АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/790/3461/ 13 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа № 629/485/13-ц Головуючий 1 інстанції Ткаченко О.А.

Категорія: поновлення на роботі

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» про поновлення на роботі , стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 4 квітня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» про поновлення на роботі на посаді токаря 6 розряду ремонтного механічного цеху, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі середнього заробітку в 2600 грн. та моральної шкоди в сумі 2000 грн. В обгрунтування вказував, що з 24 грудня 2012 року по 29 грудня 2012 року знаходився на лікарняному і повинен був приступити до роботи 30 грудня 2012 року, що був вихідним днем. Про дату виходу на роботу у святкові дні він поцікався у майстра цеху ОСОБА_4, який повідомив про вихід на роботу 14 січня 2013 року. Просив визнати наказ №44 /ос від 22 січня 2013 року про його звільнення за прогули за 2.3,4, 8 січня 2013 року незаконним, бо в ці дні на роботі не був з поважних причин, бо довірився майстру цеху і не зміг вчасно подати заяву на відпустку за ці дні. Також просив врахувати його стаж роботи на підприємстві з 1969 року, наявність у нього звання «Ветеран праці» та інші заслуги. ( а.с.1-10)

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 4 квітня 2013 року в позові ОСОБА_3 до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» про поновлення на роботі , стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказується, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що він працює на підприємстві тривалий час, є ветераном праці. Його відсутність на роботі після лікарняного 2,3, 4 та 8 січня 2013 року викликано поважними причинами, а саме неправдивим повідомлення майстра ОСОБА_4 про вихід на роботу саме 14 січня 2013 року, не включення його в коло осіб, яким забезпечувався доступ до робочого місця у світкові дні, а також станом його здоров'я, бо він продовжував після закриття лікарняного лікувати бронхіт. Повідомлення про не роботу підприємства у святкові дні стало причиною не продовження ним лікарняного . Навмисно він правила трудового розпорядку не порушував і при прийнятті рішення суду першої інстанції слід було врахувати , що звільнення з роботи є крайнім заходом дисциплінарного стягнення, яке не повинно бути застосовано саме до нього. Раніше допущені ним проступки не можуть бути враховані, бо вони мали місце давно. Положення ст. 149 КЗпП України про врахування ступені тяжкості вчиненого проступку , заподіну шкоду, обставини за яких вчинено проступок та попередню бездоганну роботу не застосовані, що призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного рішення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що позивач працював токарем ремонтного механічного цеху з 1969 року, нагороджений медаллю «Ветеран праці», є депутатом Панютинської селищної ради У1 скликання. З 24 грудня по 29 грудня 2012 року позивач знаходився на лікарняному, повинен був стати до роботи 30 грудня 2012 року. На 2013 рік на ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» був встановлений графік роботи, узгоджений з профспілкою. Наказом директора Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» № 529 від 19 грудня 2012 року, погодженого із Головою профспілкового комітету підприємства , на 1 квартал 2013 року встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними із перенесенням робочих днів за 9-11 січня 2013 року на 2 лютого та 16, 30 березня 2013 року. Робочі дні 2, 3,4,8 січня 2013 року не переносилися. Доведення наказу № 529 від 19 грудня 2012 року до відома працівників покладалося на начальників усіх структурних підрозділів підприємства.

Наказом в.о. директора Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» №44 /ос від 22 січня 2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади токаря 6 розряду ремонтного механічного цеху за прогули на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України через відсутність на роботі без поважних причин з 2 по 4 січня 2013 року та 8 січня 2013 року.

Згідно до ст. 40 п.4 КЗПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 149 КЗОТ України при обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач факт не виходу на роботу 2 , 3 , 4 , 8 січня 2013 року не заперечував, стверджуючи, що йому не було відомо про роботу підприємства у ці дні. Факт відсутності позивача на роботі у ці дні також підтверджується доповідними, табелем обліку робочого часу ремонтного механічного цеху підприємства.

