Справа № 2-971/11 Головуючий у І інстанції Унятицький Д.Є.

Провадження № 22-ц/780/2994/13 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О.В.

Категорія 45 12.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого - судді Сержанюка А.С.,

членів колегії - суддів: Білоконь О.В., Коцюрби О.П.,

з участю секретаря - Антіпова Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 05 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, посилаючись на те, що сторони перебували у шлюбі у період з 1992 по 2008 роки, просила визнати садибу АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності та поділити його в натурі.

Під час судового розгляду позивач неодноразово змінювала свої позовні вимоги, остаточно просила суд стягнути з відповідача компенсацію за половину вартості спільно придбаного майна подружжя в сумі 117230 гривень.

Свої вимоги мотивувала тим, що за період спільного життя з відповідачем вони до будинку АДРЕСА_1, який є особистою приватною власністю відповідача, добудували коридор 1-8, котельну 1-9, коридор 1-10, також добудували туалет та огорожу, до старого сараю добудували літню кухню та гараж, збудували замість старої дерев'яної огорожі кам'яну, провели в будинок газ. побудували сходи на другий поверх будинку; зробили ремонт у всіх приміщеннях будинку, замінили вікна та вхідні двері; обладнали ванну кімнату; зробили власну каналізацію, поміняли котла, вартість виконаних будівельних робіт становить 184089,40 грн. Також ними в період шлюбу було придбано меблі, побутову техніку, килими на загальну суму 50370 гривень. Оскільки, зазначене майно є об'єктом права спільної власності подружжя, а відповідач не бажає розділити спільне майно за взаємною згодою, вона не має іншого житла і не має куди забрати рухоме майно, то вважала, що з відповідача необхідно стягнути половину вартості здійснених покращень будинковолодіння та вартості рухомого майна.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 як компенсацію за частину вартості спільного майна подружжя 54408 грн., вирішено питання про судові витрати.

В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок АДРЕСА_1, який є особистою приватною власністю відповідача, тому поділу як спільне майно подружжя не підлягає, разом з тим відповідача слід стягнути на користь позивача половину вартості покращень, зазначеного будинковолодіння, які здійснювались спільним коштом подружжя. У задоволенні позову про стягнення вартості рухомого майна слід відмовити, оскільки позивач не довела його вартість.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно з вимогами п. 2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Сторони визнають та матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1993 по 2008 роки, проживають у АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5, а з 4 грудня 2002 року був подарований ОСОБА_2.

Оскільки згідно з п. 2 ч.1 ст. 57 СК України будинок АДРЕСА_1, який отриманий в дар відповідачем під час перебування у шлюбі, є особистою приватною власністю відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості добудов та переобладнання цього будинку, проведених до 4 грудня 2002 року та про необхідність стягнення ? частини вартості добудов до вказаного будинковолодіння , проведених після набуття відповідачем його в особисту приватну власність.

Визначаючи розмір компенсації, суд вірно виходив з вартості, визначеній відповідно до висновків судових будівельно-технічних експертиз від 25 червня 2012 року та від 26 грудня 2012 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що добудови та переобладнання спірного будинковолодіння відповідач здійснював у 2007 році за кошти та з використанням будівельних матеріалів, які надавала йому його мати спростовуються матеріалами справи, оскільки таких доказів відповідач суду першої інстанції не надавав. Надані відповідачем в якості додатків до апеляційної скарги не можуть слугувати доказом того, що переобладнання будинку здійснено за рахунок матері відповідача, накладна № 5 від 10 липня 2007 року, в якій будівельні матеріали на суму 3200 грн. відпущені ОСОБА_5 не містить інформації що вони використані саме при переобладнанні спірного будинковолодіння, ( а.с.189, т.2), а накладні та товарні чеки на придбання матеріалів не містять інформації, хто їх придбавав ( а.с. 186-188).

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст. 376 ЦК України необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції не визнавалось право власності на самочинно збудовані споруди, а лише стягувалась половина вартості будівельних матеріалів, затрачених при їх спорудженні.

У п. 25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо вартості рухомого майна подружжя , а позивач не надала докази дійсної його вартості на час розгляду справи, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог сторін про поділ рухомого майна подружжя через ненадання доказів щодо його вартості.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, тому, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,307-308, 313 - 315, 316,319 ЦПК України , колегія суддів , -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 05 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: