04.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/539/2013р. Головуючий у першій інстанції Пекарініна І.А. Категорія 45 Головуючий у апеляційній інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Лівінського С.В.,

суддів - Володіної Л.В., Козуб О.В.,

при секретарі - Мазнєві Ю.М.,

за участю - позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про реальний розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просила суд розділити домоволодіння з надвірними спорудами АДРЕСА_1 в натурі між співвласниками та виділити позивачу у власність у житловому будинку літ. «А», житлову кімнату літ. «а2» (2-1) площею 14,6 кв.м., коридор літ. «аЗ» (2-2) площею 7,8 кв.м., коридор літ. «а4» (2-3) площею 5,2 кв.м., а також будівлі - сарай літера «К», вбиральню літера «Р», літню кухню літера «М», визначити порядок користування земельною ділянкою, згідно часткам співвласників у праві загальної часткової власності, право загальної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 припинити.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 листопада 2012 року позов задоволено частково. Проведено реальний розділ домоволодіння по вул. Ревякіна, 21, в м. Севастополь, виділено ОСОБА_3 натурі у власність 1/3 частку домоволодіння, яка складає: житлову кімнату 2-1 у прибудові до будинку літер «А» площею 14,6 кв.м., коридор 2-2 в прибудові літер «аЗ» площею 7,8 кв.м., коридор 2-3 в прибудові літ. «а4» площею 5,2 кв.м.; надвірні будівлі - сарай літер «К», літню кухню «М», частину споруд (огорожі №№ 1,12,16, хвіртки №№ 5, 17, мащення І, 1/3 внутрішнього забору. ОСОБА_5 виділено в натурі у власність на 2/3 часток вказаного домоволодіння у житловому будинку літ. «А» житлову кімнату 1-2 площею 15,0 кв.м., кухню 1-1 площею 12,3 кв.м., коридор (І) у прибудові до будинку (літер «а2») площею 8,2 кв.м.; надвірні будівлі - сарай літер «В», погреб під сараєм (літер «В») і прибудовою (літер «а2»); літню кухню (літер «Г»); два навіси (літер «И» та «Л»); вбиральню (літер «Е»); частину споруд (огорожу № 9, підпірни стіни №№ 4, 11, хвіртку № 8, мащення № 13, 2/3 частки внутрішнього забору. Припинено право загальної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 В інший частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про визначення порядку користування земельною ділянкою, в цій частині постановити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення, постановити нове рішення про реальний розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою згідно належних часток власникам.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наступне.

Статтями 358, 367 ЦК України передбачено, що кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Згідно вимог ст. 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання в користування земельних ділянок із земель комунальної власності і таке інше - відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

Відповідно до положень ст. 123 цього ж кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 1/3 частка домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 4 червня 1982 року належать на праві власності ОСОБА_3 (а.с.а.с. 6-7).

ОСОБА_5 належить 2/3 частки вищевказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності за законом від 19 грудня 1985 року, та свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 26 травня 2007 року (а.с. 79).

Відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу та технічного паспорту, станом на час купівлі позивачем частини будинку, житлова площа у будинку складала 28,7 кв.м., (кімната 1-3 площею 15,0 кв.м., та кімната 2-1 площею 13,7 кв.м., а також кухня площею 12,3 кв.м., загальна площа будинку - 54,5 кв.м.), при чому, в загальну площу не включені коридор площею 8,2 кв.м., та коридор площею 5,3 кв.м.

Крім того, з технічного паспорту вбачається, що ОСОБА_3 у будинку літ. «А-1» належить житлова кімната (2-1) площею 13,7 кв.м. та коридор (ІІ), площею 5,3 кв.м.

Згодом, за поясненнями позивача ОСОБА_3, у приміщенні 2-1 вона розібрала піч, внаслідок чого житлова площа приміщення стала 14,6 кв.м.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № Н-10 від 31 липня 2012 року можливий один варіант розділу домоволодіння з врахуванням фактичного порядку користування та розмірам часток сторін у праві загальної часткової власності.

ОСОБА_3 на 1/3 частку запропоновано виділити житлову кімнату 2-1 в прибудові до будинку літ. «а», площею 14,6 кв.м., коридор 2-2 в прибудові літ. «а3», площею 7,8 кв.м., коридор 2-3 в прибудові літ. «а4» площею 5,2 кв.м. По надвірним будівлям та спорудам - сарай літ. «К», літню кухню літ. «М», частину споруд (огорожі №№ 1,12,16, калитки №№ 5,17, мащення І, 1/3 частку внутрішнього забору, що відповідає ідеальній частці співвласника ОСОБА_3 Збільшення кімнати 2-1 обумовлена знесенням пічки та не впливає на розмір часток співвласників у праві загальної часткової власності.

ОСОБА_5 на 2/3 частки запропоновано виділити в будинку літ. «А», житлову кімнату 1-2 площею 15,0 кв.м., кухню 1-1 площею 12,3 кв.м., коридор І в прибудові до будинку літ. «а2» площею 8,2 кв.м. По надвірним будівлям та спорудам - сарай літ. «В», погреб під сараєм літ. «В» і прибудовою літ. «а2», літню кухню літ. «Г», навіси - літ. «И» та «Л», вбиральню літ. «Е» частину споруд (огородження № 9, підпірні стінки №№ 4,11, калитка № 8, мащення № 13, 2/3 частини внутрішнього забору.

Розділ будинку можливий з незначним відступленням від ідеальних часток співвласників.

Тому, всупереч твердженням апелянта ОСОБА_5 місцевий суд прийшов до вірного висновку про задоволення позову в частині розподілу домоволодіння.

Суд першої інстанції, правильно не прийняв до уваги посилання відповідача щодо не співмірності площі домоволодіння, яка виділяється позивачу на l/З частку у праві загальної часткової власності, оскільки позивач за власний рахунок самостійно розібрала піч у кімнаті, чим збільшила її площу з 13,7 кв.м., до 14,6 кв.м., знесла коридор (II) площею 5,3 кв.м., та самостійно побудувала дві прибудови літ. «аЗ» площею 7,8 кв.м., та літ. «а4» площею 5.2 кв.м.

Безпідставними і таким, що суперечить матеріалам справи є посилання апелянта ОСОБА_5 на те, що реальним розподілом домоволодіння істотно порушені його майнові права, тому вони не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Незважаючи на доводи апелянта ОСОБА_3, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, оскільки документи, які підтверджують відвід земельної ділянки у користування, або у власність ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку позивачем не надано і питання щодо надання в користування вказаної земельної ділянки з визначенням її меж відповідно до вимог чинного законодавства не вирішене. Станом на 1994 рік площа вказаної земельної ділянки, яка використовувалася сторонами, згідно техпаспорту БТІ, складала 366 кв.м., а станом на 2008 рік вона складала вже 425 кв.м.

Всупереч твердженням апелянтів, місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім наявним у справі доказам і ухвалив правильне рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Інші доводи апелянтів також не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/ С.В. Лівінський

Судді: /підпис/ Л.В. Володіна

/підпис/ О.В. Козуб

Згідно оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя С.В. Лівінський