СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-851/09/0101

30.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Хотянова В.В. ) від 01.12.09 у справі № 2а-851/09/0101

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим (вул. В. Хромих, 12,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни", -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.09 позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим задоволені частково.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила.

Позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років.

Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було здійснено нарахування позивачу та зобов'язання відповідача виплатити недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 1317,30 грн.

Судом першої інстанції безпідставно обрано такий спосіб захисту порушених прав позивача, як зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії в конкретно визначеній грошовій суми, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої виплати. При цьому з огляду на положення статей 21,105,162 Кодексу адміністративного судочинства України , адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Враховуючи з вищенаведеного, оскаржуване рішення підлягає зміні на підставі пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом виключення конкретної суми стягнення.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першою статті 201, частиною 2 статті 205, статтями 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.09 по справі №2-а-851/2009 (№2а-851/09/0101) змінити:

Викласти другий абзац резолютивної частини постанови у наступній редакції: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим нарахувати та сплатити ОСОБА_3 недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з листопада 2008 по листопад 2009 з урахуванням здійсненних виплат.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді О.Е.Єланська

М.В. Кукта