ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2013 року Справа № 12/74/2012/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,
суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Ніколаєва Ю.Є.
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р.
у справі№ 12/74/2012/5003 господарського суду Вінницької області
за позовомФОП Лозко В.І.
доФОП Ніколаєва Ю.Є.
простягнення 20 444,88грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Висотюк Є.П. (дов. від 28.11.2012р. №3300);
від відповідача: Костенко Т.В. (дов. від 15.03.2013р. №568).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.01.2013р. у справі № 12/74/2012/5003 (суддя Кожухар М.С.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ФОП Ніколаєва Ю.Є. на користь ФОП Лозко В.І. 6 403,33 грн. боргу, 13 709,68грн. неустойки, 101,15 грн. - 3% річних та 1 591,34 грн. у відшкодування витрат на сплату судового збору; відмовлено у позові в частині стягнення 230,72 грн. неустойки.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. (судді Мельник О.В., Маціщук А.В., Савченко Г.І.) рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2013р. у справі № 12/74/2012/5003 в частині стягнення з ФОП Ніколаєва Ю.Є. неустойки та судових витрат змінено та викладено його у цій частині в наступній редакції: "Стягнути з фізичної особи-підприємця Ніколаєва Юрія Євгенійовича (21001, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 80, кв. 40, ідент. номер 2162122192) на користь фізичної особи-підприємця Лозко Володимира Ілліча (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 44А, кв. 195, ідент. номер 2580811831) 13940,40 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень 40 коп.) неустойки та 1609,5 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору". В решті рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2013р. у справі № 12/74/2012/5003 залишено без змін.
У касаційній скарзі ФОП Ніколаєв Ю.Є. просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у справі №12/74/2012/5003 і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки господарських судів про укладення договору оренди між позивачем і відповідачем зроблено при неповно встановлених обставинах справи, при цьому господарські суди не надали належної оцінки наявним у справі доказам неукладення договору оренди між позивачем і відповідачем з огляду на підписання договору оренди зі сторони орендодавця неуповноваженою особою на підставі довіреності (яка не надавала такого права), відсутність доказів наступного схвалення договору позивачем і заперечення факту укладення вказаного договору відповідачем.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
07.03.2012р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем Лозко В.І.(орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем Ніколаєвим Ю.Є. (орендар) укладено договір оренди № 07/03-3, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець зобов'язується надати Орендарю за плату в строкове платне користування наступне майно: частину приміщення, загальною площею 17,4 кв.м., яке розташоване у м. Вінниця по вул. Келецька, за №1 (один) у кв. №3, а саме: літера "А".
Об'єкт оренди буде використовуватись Орендарем в діяльності останнього, а саме приймання в оренду приміщення під офіс (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.4. Договору Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарю на протязі 3-х днів з дня підписання даного Договору по акту прийому-передачі.
Згідно з п. 2.1. Договору, загальна сума плати за цим договором за один місяць складає 1700,00грн. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання Акту і закінчується в день повернення об'єкту оренди.
Орендна плата нараховується та сплачуються або на поточний рахунок Орендодавця або готівкою, та здійснюється на умовах передоплати до 10 числа поточного місяця (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1.1 Договору Орендодавець зобов'язується вчасно передати Орендарю Об'єкт оренди згідно з п. 1.1 даного Договору по Акту.
Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.3, 3.2.4 Договору Орендар зобов'язується використовувати Об'єкт оренди у відповідності з пунктом 1.2. Даного Договору; своєчасно та в повному обсязі згідно розділу 2 даного Договору вносити орендну плату; звільнити Об'єкт оренди і передати його в належному стані Орендодавцю з урахуванням нормального зносу за Актом прийому-передачі у випадку припинення дії даного Договору за будь-якою із підстав, що визначені п. 5.1 в строк до 5 (п'яти) календарних днів з дня припинення дії Договору.
Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору у відповідності з чинним законодавством України (п. 4.1. Договору).
Договір оренди припиняється: за згодою сторін; на вимогу будь-якої із сторін шляхом направлення або вручення іншій стороні повідомлення; у такому випадку дія договору вважається припиненою через один місяць після повідомлення іншої сторони про намір припинити договір оренди; по закінченні строку дії даного Договору; у зв'язку з припиненням діяльності однієї із сторін Договору без правонаступництва; у випадку дострокового розірвання Договору з підстав, викладених в п. 5.2. даного Договору (п. 5.1. Договору).
Даний Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12 2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.1. Договору).
07.03.2012р. за актом прийому-передачі майна об'єкт оренди було передано орендарю (а.с. 14).
30.06.2012р. Сторони уклали Додаткову угоду про розірвання договору оренди приміщення № 07/03-3 від 07.03.2012р., відповідно до п. 1. якої Орендодавець і Орендар у зв'язку з зміною об'єкта оренди дійшли згоди розірвати Договір оренди приміщення № 07/03 від 07.03.2012р., укладений між Орендодавцем і Орендарем.
