КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа№ 5011-47/17819-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» на рішення господарського суду м. Києва від 02.04.2013р. (повний текст підписано 08.04.2013р.)

у справі № 5011-47/17819-2012 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Селекційно-генетичного інституту - Національний центр

насіннєзнавства та сортовивчення

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Украгропром»

про стягнення 184 790, 28 грн.

В судовому засіданні 30.05.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012р. Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» про стягнення 184 790, 28 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011р., а саме щодо оплати поставленої продукції, а тому просив суд стягнути з відповідача 169 234, 20 грн. заборгованості, 10 616, 06 грн. пені та 5 940, 02 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.04.2013р. по справі № 5011-47/17819-2012 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» на користь Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення 169 234, 20 грн. основного боргу, 10 616, 06 грн. пені, 5 940, 02 грн. 3 % річних та 3 715, 81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, під час прийняття рішення не перевірено розрахунки позовних вимог, що призвело до винесення рішення з невірно вирахуваними штрафними санкціями.

Розпорядженням В. о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. для розгляду справи № 5011-47/17819-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.05.2013р.

28.05.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від директора позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. № 04/490 від 14.05.2013р. (вх. № 09-11/8695), в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, одночасно заявивши клопотання про розгляд справи без його участі.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 30.05.2013р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки представника відповідача суду не відомі, у зв'язку з чим, зважаючи на наявне клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2011р. між Селекційно-генетичним інститутом - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (позивач, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» (відповідач, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу № КН-24/10/11-01, відповідно до п. 1.1. якого продавець постачає та передає у власність покупця, а покупець приймає у власність наведений нижче товар та зобов'язується оплатити його вартість продавцю у строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, який саме товар продавець передає, а покупець приймає у власність, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. договору загальна вартість товару складає 168 645, 60 грн. Вартість мішків складає 490, 50 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 98, 10 грн., разом сума складає 588, 60 грн. Вартість договору складає - 169 324, 20 грн.

Термін поставки товару - протягом 7 робочих днів з моменту оплати покупцем. Датою поставки вважається дата прийняття товару по кількості на складі продавця та оформлення видаткових накладних на відпущення товару. Право власності на товар та всі ризики переходять до покупця з моменту поставки товару продавцем на умовах цього договору (п. п. 4.2., 4.3.).

Відповідно до п. 5.1. договору покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Пунктом 7.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, встановлених п. 5.1. цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Цей договір, згідно п. 10.1., вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011р. Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» отримало товар на загальну суму 169 234, 20 грн., що підтверджується накладними № 627 від 24.10.2011р. на суму 168 645, 60 грн. та № 628 від 24.10.2011р. на суму 588,60 грн. (з ПДВ), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Судом встановлено, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей № 960 від 07.10.2011р., № 961 від 07.10.2011р., № 962 від 07.10.2011р. та № 963 від 07.10.2011р.

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачеві рахунки на загальну суму 169 234, 20 грн.

З вищенаведеного вбачається, що Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення поставив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» отримало товар на загальну суму 169 234, 20 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов договору.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № КН-24/10/11-01 від 24.10.2011р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за переданий товар розрахунок не провів, а тому його заборгованість перед позивачем за переданий згідно умов договору товар складає 169 234, 20 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Крім того, з акту звірки взаємних розрахунків станом на 22.10.2012р., підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками підприємств, вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 763 041, 90 грн., в тому числі за спірними накладними в розмірі 169 234, 20 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 169 234, 20 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10 616, 06 пені та 5 940, 02 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати, встановлених п. 5.1. цього договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено приписами ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, позивач з вимогами про стягнення пені за період з 30.11.2011р. по 30.04.2012р. звернувся 07.12.2012р. (штамп органів поштового зв'язку на доданому до матеріалів позовної заяви конверті), тобто з пропуском 1-річного строку спеціальної позовної давності на звернення до суду з вимогами в частині стягнення пені за період з 30.11.2011р. по 07.12.2011р.

Однак, враховуючи те, що відповідачем до винесення рішення судом першої інстанції не було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення пені за період з 30.11.2011р. по 30.04.2012р. законними та обґрунтованими.

При цьому, колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 30.11.2011р. по 30.04.2012р. на суму заборгованості 169 234, 20 грн. за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановила, що він є арифметично невірним і складає 10 897, 76 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 10 616, 06 грн. пені, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 10 616, 06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Так, враховуючи, що в силу п. 5.1. договору від 24.10.2011р. покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору, то строк оплати за договором настав 31.10.2011р. Таким чином, 3% річних за прострочення оплати за договором має нараховуватись з наступного дня, тобто з 01.11.2011р.

Однак, всупереч умовам договору за прострочення оплати товару позивач нараховує 3% річних за період з 30.10.2011р. по 31.12.2012р., що фактично складає 429 днів. Такий розрахунок 3% річних колегія суддів вважає невірним та необґрунтованим.

Отже, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, здійснивши власний розрахунок 3% річних, нарахованих на суму боргу 169 234, 20 грн. за період з 01.11.2011р. по 31.12.2012р., що фактично складає 427 днів, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 5 939, 42 грн., а тому в іншій частині вимог щодо стягнення 0, 60 грн. 3% річних (5 940, 02 грн. - 5 939, 42 грн.) слід відмовити.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача, а наданий відповідачем контррозрахунок 3% річних, не може бути прийнятий до уваги, оскільки є арифметично невірним, у зв'язку з неправильно визначеним періодом нарахування.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром», з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, але рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2013р. підлягає частковому скасуванню з підстав викладених вище, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» на рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2013р. у справі № 5011-47/17819-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2013р. у справі № 5011-47/17819-2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36; ідентифікаційний код 36529168) на користь Селекційно-генетичного інституту - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (65036, м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3; ідентифікаційний код 00494628) 169 234, 20 грн. основного боргу, 10 616, 06 грн. пені, 5 939, 42 грн. 3% річних та 3 715, 79 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 5011-47/17819-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 04.06.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Мальченко А.О.