Після появи позивача на роботі від нього відбиралися письмові пояснення про причини відсутності на роботі, які адміністрацією підприємства визнані неповажними, що сторонами не заперечується.

Після попередження ОСОБА_3 про звільнення за прогули відповідне письмове повідомлення ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» направлено на адресу Панютинської селищної ради, депутатом якої є позивач.

Звільнення позивача за прогули проведено без попередньої згоди профспілки згідно до ст. 43-1 КЗпП України як працівника, який не є членом профспілки, що діє на підприємстві.

З наказом в.о. директора Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» №44 /ос від 22 січня 2013 року ОСОБА_3 ознайомлено під підпис. ( а.с. 39)

Оцінюючи встановлені у справі обставини , на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку про правильність визначення відповідачем причини відсутності позивача на роботі та звільнення позивача з роботи за прогули з підстави, встановленої законом, та з додержанням загальних вимог щодо порядку звільнення працівника з роботи за ініціативи власника.

Також судом першої інстанції не встановлено порушень порядку застосування до позивача дисциплінарного стягнення , передбаченого положеннями ст. ст. 147,148, 149 КЗпП України, та визнано застосований до ОСОБА_3 за порушення трудової дисципліна захід дисциплінарного стягнення таким , що відповідає тяжкості вчиненого позивачем дисциплінарного проступку.

Судом першої інстанції ретельно досліджувалися доводи позивача про те, що його відсутність на роботі 2 , 3 , 4 , 8 січня 2013 року не може вважатися прогулом , бо викликана поважними причинами.

Судом першої інстанції встановлено, що на підприємстві з 2008 року діє колективний договір, розділом 3.3. якого визначено тривалість робочого часу та відпочинку, Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «Укрспецвагон», Графік роботи ДП «Укрспецвагон» на 2013 рік та наказ № 529 від 19 грудня 2012 року про перенесення робочих днів в першому кварталі 2013 року , який доведений до відома працівників начальниками усіх структурних підрозділів підприємства. Встановлений на підприємстві графік роботи згідно до наказу № 529 від 19 грудня 2012 року доведений до відома працівників ремонтного механічного цеху 21 грудня 2012 року , в тому числі і позивача ОСОБА_3 , що підтверджується доповідною майстра ремонтного механічного цеху ОСОБА_6 ( а.с.146)

Твердження позивача про те, що йому не було відомо про встановлення робочих днів на підприємстві 2 , 3 , 4 , 8 січня 2013 року та про право на оформленні у ці дні відпусток за заявами працівників , судом першої інстанції визнані надуманими , такими, що не можуть вважатися поважною причиною для не явки на роботу в ці дні.

Також судом першої інстанції не визнано поважною причиною для не виходу позивача на роботу доводи ОСОБА_3 про введення його в оману майстром дільниці ОСОБА_6 щодо режиму роботи підприємства у січні 2013 року та про початок роботи для позивача в 2013 році з 14 січня .

Посилання позивача про те, що він після закриття лікарняного з 30 грудня 2012 року не міг стати до роботи через продовження амбулаторного лікування хронічного бронхіту, судом першої інстанції ретельно досліджувалися і не визнані обставинами, які унеможливлювали явку позивача на роботу 2 , 3 , 4 , 8 січня 2013 року . До суду апеляційної інстанції також не надано відповідних медичних документів, що свідчать про неможливість виконання позивачем через стан здоров'я своїх трудових обов'язків 2,3,4, 8 січня 2013 року. В судовому засіданні апеляційного суду позивач надав відомості про присутність його 28 грудня 2012 року під час знаходження на лікарняному на засіданні сесії селищної ради, посилаючи на задовільний стан здоров'я у цей день.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із доведеності наявності у відповідача визначених законом підстав для звільнення позивача з роботи за прогули , видання наказу про звільнення з додержанням встановленого законом порядку та гарантій, та недоведеності поважних причин для відсутності позивача на роботі з 2, 3, 4, 8 січня 2013 року.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд першої інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 4 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді