АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц/791/1323/2013 Головуючий в І інстанції : Никифоров Є.О. Категорія: 24 Доповідач : Вейтас І.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2013 року травня місяця 27 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Вейтас І.В.
Суддів:Цуканової І.В.
Склярської І.В.
при секретарі:Герасименко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2013 року у справі за позовом територіально - виробничого об'єднання Брилівської селищної ради до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2013 року територіально - виробниче об'єднання Брилівської селищної ради звернулось до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідачі проживають за адресою АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій які надає позивач. Внаслідок несплати за надані позивачем послуги у відповідачів за період з березня 1998 року по грудень 2012 року виникла заборгованість в розмірі 2140,77 грн. Враховуючи, що періодичні платежі в рахунок погашення заборгованості за вищевказаний період не перевищує три роки та враховуючи, що ухвалою суду скасовано судовий наказ за даною вимогою, просив стягнути солідарно з відповідачів вищевказаний розмір заборгованості, 1773,76 грн. - витрати від інфляційних процесів, 516, 63 грн. - 3% річних, а всього - 4431, 16 грн..
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь територіально-виробничого об'єднання Брилівської селищної ради заборгованість за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в розмірі станом на 01.02.2013 року в розмірі 2140,77грн., 1773,76 грн. витрат від інфляційних процесів та 3% річних в сумі - 516,63 грн., а всього стягнуто 4431,16 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь територіально-виробничого об'єднання Брилівської селищної ради судові витрати по сплаті судового збору по 76,47 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким застосувати до всіх позовних вимог позивача позовну давність і в позові відмовити.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу територіально - виробниче об'єднання Брилівської селищної ради її доводи не визнало, а рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідача, посянення апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору і вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Згідно ст.ст.68, 162 ЖК УРСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_6 є наймачем неприватизованого житлового приміщення в АДРЕСА_1. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є членами сім`ї наймача. Починаючи з 1998 року позивач фактично надає відповідачам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. 08.09.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг. Відповідачі здійснюють оплату за надані послуги невчасно та не в повному розмірі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 2140,77 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в повному обсязі, не застосував строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем ОСОБА_5, виходячи з того що здійснюючи частково оплату наданих послуг, відповідачі тим самим вчинили дію, що свідчить про визнання боргу, що відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України є підставою переривання перебігу строків позовної давності. Такий висновок суду є правильним, виходячи з наступного.
Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачі в період з 1998 року по жовтень 2008 року регулярні щомісячні платежі за надані послуги не сплачували, однак періодично в межах трирічного строку сплачували суми, що не відповідають щомісячним нарахуванням та перевищують їх, що свідчить про визнання ними заборгованості за минулий час за надані послуги. Починаючи з жовтня 2008 року відповідачі оплачували послуги щомісячно з частковим періодичним погашенням сум заборгованості за минулий час. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Доводи апеляційної скарги, стосовно неправомірного підвищення розміру щомісячної плати за надані послуги не беруться до уваги колегією суддів, оскільки не спростовують висновків суду про те, що відповідно до п.2 розділу «Інші умови» договору, укладеного між сторонами 08.09.2010 року передбачено, що тариф на утримання будинків може змінюватись на підставі рішення органом місцевого самоврядування. Рішення виконавчого комітету про встановлення тарифів є чинним, не скасоване, тому оцінка на предмет правомірності рішення органу місцевого самоврядування без відсутності відповідних позовних вимог є безпідставною.
Посилання апелянта, як на відсутність у позивача права вимоги стягнення заборгованості з 1998 року, на рішення Брилівської селищної ради від 06 червня 2007 року № 161, яким будинок, в якому вона проживає , передано на баланс позивачу лише в 2007 році, є безпідставним та спростовується матеріалами справи. Так, рішенням Брилівської сільської ради від 07.02.1996 року територіально-виробничому об'єднанню передано для обслуговування об'єкти соціально-культурного розвитку та житло, які знаходяться на балансі Брилівської селищної ради (а.с.96). Згідно рішень виконавчого комітету Брилівської сільської ради про затвердження тарифів на оплату за житлово-комунальні послуги від 28.01.2004 р., 18.06.2004 р., 25.04.2005 р., 26.01.2007 р., 30.01.2008 р., 30.06.2010 р., 31.10.2011 р., 30.12.2011 р. послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій надавались виключно територіально-виробничим об'єднанням Брилівської селищної ради (а.с.20-31). Рішенням Брилівської селищної ради № 161 від 06.06.2007 року, на яке посилається апелянт (а.с.19), пункт 1 рішення Брилівської сільської ради від 07.02.1996 року викладено в іншій редакції: «передати на баланс ТВО Брилівської селищної ради в оперативне управління житловий фонд та майно, яке використовується для утримання житлового фонду». Отже позивачем доведено наявність підстав звернення до суду з вказаним позовом та стягнення заборгованості за послуги, що надавались ним з 1998 року.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду немає, оскільки воно постановлено правильно, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів, досліджених в судовому засіданні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді: