Справа № 368/380/13 Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.

Провадження № 22-ц/780/2834/13 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л.І.

Категорія 4 30.05.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 травня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Антоненко В.І.,

Суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

При секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ставівської сільської ради, ОСОБА_3, третя особа: Державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом і просив визнати за ним право власності на самочинно збудований ним у 2007 році житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1, посилаючись на те, що у нього відсутні будь-які дозвільні документи на здійснення будівництва і будівництво здійснено на земельній ділянці, що мала належати ОСОБА_3, яка не вживає заходів на реалізацію свого права на приватизацію земельної ділянки на підставі рішення Ставівської сільської ради від 8.10.2010 року про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 і з якою є спір про цю земельну ділянку.

Тому просив визнати за ним право власності на самочинно збудоване ним у 2007 році нерухоме майно, а саме, на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що в 2007 році позивач здійснив самочинне будівництво житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належного дозволу і належно затвердженого проекту.

Рішенням Ставівської сільської ради від 8.10.2010 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. 376 ЦК України, ст. 60 ЦПК України та прийшов до правильного висновку, що позивачем не доведено і не надано належних і допустимихдоказів, що земельна ділянка, на якій він вчинив самочинне будівництво, надавалась йому у встановленому порядку, саме під будівництво такого будинку, та те, що у нього є відповідний дозвіл на будівництво, виданий органами місцевої влади, а також належно затверджений проект будівництва.

Крім того позивачем не надано доказів, що при будівництві не було допущено істотних порушень будівельних норм і правил, а саме про прийняття в експлуатацію.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: