Справа № 254/2268/13-ц
Провадження № 2/254/978/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
20 травня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого-судді: Данилів С.В.,
за секретаря: Дев'яткіної Я.В.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Срюкової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
ВСТАНОВИВ:
Враховуючи складність справи, складання повного рішення відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, слід відкласти на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, оголосивши у судовому засіданні вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15,16,392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з жилого будинку літ. № 1-А із відповідними надвірними будівлями, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Будьоннівського районного
суду м. Донецька С.В. Данилів
Справа № 254/2268/13-ц
Провадження № 2/254/978/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого-судді: Данилів С.В.,
за секретаря: Дев'яткіної Я.В.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Срюкової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будьоннівської районної ум. Донецьку ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовом до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_4 за життя усе спадкове майно заповідала йому, його брату ОСОБА_5 та його матері ОСОБА_6, які від своє частини спадщини відмовилися у його користь. Інших спадкоємців як за заповітом, так і за законом немає.
Позивач вказує, що 13 липня 1961 року ОСОБА_4 була надана у безстрокове користування земельна ділянка для будівництва житлового будинку на праві приватної власності згідно договору № 7329 від 13 липня 1961 року, укладеного між ОСОБА_4 та Пролетарською районною радою депутатів трудящих м. Сталіно. Виконуючи умови договору ОСОБА_4 побудувала житловий будинок з надвірними прибудовами, про що свідчить декларація готовності об'єкта до експлуатації від 26 вересня 2012 року. Вказане домоволодіння було побудоване згідно типового проекту № 105-2 та проекту планування та забудови земельної ділянки, затвердженого Головним архітектором м. Сталіно 30 червня 1961 року. Після побудови будинку ОСОБА_4 не вирішила питання про прийняття будинку в експлуатацію та реєстрації його у БТІ м. Донецька.
Позивач вказує, що звернувся до нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищезазначений житловий будинок, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, у зв'язку з тим, що договір про надання у безстрокове користування не входить до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, у цьому ж рішенні рекомендовано звернутися до районного суду за місцем розташування майна з питанням визнання права власності.
Позивач просив суд визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера А-1 з відповідними надвірними побудовами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява є підставна та таку слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно дост. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно із ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ч. 1 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що згідно із виписки з рішення виконкому Пролетарської районної ради депутатів трудящих м. Сталіно від 23 червня 1961 року, вирішено надати ОСОБА_4 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку площею 379 кв. м. та укласти із нею договір (а.с 12).
Згідно Договору від 13 липня 1961 року ОСОБА_4 було надано у безстрокове користування земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності з кількістю кімнат від однією до п'яти включно за адресою: м. Сталіно, вул. Баратинського, 25 (а.с.10-11).
Як вбачається з технічного паспорту, складеному КП БТІ м. Донецька, станом на 27 січня 2009 року самовільних добудов, прибудов, переобладнань у житловому будинку АДРЕСА_1 зроблено не було.
Відповідно до акта декларації про готовність об'єкта до експлуатації від № ДУ 14212174297 від 26 вересня 2009 року, складеному працівниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області домоволодіння побудоване за проектом й має 100% готовності.
Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей 12 березня 2012 року зроблено відповідний актовий запис № 273 (а.с. 19).
Відповідно до заповіту від 10 жовтня 2009 року ОСОБА_4 заповідала усе майно, де б воно не було і з чого би не складалося, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5 в рівних частках кожному (а.с. 27).
Відповідно даних спадкової справи 04 квітня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулися до нотаріальної контори із заявами про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 на користь іншого спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 (а.с. 4-5).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 143/02-31 від 14 вересня 2012 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлої ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 17-18).
Наведені фактичні обставини справи підтверджені документально та визнані сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Стаття 1216 ЦК України, передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців)..
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припиняються внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У п. 8 Постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Із наведених матеріалів справи вбачається, що спірний будинок збудовано на земельній ділянці, відведеній під забудову у встановленому на той час порядку, з урахуванням затвердженого проекту, а після закінчення його будівництва складено відповідний акт готовності, що свідчить про відповідний технічний стан вказаного будинку.
Своїм листом від 23.03.1999 N 12/5-126 «Щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію», Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України роз'яснив, що комітет вважає за доцільне проводити оформлення свідоцтва про право власності по об'єктах, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію (які експлуатуються або не експлуатуються) тільки при наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними. По об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації (до врегулювання цього питання законодавчими на нормативними актами).
Таким чином, суд відзначає, що спірний будинок збудовано на земельній ділянці, що була виділена спадкодавцю у встановленому законом порядку, а факт завершення його будівництва засвідчено відповідним актом декларації про готовність об'єкта до експлуатації від № ДУ 14212174297 від 26 вересня 2009 року. Права та обов'язки спадкодавця як забудовника увійшли до складу спадщини.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкування нерухомого майна оформлюється свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно, для чого спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса. Під час вирішення питання про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус з'ясовує ряд обставин, з якими пов'язано виникнення права на спадкування, для чого вимагає відповідні докази.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат», у разі неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.
Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії з вказаних підстав, згідно п.п. 2, 23 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, надає особі право звернутися до суду із заявою про встановлення фактів, від яких залежить виникнення права на спадкування. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Постановою державного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області від 14 вересня 2012 року позивачу відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, оскільки договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку не входить до Переліку правовстановлюючих документів, на підстав яких проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вищенаведене, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1В право власності на жилий будинок в порядку спадкування за заповітом, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яка відкрилась після смерті ОСОБА_4
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15,16,392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з жилого будинку літ. № 1-А із відповідними надвірними будівлями, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Будьоннівського районного
суду м. Донецька Данилів С.В.