.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудного змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України (редакції 1960 року) суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмеживши дослідження доказів допитом підсудного. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Винність підсудного ОСОБА_1 підтверджується, як його показами, даними в судовому засіданні, так і тими доказами, які були зібрані органами досудового слідства і, які визнав підсудний, в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України (редакції 1960 року) та показами потерпілої ОСОБА_2, яка підтримала свої покази дані нею на досудовому слідстві та підтвердила їх в судовому засіданні, зазначивши, що повністю примирилася із підсудним та будь-якого роду претензій до ОСОБА_1 не має.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вина підсудного в інкримінованому йому злочину доведена повністю і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно та обставини, що пом'якшують його покарання - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяного збитку, які передбачені ч.1 ст.66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого підсудним ОСОБА_1 злочину, який на підставі ч. 1 ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості суд приходить до висновку, що досягнення цілей покарання та виправлення підсудного можливе без позбавлення чи обмеження волі, та, враховуючи особу підсудного, який має самостійний заробіток, постійне місце проживання, що, примирившись, проживає однією сім'єю з потерпілою, бере участь у вихованні та утриманні неповнолітнього сина потерпілою, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, на спеціальних обліках не перебував та вважає доцільним призначити підсудному покарання не пов'язане із обмеженням волі.

Враховуючи декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи підсудного, суд вважає за можливе перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 122 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу відповідно до положень ч.1 ст. 69 КК України.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»,

Цивільний позов у справі не заявлявся. Проте суд роз'яснив потерпілому право відшкодування збитків шляхом подачі позову у цивільному судочинстві.

Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст. 81 КПК України (редакції 1960 року).

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України (редакції 1960 року), -

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередньою - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Речові докази по справі: лопата, якою ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2, передана під розписку ОСОБА_4 - залишити за належністю.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб учасниками процесу з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий: В.Ю. Піковський