Справа № 2-189/08 р 

                               РІШЕННЯ                                                                   ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

22 жовтня 2008 року                                                   Ямпільський райсуд                                                                                         Сумської області                        в складі : судді - Філонової Ю.О.                                                                     при секретарі - Пархатської О.М.                                                                              за участю позивача ОСОБА_1,   та його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4,                                                                                      відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5,                          розглянувши у відкритому судовому засіданні в суді смт. Ямпіль, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ майна, суд, -                                                                                                                                              ВСТАНОВИВ :                                                                                                                                                                               ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, зазначаючи, що він в період з 23 січня 2007 року по 21 вересня 2007 року проживав з відповідачкою ОСОБА_2 однією сім'єю, без реєстрації шлюбу. Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство і на спільні кошти купували побутову техніку, меблі та інше майно, всього на загальну суму 8500 грн. Також в цей період позивач уклав кредитний договір № 3219/к від 19 вересня 2007 року у акціонерному банку «Експрес - Банк», та отримав кредит в сумі 11500 грн., які були витрачені ним разом з відповідачкою на особисті потреби.

         21 вересня 2007 року сторони офіційно зареєстрували шлюб, і 03 жовтня 2007 року позивач ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 014/9822/82/78499 у Райффайзен Банк Аваль, і отримав кредит на суму 5000 грн., ці кошти також були витрачені для потреб сім'ї.                                                                                З 19 грудня 2007 року сторони разом не проживають, і оскільки угоди про добровільний поділ майна між ними досягнуто не було, то позивач посилаючись на  ст. 74 СК України, зазначає, що майно, яке було набуте ними за час спільного проживання без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, і просить поділити це майно, та майно яке було набуте в період шлюбу, залишивши відповідачці майно на суму 12500 грн., та зобов'язати її сплатити позивачу суму 11300 грн.                             

         В ході судового розгляду позивач зменшив суму стягнення з відповідачки до 7243 грн., пояснивши, що за частину коштів по кредитному договору від 19.09.2007 року ним було придбане майно для його батьків, погашено його кредит, який він брав в м. Київ, та в період спільного проживання в шлюбі з ОСОБА_2 ними сплачувалися кошти на погашення кредитів, так разом було погашено по двум кредитам 1104 грн.                                                         

         Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та заперечують про  проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу. При цьому ОСОБА_2 зазначала, що в період з січня по вересень 2007 року, тобто до дня реєстрації шлюбу з позивачем, вони лише зустрічалися і разом не проживали. Позивач на той час працював в м. Київ, де і проживав, а коли на вихідні проїздив до своєї матері в м. Дружба, то іноді заходив до неї. Спільного господарства, бюджету та коштів у них до шлюбу не було. Майно, яке просить поділити  позивач : шафу для одягу, пилосос, мікрохвильову піч, газову колонку, газову плиту та метало пластикові вікна вона придбала сама. Про те, що позивач отримав кредит в «Експрес - Банку», на сумі 11500 грн., вона знала,  ці гроші позивач потратив на потреби свої: погасивши свій кредит в м.Київ, та потреби своїх батьків купуючи їм побутову техніку. Позивач грошей їй не давав .Щодо отримання позивачем кредиту на суму 5000 грн. в           Райффайзен Банк Аваль 03 жовтня 2007 року, та витрати даної суми в інтересах їх сім'ї, відповідачка також заперечує, зазначаючи, що вона цих грошей не тратила, а позивач купував на ці кошти антену та холодильник, які також знаходиться у його батьків, куди була витрачена решта коштів з суму 5000 грн вона не знає.                                        Суд заслухавши сторони, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи встановив такі факти та відповідні їх правовідносини.                              Як на головну підставу своїх позовних вимог щодо поділу майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності позивач посилався на проживання з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу.                                                                                                                       При дослідженні в судовому засіданні факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 23 січня 2007 року по 21 вересня 2007 року було встановлено наступне:                                                Факт проживання у фактичних шлюбних відносинах передбачає спільне проживання чоловіка та жінки, які не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, тобто спільне житло, ведення господарства, спільний бюджет та кошти, наявність дітей, тривалість стосунків.                                                                                                    З довідок про доходи ОСОБА_1 (а.с. 3, 59-60), які були видані Хутір - Михайлівською дистанцією колії та ДТГ Південно Західна залізниця, ОСОБА_1 з січня по квітень 2007 року працював в ДТГ Південно Західна залізниця м.Київ, де отримував заробітну плату, а 06.04.2007 року працює в Хутір - Михайлівській дистанції колії м.Дружба. Даної обставини сторони не заперечували і як поясняв в ході судових засідано позивач, працюючи в м.Київ він іноді приїздив додому  лише на вихідні, і тоді й приходив до ОСОБА_2          Також допитані  за клопотанням відповідача та його представника, в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не надали безпосередніх доказів про проживання однією сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з січня 2007 року по вересень 2007 року.                                        Зокрема, свідки ОСОБА_9 ОСОБА_7, що проживають по сусідству з ОСОБА_2, пояснили, що бачили як ОСОБА_1 епізодично приходив додому до  ОСОБА_2 ночував там, іноді гуляв з її дитиною. Коли саме це було, свідки уточнити не можуть.                                                                                                    Пояснення свідка ОСОБА_6 щодо стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд не бере до уваги, оскільки даний свідок є родичем позивачів, та особою зацікавленою в справі.                                                              

         Твердження позивача ОСОБА_1, які він давав в ході судового слідства про спільне господарювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спростовується показами свідка ОСОБА_10 який пояснив, що він весною 2007 року допомагав ОСОБА_11 та його батьку орати ділянку землі в м.Дружба. Однак кому належить земля, свідок не знав, і ОСОБА_2 на тому огороді він ніколи не бачив.               Спільного житла сторони не мали, відповідачка ОСОБА_2 проживала в свїй приватизованій квартирі в АДРЕСА_1, а відповідно до довідки виданої Ямпільським РВ УМВС (а.с. 87 )ОСОБА_1 з 2002 року і по теперішній час, зареєстрований в АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання своїх батьків.                              Інших доказів на підтвердження спільного ведення господарства, спільного бюджету у ОСОБА_1 та  ОСОБА_2, позивачем надано не було. Спільної дитини сторони не мають.                                                                 Враховуючи наведене , а також ту обставину, що сам позивач ОСОБА_1 стверджував, що він з ОСОБА_2 проживав без реєстрації шлюбу нетривалий час, а саме з січня по вересень 2007 року, крім того, до квітня 2007 року проживав та працював в м.Києві, що зареєстрований позивач був постійно у своїх батьків і доказів щодо спільного господарства, спільного бюджету з боку позивача надано не було, суд вважає, що за таких обставин відсутні відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як чоловіка та жінки які не перебувають у шлюбі, бо їхні стосунки не підпадають під ознаки сім'ї з усіма правами та обов'язками, регламентованими шлюбно-сімейним законодавством.                                               Також твердження позивача ОСОБА_1, щодо спільного з ОСОБА_2 придбання побутової техніки : газової плити, газової колонки, мікрохвильової печі, пилососа, шафу для одягу, та встановлення метало пластикових вікон в квартиру відповідачки спростовуються показами та доказами, що надала відповідачка ОСОБА_2, яка зазначила, що купувала всі речі вона особисто на кошти, які отримала згідно кредитного договору від 23 березня 2007 року, на надала докази. Так, згідно кредитного договору № 18223/05/к від 23.03.2007 р. укладеного між          «Експрес - Банком» та  ОСОБА_2 (а.с. 37) ОСОБА_2 отримала на споживчі цілі 5000 грн., а відповідно до товарних чеків (а.с. 43-48) вона 25.03.2007 року придбала в м. Шостка в магазині «Евродом» газову колонку, газову плиту, пилосос, витяжку, мікрохвильову пічку, та в магазині «Меблі»м.Шостка вітальню «Опал».         Щодо придбання вікон безпосередньо відповідачкою, як доказ даного факту нею був наданий прибуткових касових ордер № 148745(а.с. 89) згідно якого ОСОБА_2 20.09.2007року заплатила підприємцю ОСОБА_12 4 326,88 грн за метало пластикові конструкції. Згідно довідки виданої ПП. ОСОБА_12(а.с. 90), він в 2008 році виготовив печатку, до часу виготовлення печатки підприємницька діяльність здійснювалася без печатки. Зазначену обставину щодо оплати вікон безпосередньо ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 заперечує, і в ході судових засідань давав неконкретизовані пояснення щодо цього. Спочатку пояснював ,що платив лише він в м.Шостка, потім, що платили вдвох вдома у ОСОБА_2, однак квитанції про отримання коштів він не отримував, і доказів про оплату вікон саме ним він не надав. Також суд відноситься критично і до письмових доказів наданих позивачем щодо підтвердження безпосередньо ним факту оплати метало пластикових вікон. Так в матеріалах справи є договір №148745 (а.с.36) укладений між ПП. ОСОБА_12 та ОСОБА_1 про  надання послуг у виготовленні та монтажі метало пластикових вікон вартістю 4326,88.Однак в даному договорі відсутні реквізити, необхідні для правочину, а саме відсутня дата і місце його складання, тому суд вважає цей доказ недопустимим. Згідно „комерційної пропозиції” (а.с. 34) яка є додатком до даного договору, видно, що  в бланку замовником зазначений ОСОБА_1, адреса АДРЕСА_1, дата 17.09.2007 року, площа метало пластикових вікон 8,06м.кв., і їх вартість 4326,82грн         .Підпис відсутній.  Відповідачка ОСОБА_2 підтвердила що в договорі дійсно був зазначений замовником ОСОБА_1, оскільки, коли працівники фірми заміряли розміри вікон, та складали необхідну документацію, то він підписував договір.                                                                                                                                 

Згідно ст.60 ЦПК України : кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

         Суд, оцінюючи докази, приходить до висновку, що позивач не надав достатніх доказів того, які б підтвердили факт проживання його та ОСОБА_2 однією сім'ю, без реєстрації шлюбу, в період з січня по  21 вересня 2007 року. Тому все майно, яке було придбано сторонами в період січня по 21 вересня 2007 року,  тобто до реєстрації шлюбу не є спільною сумісною власністю і не підлягає поділу.                                                                           

         Крім того, згідно свідоцтва про одруження (а.с. 4) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 21.09.2007 року у виконкомі Дружбівської міської ради Ямпільського району.                                                                                           03.10.2007 року позивач уклав кредитний договір з Райфайзен Банком Аваль за № 0149822/82 (а.с.6), згідно якого він отримав кредит на суму 5000 грн. Відповідно до договору поруки № 014/9822/82/78499 від 03.10.2007 року (а.с. 66) ОСОБА_2 є поручителем гр-на ОСОБА_1 по даному договору.                                                                                                                          Щодо використання отриманих коштів по даному договору, то сторони пояснили, що купували продукти харчування на базарі, одяг, та їздили в м. Київ та Шостку.                                                                                                                   Відповідно до ст.. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності. Також, ч.3 ст. 61 СК України передбачає, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором є об'єктивним права спільної сумісної власності.                                                                                           Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що сторонами в період шлюбу було придбано майно, а саме грошові кошти на суму 5000 грн., вікна.  Це майно і підлягає поділу відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, яка передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частин майна дружини та чоловіка є рівними, тобто по Ѕ частині.                                                                                                                       Як передбачено п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя; при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї » (ч. 4 ст. 65 СК України).                                                                                Тобто, оскільки грошові кошти за кредитним договором від 03.10.2007 року були витрачені сторонами в інтересах сім'ї, то  зобов'язання по погашенню даного кредитного зобов'язання також покладається на сторони.          З даних позивачем довідок видно, що станом на 22 жовтня 2008 року сума погашеного кредиту, згідно кредитного договору № 041/9822/82/78499 від 03.10.2007 року становить 2206,00 грн. т.ч. сплаченого до 19 грудня 2007 року - 465,00 грн. Заборгованість по кредиту станом на 22 жовтня 2008 року становить 2794,00 грн. Прострочена заборгованість відсутня.                                                  Ця обставина не заперечується відповідачем. І оскільки, з поданих доказів, встановлено, що по даному зобов'язанню відповідав лише сам позивач ОСОБА_1, сплативши 2206,00 грн., то суд вважає за необхідне стягнути Ѕ частину сплачених позивачем коштів з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1                                                                                                               При визначенні суми поділу та стягнення з відповідачки ОСОБА_2 коштів, суд враховує ту обставину, що сторони проживали разом з дня реєстрації шлюбу, тобто з 21.09.2007 року по 19.12.2007 рік, тобто  перебуваючи в шлюбних відносинах ОСОБА_1 було сплачено 465 грн. на погашення кредиту від 03.10.2007 року , тому на цю суму і буде зменшена сума коштів, які підлягають розподілу та стягненню.                                                Таким чином розподілу між сторонами та стягненню підлягає реально сплачена сума, а саме : 2206 грн. - 466 грн.=1741 грн., і відповідно Ѕ частина даної суми становить 870 грн., яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки. Щодо іншої суми - 2794 грн., що є несплаченою, та є заборгованістю по даному кредиту, то позивач ОСОБА_1 при повній її сплаті не позбавлений права звернутися до суду про вирішення питання про стягнення сплаченої частини суми з відповідачки ОСОБА_2                                     Виходячи з вимог ст. 88 ЦПК України, судові  витрати, які понесли сторони, підлягають стягненню: позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а  відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.                                   З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатив 138 грн., судових витрат, і враховуючи те, що його позовні вимоги задоволено на 10%, то з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 13 грн. 40 коп. судових витрат.                                                   Згідно договору про надання юридичної допомоги (а.с.56), та квитанції (а.с.58) відповідачка ОСОБА_2 користувалася юридичними послугами і її інтереси в суді представляв представник, якому вона заплатила 500 грн.               Згідно ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний  розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється  законом.                                                                                                                        А оскільки позовні вимоги задоволено частково, то відповідачці присуджуються витрати пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлені так позивачеві задоволено позов лише на 10%, щодо заявлених позовних вимог, тому стягненню з позивача на користь відповідачки підлягає 450грн., по оплаті правової допомоги.                      Керуючись ст.ст. 3, 10,11, 88, 212, 213-215 ЦПК України, ст. 60, ч. 3 ст.61, ч. 1 ст. 70 СК України, п. 24  Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року, суд,-                                                                                                                                                                                                                                                        ВИРІШИВ :                                                                                                                                                                                 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про поділ майна задовольнити частково.                                                                          

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 870 грн., та судові витрати на суму 13 грн. 40 коп., всього на загальну суму 883 грн. 40 коп.                                                                                  В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.                                  

         Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 450 грн., які були понесені відповідачем на оплату правової допомоги.                                   

         Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі через Ямпільський районний суд протягом 10 днів після  проголошення рішення, заява про апеляційне оскарження, та після цього на протязі 20 днів після заяви - апеляційної скарги.        

Рішення в повному обсязі виготовлено 23 жовтня 2008 року.

         Суддя Ямпільського районного суду                           Ю.О.Філонова