30 червня 2006 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства палива та енергетики України, Державного підприємства “ТВЕЛ" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва  від 1 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від  20 липня 2005 року,

                             встановила:

У  квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства палива та енергетики України про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших виплат у розмірі 68 667 грн. 90 коп. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 600 000 грн.

Зазначав, що він працював директором ДП “ТВЕЛ” і при звільненні відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, а саме: не виплатив заборгованості по заробітній платі за серпень - грудень 2003 року, компенсацію за невикористані відпустки, відпускні, вихідну допомогу, належні суми на оздоровлення, компенсацію боргу підприємства за договором уступки вимоги, середній заробіток за час затримки розрахунку з  22 грудня 2003 року по 22 березня 2004 року.

З урахуванням індексу інфляції просив стягнути з відповідача 68667грн. 90 коп. заборгованості по заробітній платі та компенсацію збитків, відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 600 000 грн. та 30000 грн. понесених витрат на послуги адвоката.

Під час розгляду справи до участі в якості відповідача притягнуто ДП “ТВЕЛ”.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 листопада 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2005 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, - з ДП “ТВЕЛ” на його користь стягнуто 27 846 грн. 40 коп., з Міністерства палива та енергетики України на його користь стягнуто 500 грн. моральної шкоди, в задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання  про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

          Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

          Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

          Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

          Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                               ухвалила:

        Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Шевченківського районного суду м. Києва  від 1 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від  20 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.