ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" червня 2013 р. Справа № 915/679/13
Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,
при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Корнєєва К.М., довіреність №125 від 04.03.2013р.,
від відповідача: Князєва Т.М., довіреність №9/10380 від 02.01.2013р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, код ЄДРПОУ 21673832) в особі Одеської філії ПрАТ «Київстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 3; поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 3; код ЄДРПОУ 25044056)
до відповідача: Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області (54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 08806381)
про: стягнення 6296,87 грн., -
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Київстар» в особі Одеської філії ПрАТ «Київстар» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області 6296,87 грн. заборгованості за договором №257/2006 про організацію та надання у користування виділених не комутованих каналів електрозв'язку від 25.04.2006р.
Підставою позовних вимог стало невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за надані послуги електрозв'язку.
У судових засіданнях представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечив. У наданому до суду відзиві за вх.№8004/13 від 22.04.2013р. відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На виконання вимог ухвал суду від 10.04.2013р. та від 23.04.2013р. позивачем надано витребувані судом пояснення та документи за вх.№9290/13 від 14.05.2013р.
Відповідачем вимоги суду щодо надання листа-пропозиції Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про розірвання договору №257/2006 про організацію та надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку від 25.04.2006р., направленого позивачу у листопаді 2010 року, на який посилався відповідач у наданому до суду відзиві, а також належні докази направлення/вручення вказаного листа позивачу; письмових пояснень з приводу розірвання договору №257/2006 про організацію та надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку від 25.04.2006р. у відповідності до положень п.7.3 договору, вимог ст.ст. 651, 652 ЦК України, виконані не були.
На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 21.05.2013р. оголошувалась перерва до 04.06.2013р.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
25.04.2006р. між Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.» (нині - Приватне акціонерне товариство «Київстар») (Виконавець, позивач) та Управлінням Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області (Споживач, відповідач) був укладений договір №257/2006 про організацію та надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку, за умовами якого Виконавець зобов'язався організовувати та надавати Споживачу у тимчасове платне користування виділений некомутований канал електрозв'язку (надалі - послуга) на умовах, передбачених договором, а Споживач - приймати надану послугу та сплачувати її вартість у порядку, передбаченому договором та Додатками до нього.
Пунктом 2.1.3 договору передбачено, що початок надання послуги оформлюється відповідним Актом передачі-приймання, що підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору.
За п.п. 3.1, 3.3, 3.5 договору оплата послуги починається з дати, зазначеної у відповідному Акті передачі-приймання, підписаному сторонами. Усі розрахунки з Виконавцем Споживач здійснює у національній валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Виконавця згідно умов п.2.2.5 договору. Протягом строку дії договору тарифи на послугу можуть бути змінені за письмовим погодженням сторін не пізніше, ніж за 30 днів до їх введення в дію.
Згідно з п.2.2.5 договору Споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі, згідно наданих Виконавцем рахунків, щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, оплачувати надану Виконавцем послугу. Розрахунок вартості послуги надається у Додатку Б до договору.
Відповідно до Додатку Б/1 від 07.10.2006р. до договору одноразова оплата за організацію послуги становить 50 грн.; щомісячна плата за надання послуги - 640,01 грн. При цьому Додатком Б/1 від 07.10.2006р. до договору передбачено, що після його підписання Додаток Б до договору втрачає чинність.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було передано відповідачу в користування цифровий некомутований канал електрозв'язку пропускною спроможністю 256 кбіт/с по м. Миколаїв на дільниці: пр. Леніна, 72 (ЛАЦ МТТС) - вул. Новозаводська, 1Б (БС NIC928) з 30.10.2006р., що підтверджується Актом передачі-приймання послуг з надання цифрового некомутованого каналу електрозв'язку за договором №257/2006 від 25.04.2006р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками (а.с. 15).
В матеріалах справи відсутні докази того, що протягом строку дії договору змінювались тарифи на послуги. На вимогу суду надати відповідні докази зміни тарифів позивачем у письмових поясненнях також стверджено про незмінність встановлених тарифів.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем надавались відповідачу обумовлені договором послуги в період з жовтня 2010 року по 26.07.2011р.
Натомість відповідач своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманих послуг не виконав, припинивши починаючи з листопада 2010 року оплату наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6296,87 грн.
У наданому до суду відзиві за вх.№8004/13 від 22.04.2013р. відповідач вказав на те, що починаючи з листопада 2010 року він відмовився від послуг позивача, про що направив останньому лист-пропозицію згідно з п.7.3 договору про його розірвання, оскільки Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області не влаштовувала занадто велика вартість послуг, що надавались за договором №257/2006 від 25.04.2006р.
При цьому ані самий лист-пропозиція про розірвання договору №257/2006 від 25.04.2006р., датований жовтнем-листопадом 2010 року, ані належні докази дострокового розірвання договору в матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимогу суду не надані.
Натомість в матеріалах справи міститься лист Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області за вих.№9/6466 від 18.07.2011р., в якому відповідач просив позивача не надавати послуги та припинити дію договору №257/2006 від 25.04.2006р. з 15.07.2011р. Даний лист був отриманий позивачем 22.07.2011р. за вх.№2503 (а.с. 65).
У відповідь на нього позивач направив відповідачу лист за вих.№272/11/02/00/00 від 27.07.2011р. (а.с. 66), в якому повідомив останнього про припинення надання послуг некомутованого каналу електрозв'язку за договором №257/2006 від 25.04.2006р. з 26.07.2011р. та просив вирішити питання щодо погашення заборгованості у розмірі 6296,87 грн., яка виникла в процесі користування даним каналом електрозв'язку.
30.09.2011р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №27-999999999 від 30.09.2011р. на суму 6296,87 грн. та згодом рахунок №41-999999999 від 30.11.2012р. на суму 6296,87 грн., що оплачені відповідачем не були.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу вимог ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарським судом встановлено, що між сторонами у справі 25.04.2006р. був укладений договір №257/2006 про організацію та надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку, згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу обумовлені послуги, а відповідач - оплатити отримані послуги в розмірі та на умовах, встановлених договором.
Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг. При цьому докази погашення наявного боргу в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надані, так само як не надано відповідачем і доказів розірвання договору №257/2006 від 25.04.2006р. в зазначені ним строки.
За таких обставин, враховуючи встановлення матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №257/2006 про організацію та надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку від 25.04.2006р., а також відсутності в матеріалах справи доказів оплати отриманих послуг, доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Київстар» в особі Одеської філії ПрАТ «Київстар» до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області про стягнення 6296,87 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1.Позов Приватного акціонерного товариства «Київстар» в особі Одеської філії ПрАТ «Київстар» задовольнити.
2.Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області (54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 08806381) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, код ЄДРПОУ 21673832) в особі Одеської філії ПрАТ «Київстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 3, код ЄДРПОУ 25044056) 6296 (шість тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 87 коп. боргу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 10 червня 2013 року.
Суддя Ю.С. Бритавська