241/318/13-ц

2/241/149/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013 року Першотравневий районний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Топузової Н.М.

при секретарі Орчелота І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання однією сім*єю,визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом із наступних підстав :

Позивачка ОСОБА_1 з 1989 р. була одружена з ОСОБА_2. У 2004 році їх відносини почали псуватися, і в 2004 році шлюб був розірваний, видано свідоцтво відділом РАЦСу Першотравневого району Донецької області про розірвання шлюбу. Вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 На час розлучення, їх дочка була вже повнолітньою. При розірванні шлюбу, розділ майна між ними не здійснювався. Після розірвання шлюбу, вони фактично не розходилися і залишилися проживати спільно, примирилися і відновили, в цьому ж 2006 році, подружні стосунки. Вони проживали і продовжували проживати спільно однією сім'єю за адресою :АДРЕСА_1, тобто перебувати у фактичних шлюбних відносинах. У таких відносинах вони знаходяться і по теперішній час, ведуть спільне господарство, мають спільний бюджет. Також факт спільного проживання іх,як однією сім*єю, підтверджується довідкою з місця проживання, відомостями про їх реєстрацію за місцем проживання. Вони обидва більше 15-ти років проживають і зареєстровані в спірному будинку. У період їхнього шлюбу, більше 15-ти років тому, ними ,за спільні кошти, було збудовано АДРЕСА_1, а також у період перебування у фактичних шлюбних відносинах , ними, за спільні грошові кошти, була побудована АЗС,яка розташована в АДРЕСА_2. У свідоцтвах про право власності на будинок і АЗС власником вказаний її чоловік - відповідач ОСОБА_2, право власності на його ім'я зареєстровано в БТІ. Статею 74 СК України, передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Також на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України. Ніяких письмових договорів між ними про розділ майна не укладалося.

У відповідності з вимогами ст. 60 СК України, майно, набуте в період шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, також відповідно до вимог ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям у період шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Згідно зі ст. 63 СК України, подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить на праві спільної сумісної власності. Згідно з вимогами ст. 69 СК України ,дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу і згідно зі ст. 70 СК України, ст. 372 ЦК України, частки подружжя при цьому є рівними.Таким чином, позивачка, є власником 1/2 частини спірного майна нарівні з відповідачем, який також є власником 1/2 його частини.

Після будівлі будинку, вони виконували ремонт у будинку, вона особисто займалася ремонтом та повним благоустроєм будинку, ремонтні роботи виконувались за їхні спільні кошти.

Одночасно ,із зазначеним спором про право власності, позивачкою заявляються вимоги і про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах-проживання чоловіка і жінки однією сім'єю. У відповідності з вимогами ст. 234 ч.6 ЦПК України, у разі, якщо при розгляді справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз»яснює зацікавленим особам, що вони мають право пред'явити позов на загальних підставах. Враховуючи дані вимоги законодавства, вона спочатку свої вимоги оформила в порядку позовного провадження.

Не маючи іншої можливості захистити свої права і інтереси, вона змушена звернутися до суду із даним позовом та просить суд :

-встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 2006 року по теперішній час.

Визнати право спільної часткової власності з визначенням частки по 1/2 частини за кожним - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 і АЗС, яка розташована в АДРЕСА_2.

При розгляді справи,позивачка змінила позовні вимоги,та просить суд : встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 22 жовтня 2004 року по теперішній час;визнати право спільної часткової власності з визначенням частки по 1/2 частини за кожним - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 і АЗС, яка розташована в АДРЕСА_2.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , за довіреністю, ОСОБА_4, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просить суд : встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, а саме ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з 22 жовтня 2004 року по теперішній час;визнати право спільної часткової власності з визначенням частки по 1/2 частини за кожним - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 і АЗС, яка розташована в АДРЕСА_2.В обґрунтування позовних вимог,представник позивачки підтримав обставини,які зазначені в позовній заяві.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з*явився.,про місце та час слухання справи був повідомлений особисто,але заяви про розгляд справи за його відсутності або про причини неявки у судове засідання не надав.

Відповідно до ст.. 224 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Справу вирішено розглянути заочно.

У судовому засіданні були досліджені : свідоцтво про розірвання шлюбу/а.с. 6/, акт про сумісне проживання/а.с. 7/, свідоцтво про право власності на нерухоме майно /а.с. 8/, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно/а.с. 9/, свідоцтво про право власності на нерухоме майно/а.с. 10/,витяг про державну реєстрацію прав/а.с. 11/, домова книга/а.с. 12-16/

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права пільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 60 СК України,дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У судовому засіданні було встановлено,що позивачка та відповідач 08 грудня 1989 року зареєструали шлюб, який було розірвано 22 жовтня 2004 року,але з дати розірвання шлюбу сторони не припиняли шлюбні відносини, проживали спільно однією сім*єю без реєстрації шлюбу ,як подружжя,вели сумісне господарство, та за цей час ними було збудовані: домоволодіння №30б по вулиці Суворова у смт.Ялта та автозаправна станція у с.Мелекіно,вул.Морська ,12 .Таким чином, вищезазначене майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проживали спільно з 22 жовтня 2004 року по теперішній час,але без реєстрації шлюбу,є їхньою спільною сумісною власністю.

Суд , заслухавши представника позивачки,з урахуванням у сукупності доказів,які були дослідженні у судовому засіданні, приходить до висновку, що вимоги позивачки підлягають задоволенню частково ,а саме вимоги про встановлення факту проживання однією сім*єю підлягають задоволенню у повному обсязі,що стосується вимог про визнання права спільної часткової власності, то треба визнати право спільної сумісної власності на нерухоме майно та визначити за кожним право власності на ? частку даного нерухомого майна.

З відповідача на користь позивачки треба стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст.10,60, 212-215,256-259,224-226 ЦПК України,ст.ст. 60,63,69,70,74 СК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім*єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_2, без реєстрації шлюбу , з 22 жовтня 2004 року по теперішній час.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_1 Першотравневого району Донецької області та на автозаправну станцію, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2.

Визнати право власності по 1/2 частини за кожним - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 та на автозаправну станцію, яка розташована за адресою : АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3441/три тисячі чотириста сорок одна/гривня .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Донецької області у м.Маріуполі через Першотравневий районний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом ,що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.М.Топузова