Згідно з п. 3 Додаткової угоди Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за Договором, до моменту його розірвання.
Ця угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення її печатками Сторін (п. 4 Додаткової угоди).
07.11.2012р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію б/н від 07.11.2012р. з вимогою в строк 3 банківські дні з моменту одержання даної претензії погасити заборгованість за договором оренди № 07/03-3 від 07.03.2012р., а також сплатити неустойку та 3% річних за неналежне виконання Орендарем своїх зобов'язань, всього у розмірі 30 460,11грн., який складається з основного боргу - 6403,33 грн., 13940,40грн. неустойки, 3% річних - 10116,38грн. та повернути приміщення Орендарю за актом приймання-передачі.
Відповідач претензію залишив без задоволення, посилаючись у відповіді на претензію на умови п. 2 додаткової угоди від 30.06.2012р. про розірвання договору оренди від 07.03.2012р. №07/03-3, згідно з яким з моменту набрання чинності додатковою угодою зобов'язання за договором припиняються, а також на те, що він спірні приміщення не орендував і не отримував жодного рахунку по оплаті орендної плати (а.с. 100).
З огляду на невиконання орендарем умов договору оренди від 07.03.2012р. № 07/03-3 щодо внесення орендної плати, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 6403,33грн. та неповернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, ФОП Лозко В.І. звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом (з врахуванням уточнень до нього) до ФОП Ніколаєва Ю.Є про стягнення з ФОП Ніколаєва Ю.Є. на користь ФОП Лозко В.І. суми основного боргу у сумі 6403,33грн., неустойки у сумі 13940,40грн., 3% річних у сумі 101,15грн., судових витрат в сумі 1354,36грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, факт укладення договору оренди та невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 6403,33грн., підтверджено матеріалами справи; по-друге, з врахуванням умов п. 4.1 Договору та вимог ч. 2 ст. 785 та ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню в сумі 13709,68грн.; по-третє, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позовні вимоги в частині стягнення 3-х процентів річних від простроченої суми підлягають задоволенню в сумі 101,15грн.
Змінюючи рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача неустойки та судових витрат та задовольняючи в цій частині позовні вимоги в повному обсязі, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до п. 3.2.4 Договору Орендар зобов'язується звільнити об'єкт оренди та передати його орендодавцю за актом приймання-передачі у випадку припинення дії даного договору в строк до 5 днів з дня припинення дії договору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову законними і обгрунтованими з огляду на наступне.
Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди від 07.03.2012р. №07/03-3, неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, 3-х % річних та судових витрат.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 .Цивільного кодексу України унормовано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи підтверджено факт укладення договору оренди від 07.03.2012р. №07/03-3 між ФОП Лозко В.І. та ФОП Ніколаєвим Ю.Є., передачі об'єкту оренди відповідачу згідно з актом прийому-передачі майна від 07.03.2012р. і невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати в період з 07.03.2012р. по 30.06.2012р., внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 6403,33грн.
Доводи відповідача про неукладеність договору оренди у зв'язку з підписанням зазначеного договору від імені орендодавця неуповноваженою особою за довіреністю, яка не давала представнику позивача права на укладення договору оренди, та від імені орендаря невідомою особою цілком правомірно не були взяті до уваги господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, як встановлено господарськими судами, про наступне схвалення договору оренди від 07.03.2012р. №07/03-3 позивачем свідчить претензія від 07.11.2012р. про стягнення заборгованості за договором оренди від 07.03.2012р. №07/03-3, підписана ФОП Лозко В.І.
В порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не подав будь-яких доказів підписання договору оренди від 07.03.2012р. №07/03-3 від імені орендаря іншою особою, зокрема, висновку почеркознавчої експертизи, та не заявляв клопотання про призначення відповідної експертизи під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, господарськими судами встановлено, що підпис Ніколаєва Ю.Є. скріплено печаткою ФОП Ніколаєва Ю.Є. як на договорі оренди від 07.03.2012р. №07/03-3 та акті прийому-передачі майна від 07.03.2012р., так і на Додатковій угоді про розірвання договору оренди приміщення №07/03-33 від 07.03.2012р. від 30.06.2012р.(а.с. 14-16)
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованими висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про укладення договору оренди від 07.03.2012р. №07/03-3 та невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендної плати в період з 07.03.2012р. по 30.06.2012р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 6403,33грн., яка відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню разом з трьома процентами річних від простроченої суми.
Враховуючи встановлення господарськими судами факту неповернення відповідачем орендованого майна у встановленому п. 3.2.4 Договору порядку (за актом приймання-передачі в строк до 5 днів з дня припинення дії договору), висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки також є законними і обгрунтованими.
Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, встановлені господарським судом апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у справі №12/74/2012/5003 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ФОП Ніколаєва Ю.Є. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у справі № 12/74/2012/5003 залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. у справі № 12/74/2012/5003 - без змін.
Головуючий К. Грейц
Судді С. Бакуліна
О. Глос