06.06.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1487/2013р. Головуючий у першій
Категорія: 52 інстанції Рубан М.В.
Доповідач у апеляційній
інстанції Зотов В.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Зотова В.С.,
суддів: Андрейченко А.А., Колбіної Т.П.,
при секретарі: Мазневі Ю.М.,
за участю:
п-ків позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши апеляційну скаргу Управління освіти і науки Севастопольської міської адміністрації на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління освіти та науки Севастопольської міської державної адміністрації про визнання звільнення неправомірним, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Управління освіти і науки СМДА, у якому просила поновити її на посаді директора Севастопольської загальноосвітньої школи-інтернату № 7 та стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 червня 2011 року.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач працювала на посаді директора Севастопольської загальноосвітньої школи-інтернату № 7. Наказом начальника Управління освіти і науки СМДА № 137-К від 08 червня 2011 року позивач була звільнена з посади директора Севастопольської загальноосвітньої школи-інтернату № 7 з 09 червня 2011 року за ст.38 КЗпП України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 червня 2012 року позов ОСОБА_5 задоволений у повному обсязі. Позивач поновлена на посаді директора Севастопольської загальноосвітньої школи-інтернату № 7 з 08 червня 2011 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача заробітна плата за час вимушеного прогулу з 09 червня 2011 року по 18 червня 2012 року в розмірі 50 331 грн. 84 коп. без врахування податків та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4 194 грн. 32 коп. допущено до негайного виконання.
Управління освіти і науки СМДА з рішенням суду не погодилось, подало апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5
Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 12.11.2012 року Апеляційну скаргу Управління освіти і науки Севастопольської міської державної адміністрації задоволено. Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 червня 2012 року скасоване. Ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с. 32-35).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01 лютого 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Апеляційного суду залишене без змін (а.с. 73-74).
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 квітня 2013 року позов задоволений частково. Ухвалено скасувати наказ № 198-к від 27.08.2012 року про звільнення ОСОБА_5 27.08.2012 року у зв'язку із ліквідацією учбового закладу. Поновити на роботі ОСОБА_5 на посаді керівника Севастопольського комунального дошкільного навчального закладу № 69 Севастопольської міської ради з 27.08.2012 року. Стягнути з Управління осв1ти та науки Севастопольської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_5 33 195,23 грн. без врахування податків та інших обов'язкових платежів, а також моральну шкоду в розмірі 1200,00 грн. , а всього - 34 395,23 грн. В задоволення іншої частини позову відмовити. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_5 та стягнення заробітної плати в розмірі місячного платежу в сумі 4175,50 грн. Стягнути з Управління освіти та науки Севастопольської міської державної адміністрації на користь держави судовий збір в розм1рі 439,25 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, присутніх у судовому засіданні 30 травня 2013 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що 08 червня 2011 року ОСОБА_5 подала на ім'я начальника Управління освіти і науки СМДА заяву про звільнення з посади директора Севастопольської загальноосвітньої школи-інтернату № 7 за власним бажанням з 09 червня 2011 року(справа № 2а-5335/11 а.с.19). У той же день начальником Управління освіти і науки СМДА було видано наказ № 157-К про звільнення позивача із займаної посади з 09 червня 2011 року за власним бажанням(справа № 2а-5335/11 а.с.20). З даним наказом ОСОБА_5 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на наказі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошеного іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року по справах про звільнення за ст.38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації.
Як було зазначено вище, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01 лютого 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішення Апеляційного суду залишене без змін (а.с. 73-74).
Таким чином, своїм рішенням, яке залишилося без змін касаційною інстанцією, Апеляційний Суд міста Севастополя встановив відсутність трудових відносин між ОСОБА_5 та Управлінням, починаючи з моменту звільнення позивачки, тобто з 09.06.2011 року та відсутність підстав для її поновлення на роботі.
Тим часом 10.04.2012 (тобто, ще до прийняття рішення Апеляційним Судом міста Севастополя) Севастопольською міською Радою було прийняте рішення №2831 «Про припинення Севастопольської загальноосвітньої школи- інтернату І-ІІІ ступенів № 7 Севастопольської міської Ради шляхом реорганізації її в Севастопольський комунальний дошкільний навчальний заклад №69 Севастопольської міської Ради та затвердження його статуту», яким загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 7 Севастопольської міської Ради було реорганізації в Севастопольський комунальний дошкільний навчальний заклад №69 Севастопольської міської Ради.
Виконуючи вимоги чинного законодавства, зокрема, вимоги ст.492 КЗпП України, працівників школи-інтернату №7 (у т.ч. і позивачку) було попереджено про майбутнє звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, і, з дотриманням двомісячного строку, звільнено з роботи наказом №198-к від 27.08.2012.
Щодо посилань позивача на стан свого здоров'я, встановлено, що вона має інвалідність за загальним захворюванням (копія довідки про призначення інвалідності знаходиться в матеріалах цивільної справи № 2703/1128/2012 Категорія 51, яка розглядалася Ленінським районним місцевим судом м.Севастополя.). У рекомендаціях на довідці зазначається: «Может работать по специальности.». Оскільки, як зазначається в рішенні суду, що оскаржується, позивачці видано диплом за спеціальністю «Педагогіка і методика початкової освіти, дефектологія» (абз.4 арк.З рішення), враховуючи вік позивачки та ті психоемоційні та фізичні навантаження, яким піддається завідуюча дошкільного навчального закладу, вважаємо, що саме за станом здоров'я позивач не може займати посаду завідуючої дошкільного навчального закладу.
Також судова колегія звертає увагу на те, що позивачка, яка займала до свого звільнення посаду директора загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів №7 Севастопольської міської Ради на посаді завідувачки Севастопольського комунального дошкільного навчального закладу №69 Севастопольської міської Ради можна сказати, що «поновити на роботі (або на робочому місці)» - це поновити працівника на тому самому місці роботи та на тій самій посаді, яку він займав до свого незаконного звільнення.
Отже, необхідними умовами поновлення працівника (у т.ч. і позивачки) на посаді є те саме місце роботи і та сама посада, з якої працівника незаконно було звільнено.
Оскільки, суд першої інстанції погодився з тим, що юридичну особу «Севастопольська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Севастопольської міської Ради» припинено з дотриманням вимог чинного законодавства, тобто вже не існує такої юридичної особи, то, на наш погляд, відсутнє те саме місце роботи і та сама посада. з якої позивачку, нібито, незаконно було звільнено; тому саме поновити її ніяким чином неможна.
В даному випадку, йдеться про призначення (або приймання) на нову посаду, в зовсім інший, новостворений навчальний заклад, але в такому контексті виносити рішення не можна, оскільки це, по-перше, зовсім інша дія (прийняття або призначення), ніж поновлення, а по-друге, ця дія знаходиться за межею пред'явлених вимог (позивачка в своїй позовній заяві просила суд поновити її на роботі, а суд зобов'язує здійснити зовсім інші дії, називаючи їх поновленням).
За викладеним випливає, що позивач була прийнята за одним договором на роботу до Севастопольської загальноосвітньої школи-інтернату № 7, там же і поновлена на посаді за рішенням суду.
Рішення було оскаржене, у позові позивачці відмовлено.
Оскільки, рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 12 листопада 2012 року набрало законної сили, то останнє тягне за собою скасування послідуючих поновлень і звільнень позивачки на роботі.
З урахуванням викладеного апеляційна скарга цілком обґрунтована і підлягає задоволенню,а рішення суду першої інстанції - скасуванню, як постановлене з не відповідністю висновків обставинами справи, та з порушенням і без дотримання норм матеріального права, яке призвело до помилкового висновку вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 303-317 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Управління освіти і науки Севастопольської міської адміністрації - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 квітня 2013 року - скасувати.
Прийняти нове рішення.
У позові ОСОБА_5 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Управління освіти і науки Севастопольської міської адміністрації 231,52 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 439,25 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.С. Зотов
судді: А.А. Андрейченко
Т.П. Колбіна