Справа № 0306/6933/12 Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П.Ю.

Провадження № 22-ц/773/733/13 Категорія:41 Доповідач: Осіпук В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Осіпука В.В.,

суддів - Овсієнка А.А., Матвійчук Л.В.,

при секретарі - Лимар Р.С.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голобської селищної ради Ковельського району, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про визнання права проживання в жилому приміщенні,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 28 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Голобської селищної ради, СВК «Вікторія» про визнання недійсним рішення селищної ради та визнання права на проживання. Покликалась на ті обставини, що з травня 2000 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 24 липня 2001 року Голобською селищною радою було прийнято рішення про надання ОСОБА_5 та його неповнолітній дочці ОСОБА_4 для проживання трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 і видано ордер на їх вселення у дану квартиру. Зробивши необхідний ремонт, вони з ОСОБА_5 стали проживати у даному жилому приміщенні однією сім'єю, а 18 травня 2005 року у них народився син ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_5 помер, після його смерті вона разом із дітьми, синами ОСОБА_6 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі проживають у вказаному жилому приміщенні.

Крім того, позивач зазначала, що рішенням виконкому Голобської селищної ради від 07 лютого 2001 року будинок, у якому знаходиться вказана квартира, було передано у власність СВК «Вікторія».

Вважаючи рішення виконкому Голобської селищної ради незаконним, просила суд визнати недійсними дане рішення та видане на його підставі СВК «Вікторія» 12.03.2001 року свідоцтво про право власності на будинок. Також просила суд визнати за нею та її неповнолітніми дітьми, синами ОСОБА_6 і ОСОБА_7, право на проживання у квартирі АДРЕСА_1.

27 листопада 2009 року ухвалою Ковельського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 до Голобської селищної ради, СВК «Вікторія» було об'єднано в одне провадження з аналогічними позовами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_11

12 лютого 2010 року рішенням Ковельського міськрайонного суду зазначені позовні вимоги вказаних осіб задоволено, визнано недійсним оспорене рішення виконкому Голобської селищної ради, скасовано свідоцтво про право власності СВК «Вікторія» на спірний будинок та визнано за позивачами право на проживання у ньому.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 липня 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10 жовтня 2012 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в даній справі в частині визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_7 права на проживання у квартирі АДРЕСА_1 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час повторного розгляду даного спору судом першої інстанції 07 лютого 2013 року постановлено ухвалу про залучення до участі в даній справі як співвідповідача ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4

28 березня 2013 року рішенням Ковельського міськрайонного суду позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за неповнолітнім ОСОБА_12 право на проживання в квартирі АДРЕСА_1.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати як незаконне в частині відмови їй та ОСОБА_7 у визнанні права проживання у спірній квартирі та ухвалити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги в зазначеній частині.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія судів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 в частині визнання за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_7 права проживання у спірній квартирі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не могла набути статусу члена сім'ї наймача житла ОСОБА_5 як дружина, а отже набути право на проживання у спірній квартирі на правах члена його сім'ї, оскільки він перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, а сама позивачка не втратила право проживати в іншому жилому приміщенні по місцю реєстрації. Місцем же проживання її малолітнього сина ОСОБА_7 є місце проживання самої позивачки.

Такі висновки суду є правильними.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що спірне жиле приміщення квартира АДРЕСА_1, згідно з ордером Голобської селищної ради, в липні 2001 року було надане ОСОБА_5 та його дочці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11 т.2). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Ще до його смерті у спірній квартирі без реєстрації проживали його син ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6 та позивач ОСОБА_1 (а.с.37, 108, 119). В цій же квартирі проживає син позивачки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, встановлено, що за позивачкою зберігається інше місце проживання за адресою АДРЕСА_2 у будинку її батьків, де вона зареєстрована з 23 липня 1990 року (а.с. 38, т. 2).

З 14 лютого 2012 року власником спірної квартири АДРЕСА_1 є неповнолітня ОСОБА_4 (а.с. 10 т. 2).

Згідно ч.1 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти та батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом ст. 65 ЖК України за особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім'ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання та зареєстрована в іншому жилому приміщенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Встановивши такі обставини та враховуючи зазначені правові норми, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачами порушені житлові права позивачки ОСОБА_1 і її неповнолітнього сина ОСОБА_7, які потребують судового захисту в спосіб обраний позивачем.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, рішення Ковельського міськрайонного суду від 28 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді