ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-1112/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2008 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Лемеха Л.Я.
за участю:
позивача - не з'явився
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської райдержадміністрації про стягнення невиплаченої і недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учасника бойових дій, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту Яворівської райдержадміністрацїї про нарахування та виплату соціальної грошової допомоги, посилаючись на те, що йому, як учаснику бойових дій відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантїї їх соціального захисту” до 05 травня має виплачуватись одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. У 2003-2006 роках позивачу виплачено 710 грн., у 2007 році - 280 грн., а залишок боргу складає 5412,05 грн., які позивач просить стягнути.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить стягнути з відповідача разову грошову допомогу в розмірі 5412,05 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, 20.08.2008 р. подав до суду заперечення, в якому не визнає себе відповідачем за даним позовом, просить в позові відмовити, врахувати пропущений строк звернення до суду, справу слухати у його відсутності.
Суд вважає, що справу слід розглядати у відсутності представника відповідача.
Вислухавши доводи позивача, врахувавши заперечення відповідача, з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Як вбачається з посвідчення серії АБ НОМЕР_1, виданого 25.10.2000 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідно до ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантїї їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 зазначеного Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Тобто, як передбачено вищевказаним Законом, виплата щорічної разової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком учасникам бойових дій, здійснюється органами праці та соціального захисту населення.
Постановою КМ України № 177 від 18.02.2004р. “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що кошти для виплати вказаної допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік перерахувуються місцевим органам праці та соціального захисту населення, які, в свою чергу, здійснюють фізичну виплату цієї допомоги учасникам бойових дій.
Враховуючи вищенаведене суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що управління праці та соціального захисту населення не визнає себе відповідачем за даним позовом.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційними положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в розмірі 280 грн.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значенння для судів загальної юрисдикцїї при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей зазначених законів, тому суд вважає, що соціальні гарантїї учасникам бойових дій не можуть бути обмежені або скасовані іншими правовими актами.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Однак, разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише в межах виплат 2007 бюджетного року, оскільки в 2003 р., 2005-2006 рр. Конституційний Суд України не розглядав питань відповідності Конституцїї України норм Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік”, Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” і норм Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”. 1 грудня 2004 р. рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2004 визнано неконституційними положення ст. 44 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», яким встановлено, що у 2004 р. виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій здійснюється в розмірі 120 грн., проте, відповідач наполягає на застосуванні пропущенного строку звернення до адміністративного суду.
Згідно із ст. 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” з наступними змінами та доповненнями, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком станом на день виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить 410 грн. 06 коп. (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток).
Згідно довідки №2184 від 18.08.2008 р. Управління праці та соціального захисту населення Яворівської райдержадміністрації (знаходиться в матеріалах справи), у 2007 році позивачу виплачено 280,00 грн. Отже, недоплата разової грошової допомоги за 2007 рік, яка підлягає стягненню на користь позивача, складає 1770,30 грн. (410,06 х 5 - 280,00 = 1770,30).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини 4 цієї ж статті позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Отже, вимога позивача про стягнення недоплаченої йому суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік підлягає до задоволення, оскільки позивачем обрано саме такий захист його порушеного права у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу допомогу було виплачено у 2003-2006 роках, а відповідно до пункту 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» - він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата допомоги, саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Оскільки, відповідач наполягає на застосуванні пропущенного строку звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що хоча і позов розглядається по суті, це є підставою для відмови в позові в частині, що стосується виплат за 2003-2006 рр., оскільки пропущення строку звернення до суду відбулося без поважних причин.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.
Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають до задоволення частково.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантїї їх соціального захисту” від 22.10.1993 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007, ст.ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 105, 128, 158-163 КАС України суд, -
Постановив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Яворівської райдержадміністрацїї Львівської області на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 1770,30 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Р. Брильовський