Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/3069/13р. Головуючий у 1 інстанції: Якркіна С.В.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого судді:Онищенко Е.А

суддів:Маловічко С.В.

Кухаря С.В.

при секретаріКамінській О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що позивачці ОСОБА_6 на праві приватної власності належить 1\2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на зазначену частку нерухомого майна набуто відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Інша 1\2 частка зазначеного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу належала громадянину Росії ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина, в тому числі у вигляді 1\2 частки житлового будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_1. Із заявами про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулися ОСОБА_7 дочка померлого та ОСОБА_8 - його дружина, як спадкоємці за законом першої черги.

Однак, на теперішній час свідоцтва про право на спадщину за законом вони не отримали, право власності не зареєстрували в ТОВ «ЗМБТІ», тому як позивачам чинить перешкоди відповідач по справі ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 який не є власником спірного житлового будинку, оселився в ньому без будь-яких правових підстав, проживає в зазначеному будинку та перешкоджає власнику ОСОБА_6 та спадкоємцю співвласника ОСОБА_7, володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм нерухомим майном.

Відповідач ОСОБА_5 звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірний житловий будинок в порядку набувальної давності, але рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12.05.2010 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Зазначене рішенні набрало законної сили.

На цей час позивачі мають намір оселитися в належному їм будинку. Але добровільно покинути самовільно зайнятий будинок відповідач не бажає та на спроби владнати мирним шляхом відповідає сварами та погрозами.

Посилаючись на зазначені обставини, просили суд, усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном розташованим за адресою: Запорізька область АДРЕСА_1

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 квітня 2013 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_6 в користуванні власністю, а саме житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1. Виселено з будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Доводи апеляційної скарги полягають у висловленні загальної незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції доказів у справі та особисте тлумачення ним законодавства. Виходячи з цих доводів судова колегія, діючи відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, не вбачає наявності обставин, якими б підтверджувалися вимоги апеляційної скарги.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що відповідач без достатніх підстав проживає в будинку, що перешкоджає їм в користуванні власністю.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 на праві приватної власності належить 1\2 частка житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 110).

Інша частина вказаного будинку не пройшла реєстрацію (а.с. 110).

Будинок в натурі по ? частці не розділений.

Відповідач самовільно вселився до будинку, проживає у ньому і користується всім будинком без будь-яких правових підстав.

Відповідач ОСОБА_5 в іншій справі звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірний житловий будинок в порядку набувальної давності, але рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12.05.2010 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Зазначене рішенні набрало законної сили.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави користування вказаною власністю і тому вірно задовольнив частково позов. Наведені обставини роблять неможливим реалізацію позивачем належним чином його права з володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому на праві власності.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог законодавства і відповідно до наданих суду доказів, яким він надав вірну оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 25 квітня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: