Справа № 359/379/13-ц Головуючий у І інстанції Вознюк С.М.
Провадження № 22-ц/780/2847/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 36 12.06.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Суханової Є.М., Гуль В.В.,
При секретарі: Власенко О.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа: комунальне підприємство Бориспільської районної ради Київської області „Бориспільське районне „Бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва в порядку спадкування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа: КП Бориспільської районної ради Київської області „Бориспільське районне „БТІ" про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва в порядку спадкування. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він, разом із батьком ОСОБА_4, побудували споруди по АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок; веранду; ворота та огорожу; колодязь питний; колодязь із кругів; погреб; сарай для зберігання інвентаря; гараж. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті спадкоємцями є сини ОСОБА_3, ОСОБА_2 Вказані спадкоємці зверталися до Двадцять другої - київської державної нотаріальної контори, проте їм було усно запропоновано звернутися до суду для вирішення спору щодо набуття права власності на спадкове майно. Фактично він та його батько були власниками вищевказаного будинку та відповідних споруд. Проте, ввести в експлуатацію та зареєструвати належним чином право власності на вищевказане домоволодіння за життя батька не встигли, а тому воно вважається самочинним будівництвом. Відповідач ОСОБА_2 відмовився допомагати батькові, не підтримував із ним стосунків, взагалі у будівництві та поліпшенні стану будинку та споруд участі не приймав, посилаючись на те, що домоволодіння йому не потрібне. В свою чергу він весь час допомагав батькові, утримував господарство та домоволодіння у належному санітарно-технічному стані. Позивач вважав, що в даному випадку фактично спадковим майном є лише будівельні матеріали, що використовувались при будівництві будинку та відповідних споруд за вищевказаною адресою.
Позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/2 частину будівельних матеріалів, які були використані при будівництві домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року вказаний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, які були використані при будівництві житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, в порядку спадкування. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 758,48 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року суду першої та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Задовольняючи позов про визнання права власності на спадкування на частину будівельних матеріалів, суд виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, їм в рівних частинах належать права і обов'язки забудовника спадкового будинку та право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва.
З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про смерть видане відділом реєстрації смерті у м. Києві, серії НОМЕР_1 від 15 березня 2005 року (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, який належав йому на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 1989 року. (а.с. 3-4).
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які відповідно до законодавства прийняли спадщину. Однак свідоцтво про право на спадщину спірного житлового будинку спадкоємці не отримали з підстав відсутності правовстановлюючого документу на даний будинок.
Відповідно до п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям при пред'явлені ними правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок (витягу з реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна та відповідного технічного паспорту).
Паспорт на забудову та технічний паспорт на спірний житловий будинок на ім'я ОСОБА_4 були виготовлені вже після його смерті (а.с. 18-19,77-80).
Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2011 року встановлено, що житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, є об'єктом самочинного будівництва, оскільки відсутні дані про його реєстрацію в органах БТІ, відповідність забудови санітарним та протипожежним нормативам та державним будівельним нормам. Земельна ділянка, на якій збудовано об'єкт належним чином для цієї мети не відведена. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили. (а.с. 39-40).
Крім того, вказані вище обставини підтверджуються поясненнями позивача та його представника, а також належними в справі договором купівлі-продажу, технічним та будівельним паспортами. (а.с. 18-19, 77-80).
Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до п. 8 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини, лише якщо будівництво здійснювалося згідно із законом (з розробкою та погодженням проекту будівництва, отриманням дозволу на початок робіт та по їх завершенню - введенням будинку в експлуатацію).
Приватний житловий будинок з надвірними спорудами розташований по АДРЕСА_1, як того вимагає Тимчасове положенням „Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07 лютого 2002 року N 7/5, також підлягає обов'язковій технічній інвентаризації та державній реєстрації.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 6 від 30 березня 2012 року право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
У зв'язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_4 будівництво будинку по АДРЕСА_1 не було завершено і він не прийнятий до експлуатації, до складу спадщини увійшли лише права та обов'язки як забудовника цього будинку, а також право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва.
Суд першої існтанції, вірно приходить до висновку, що домоволодіння за вищевказаною адресою не може бути об'єктом спадкування, оскільки воно здійснено самочинно, а у спадщину переходить тільки відповідним чином зареєстроване майно. Тому у позивача є всі підстави для звернення до суду з вимогою про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З урахуванням того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, їм в рівних частинах належать права і обов'язки забудовника спадкового будинку та право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі його будівництва.
Крім того, підтвердженням, що позивач безпосередньо приймав участь у будівництві спадкового будинку є надані ним в судове засідання копії накладних на будівельні матеріали на його ім'я, копії квитанцій та товарних чеків про оплату ним цих будівельних матеріалів.
Відповідно до Листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року „Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" виходячи зі змісту частин першої, другої статті 331 ЦК, частини першої статті 182 ЦК та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зі змінами і доповненнями станом на 22 січня 2009 року), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.
При цьому, визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (поіменувати) ці матеріали чи обладнання.
Однак, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на спадкування на частину будівельних матеріалів, в своєму рішенні не зазначив на які саме матеріали визнано право власності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа: комунальне підприємство Бориспільської районної ради Київської області „Бориспільське районне „Бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на частину будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва в порядку спадкування - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: