Справа № 2-26/13 Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф.
Провадження № 22-ц/780/2738/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 4 04.06.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
30 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
за участю секретаря Баліна П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виділ у користування та розпорядження частки жилої площі, встановлення порядку користування нежилою площею та приміщеннями загального користування, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2011 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про розділ спільного сумісного майна подружжя на частки в натурі та про розділ на частки в натурі нерухомого майна, що належить їм з відповідачем на праві спільної часткової власності.
В обґрунтування позовних вимог позову вказували, що їм та відповідачу на праві власності належить кожному по 1\3 частині квартири АДРЕСА_1. Вказували, що між сторонами склались неприязні стосунки та вони вимушені проживати на квартирах не за місцем своєї постійної реєстрації. Враховуючи викладені обставини, остаточно уточнивши свої позовні вимоги позивачі просили суд визначити порядок користування приміщеннями квартири, виділивши їм кімнату розміром 19,2 кв.м, відповідачу ОСОБА_2 залишити у користування кімнату розміром 11,8 кв.м, зазначити конкретні площі місця в коридорі, кухні, ванній кімнаті для розташування належних їм меблів, приладів, речей тощо, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2013 року позов задоволено частково: в відповідності до 1\3 частки права власності на спірну квартиру ОСОБА_3 та в відповідності до 1\3 ОСОБА_4 виділено їм у користування житлову кімнату площею 19,2 кв.м в зазначеній квартирі.
В відповідності до 1\3 частки права власності на квартиру ОСОБА_2 виділено йому у користування житлову кімнату площею 11,8 кв.м в спірній квартирі. Ванну кімнату, вбиральню, коридор і кухню даної квартири залишено у спільному користуванні.
Зобов'язано ОСОБА_2 звільнити від своїх речей кімнату площею 19,2 кв.м в спірній квартирі та вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить на праві часткової власності по 1\3 частині квартира АДРЕСА_1 (а.с. 14,15), які і є там зареєстрованими (а.с. 17).
Спірна квартира складається з житлової кімнати площею 19,2 кв.м, житлової кімнати площею 11,8 кв.м, кухні площею 8,0 кв.м, коридора площею 3,9 кв.м, коридору площею 3,3 кв.м туалету, площею 1 кв.м, ванної кімнати, площею 3,3 кв.м , лоджії, площею 3,8 кв.м (а.с.16,33-35).
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодились на виділення їм в спільне користування житлової кімнати площею 19,2 кв.м , відповідачу залишити у користування кімнату площею 11,8 кв.м.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України).
За приписами ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ в натурі частки із майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а також на поділ спільного майна, за умови, що запропонований варіант поділу є припустимим і технічно можливим без заподіяння шкоди господарському призначенню майна та інтересам інших співвласників.
Положеннями ч. 1 ст. 100 ЖК України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів (ст. 152 ЖК України).
Пунктами 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що поділ жилого будинку в натурі між учасниками спільної часткової власності на будинок можливий за умови, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), що відповідає розміру їх часток у праві власності, а також за наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати у такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Вирішуючи спір та виділяючи у спільне користування позивачам кімнату площею 19,2 кв.м., а відповідачу - кімнату площею 11,8 кв.м., суд першої інстанції зазначив, що такий варіант поділу буде відповідати інтересам сторін.
При цьому, районний суд залишив поза увагою ту обставину, що позивачі є особами різної статі, а відповідно ч.3 ст.50 ЖК України при наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за девять років, крім подружжя.
Отже, враховуючи все вищезазначене, визнати законним та обґрунтованим вказане рішення суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що воно в частині встановлення порядку користування нежилою площею та приміщеннями загального користування повинно бути скасоване, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2013 року в частині встановлення порядку користування жилою площею та приміщеннями загального користування скасувати та ухвалити нове рішення про відмову з задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних іа кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: