Справа № 2/381/32/13 Головуючий у І інстанції Зуй Т.С.
Провадження № 22-ц/780/2631/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 44 10.06.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
06 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,
за участю секретаря Баліна П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, третя особа управління Держкомзему у Фастівському районі про визнання незаконним розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області № 881 від 29 серпня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області № 881 від 29 серпня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2
В обгрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що спірне розпорядження є незаконним та порушує її право власності та право користування земельною ділянкою, яка надана їй відповідно до рішення виконавчого комітету Малоснітинської сільської ради від 25.11.1999 року № 10 для ведення садівництва, на яку накладається земельна ділянка відповідача. Враховуючи зазначені обставини, позивачка просила суд визнати незаконним розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області № 881 від 29.08.2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні його земельною ділянкою.
В обгрунтування позовних вимог позову вказував, що в 2007 році йому розпорядженням Фастівської райдєржадміністрації було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель державної власності Малоснітинської сільської ради., надалі ним було замовлено виготовлення проекту землеустрою і 30.11.2011 року та отримано державний акт на право приватної власності на землю. Зазначав, що після отримання державного акту, ним було виявлено, що частина земельної ділянки, яка належить йому, незаконно використовується ОСОБА_3, яка є користувачем суміжної земельної ділянки.. Враховуючи зазначені обставини, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою та стягнути матеріальну шкоду та судові витрати.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано незаконним розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області № 88 від 20 серпня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити а його зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що при розробці відповідачу проекту землеустрою, землевпорядною організацією не вірно встановлено межі земельних ділянок, не було враховано багаторічні насадження,дерева,кущі, що знаходилися на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні позивачки з 1999 року, відповідно до рішення виконавчого комітету Малоснітинської сільської ради від 25.11.1999 року № 10.
Однак,колегія суддів вважає що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та не ґрунтується на вимогах закону, виходячи з наступного.
Так, з фотокопії рішення виконавчого комітету Малоснітинської сільської ради від 25.11.1999 року № 10 вбачається, що ОСОБА_3 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,10 га, що знаходиться у м. Фастові (а.с. 5)..
Судом першої інстанції встановлено та, як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації від 28.09.2009 р. № 1075 ОСОБА_3 надано дозвіл на вибір місця розташування земельної ділянки, що передбачається до відведення їй у власність для ведення індивідуального садівництва, площею 0,12 га, в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області(а.с.6).
24.03.2011 року розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації № 326 позивачці надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,12 га в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с.8,9).
28.03.2012 року між позивачкою та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № 08-02/1, предметом якого є виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 0,12 га, що розташована в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області (а.с.10,11).
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що згідно з Розпорядження Фастівської районної державної адміністрації від 24.12.2007 року №1179 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва площею 0,12 га в межах Малоснітинської сільської ради Фастівського району(а.с. 37-38).
30.12.2011 року на підставі Розпорядження Фастівської РДА від 29.08.2011 року № 881 відповідачу був виданий Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва в розмірі 0,1103 га, розташовану на території Малоснітинської сільської ради, район Журавлівка, 56, Фастівського району (а.с. 41).
Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 31.08.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.10.2012 р в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на спірну земельну ділянку, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди було відмовлено з підстав не надання позивачкою доказів, які б посвідчували її право на земельну ділянку і підтверджували площу та межі цієї земельної ділянки.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 22 ЗК України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не доведено порушення оскаржуваним розпорядженням її права на користування земельною ділянкою та про відсутність підстав для визнання недійсним розпорядження Фастівської районної державної адміністрації в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2, оскільки позивачка не довела порушення її прав та не надала суду документів, які б посвідчували її право користування чи право власності та доказів, підтверджуючих площу та межі її земельної ділянки. Посилання позивачки як на доказ на рішення виконавчого комітету Малоснітинської сільської ради від 25.11.1999 року № 10, на думку колегії є безпідставними, оскільки у ньому зазначена інша адреса та площа земельної ділянки - м. Фастів, вул. (Журавлівка), площа- 0,10 га. Також позивачкою не надано належних доказів про відведення їй земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, або державної реєстрації цих прав.
Колегія суддів не може прийняти до уваги як доказ накладення земельних ділянок позивача на відповідача акт обстеження земельної ділянки позивачки(а.с. 16), оскільки він не містить належної і достатньої інформації щодо предмета доказування, складений без проведення відповідних замірів спірних земельних ділянок, в ньому відсутні висновки про площу накладення земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме про фактичний розмір земельної ділянки позивачки та збільшення площі земельної ділянки відповідача за рахунок земельної ділянки позивача, а також не зазначена дата його складення.
Таким чином, ОСОБА_3 не довела в суді належними та допустимими доказами факт порушення її прав на землю оскаржуваним розпорядженням.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів спричинення йому матеріальної шкоди, існування перешкод у користуванні його земельною ділянкою та не зазначив способи їх усунення.
Враховуючи викладене, визнати законним та обґрунтованим вказане рішення суду першої інстанції колегія суддів не може та вважає, що воно в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 повинно бути скасоване, відповідно до ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2013 року - в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження Фастівської районної державної адміністрації Київської області № 881 від 29 серпня 2011 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: