Справа № 1003/14544/12 Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.

Провадження № 22-ц/780/1019/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 49 04.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

за участю секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, третя особа: Служба в справах дітей Білоцерківської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Служба в справах дітей Білоцерківської міської ради, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, мотивуючи його тим, що з відповідачем по справі - його колишньою дружиною ОСОБА_2, після розірвання шлюбу склалися складні відносини, які перешкоджають позивачу бачити і виховувати їхню дочку, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з чим він звертався до органу опіки та піклування для визначення порядку його участі у вихованні дочки.Проте, відповідачка ОСОБА_2, як зазначає позивач, продовжує чинити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною, а тому позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди та встановити дні та час спілкування з донькою.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхньої доньки, оскільки, як зазначає відповідачка по справі, позивач не виконує належно свої обов'язки як батька, не піклується про життя та здоров'я дочки, має заборгованість по аліментах.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено дні та часи для спілкування між донькою та батьком, з можливим відвідуванням дитиною місця проживання батька, кожної середи з 16 до 19 години, першої та третьої суботи з 10 до 18 години та другої і четвертої неділі з 10 до 18 години, при цьому присутність матері при спілкуванні батька з дитиною є необов'язковою.

В задоволенні інших позовних вимог за первісним позовом, щодо оздоровлення дитини два тижні на рік з виїздом з міста в межах України, без присутності матері дитини, відмовлено та зустрічного позову ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити та ухвалити нове рішення, яким встановити інші дні та часи для спілкування між донькою та батьком , посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну ОСОБА_2 відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з свідоцтва про народження, сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).Згідно фотокопії свідоцтва про розірвання шлюбу від 18.02.2010 р. серії НОМЕР_1 20.08.2009 року шлюб між сторонами по справі було розірвано (а.с.7).

26.04.2011 року рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міськради за заявою ОСОБА_3 було визначено порядок його участі у вихованні та особистому спілкуванні з дочкою: щонеділі з 11 год. до 13 години. Також, було попереджено батьків щодо їх обов'язків виховувати дитину у дусі поваги до людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язано батьків забезпечувати єдині вимоги щодо виховання дочки, її розвитку, оздоровлення та навчання, роз'яснено ст. 159 СК України та ін., що підтверджується фотокопією рішення виконкому Білоцерківіської міськради №195 від 26.04.2011р. (а.с.5).

Відповідно до довідки №129 від 04.10.2012р. малолітня ОСОБА_4 зарахована в дошкільний заклад №26 «Струмочок».

Відповідно до довідки ф.З, наданої КП Білоцерківської ЖЕК №1 малолітня ОСОБА_4 з 2010 р. зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 разом зі своєю мамою ОСОБА_2 (а.с. 59).

Як вбачається з актів обстеження умов проживання від 05.12.2012р. та від 07.12.2012р., у помешканнях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 створені належні умови для проживання і розвитку дітей (а.с. 81-82).

Задовольняючи частково позов та надаючи ОСОБА_3 право спілкуватись із донькою щотижня кожної середи з 16 до 19 години, першої та третьої суботи з 10 до 18 години та другої і четвертої неділі з 10 до 18 години, суд першої інстанції виходив із неприязних відносин між батьками, психологічного та емоційного стану дитини.

Проте з такими висновками колегія суддів повністю погодитися не може, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Чинним законодавством встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) : «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

Згідно із частинами 1 і 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини.

Згідно із ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення..

Відповідно до чч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи..

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міськради від 23 квітня 2013 року щодо розв'язання спору, наданого суду апеляційної інстанції, виконавчий комітет міської ради встановив аналогічний рішенню суду першої інстанції порядок участі ОСОБА_3 у вихованні та особистому спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожна середа з 16 до 19 години, перша та третя субота місяця з 10-00 год. до 18-00 год., друга та четверта неділя місяця з 10-00 год. до 18-00 год

Колегія суддів погоджується з таким письмовим висновком органу опіки та піклування щодо розв'язання спору, оскільки він є достатньо обґрунтованим, не суперечить інтересам дитини і таке спілкування не перешкоджатиме її нормальному вихованню.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставами для скасування рішення, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: