ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2013 Справа № 908/927/13-г Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техноелектро"
доПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"
про представники сторін: від позивача: від відповідача:розірвання договору поставки №10590 не з'явились; Цевелихіна Я.І. - представник за довіреністю;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані за підсудністю матеріали справи №908/927/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техноелектро" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про розірвання договору поставки №10590 від 21.05.2012 укладеного між позивачем та відповідачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем істотно порушені умови спірного договору, оскільки він не розрахувався з позивачем за поставлений товар по договору у строки передбачені останнім. За таких обставин, позивач просить суд розірвати договір на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що ним умови договору щодо оплати вартості поставленого позивачем товару виконані у повному обсязі. Проте, позивач не виконує свої зобов'язання по договору та не здійснює поставку товару погодженого сторонами у специфікації №2 до договору.
Позивач явку своїх представників в судові засідання призначені на 15.05.2013 та 03.06.2013 не забезпечив, вимог суду не виконав. 01.06.2013 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки позивач не отримав ухвали про прийняття справи до розгляду судом та у зв'язку з неможливістю направити представника в судове засідання. Позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача. З урахуванням строків розгляду справи передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та обізнаності позивача про надіслання справи за підсудністю, обізнаності позивача про час та місце розгляду справи, у задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено.
Представник відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем, відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
В С Т А Н О В И В:
21.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Техноелектро", як постачальником (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", як покупцем (відповідач) укладений договір поставки №10590, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Договір №10590 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Відповідно до п. 5.1 договору строки та умови поставки товару вказуються в специфікаціях.
Згідно з п. 9.1 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом строків, вказаних в специфікації, від дня отримання оригіналу рахунку на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено умовами специфікації (п. 9.3 договору).
21.05.2012 між сторонами підписана специфікація №1 до договору №10590, в якій сторони погодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму яка складає 53169,77 грн. з ПДВ, строки поставки, а саме: протягом 30 календарних днів після підписання договору; умови оплати, а саме: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів.
На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару згідно видаткової накладної №РН-0250425 від 08.06.2012 на загальну суму 53169,77 грн. (належним чином засвідчена копія накладною надана відповідачем до матеріалів справи).
Відповідач зі свого боку, на виконання умов договору, здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар, 16.11.2012, що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення №84017, копія якого додана відповідачем.
Також, позивачем до матеріалів справи надано копію специфікації №2 від 30.07.2012 до договору №10590 на загальну суму 300571,26 грн. Однак, як зазначає відповідач, поставка товару на виконання специфікації №2 не була здійснена.
Враховуючи те, що відповідач прострочив строк оплати вартості товару отриманого по специфікації №1, позивач вважає, що так відповідач істотно порушив умови договору, тому спірний договір підлягає розірванню.
Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується прострочення строків оплати відповідачем вартості товару отриманого від позивача по накладній №РН-02540425.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою, сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір №10590, яка була надіслана на адресу відповідача 05.02.2013 року, докази чого наявні в матеріалах справи. Відповідач заперечує проти наявності підстав для розірвання договору.
Відповідно до п. 13.5 договору, останній може бути розірваний тільки за згодою сторін, яке оформлюється додатковою угодою до договору.
Строк дії договору до 31.12.2014 (п. 13.2 договору).
Сторонами не надано доказів досягнення згоди щодо розірвання спірного договору та/ або іншого припинення зобов'язань по договору, а судом таких не встановлено.
За таких обставин, станом на момент розгляду справи судом, спірний договір укладений шляхом підписання сторонами єдиного документа, уповноваженими особами та є чинним та дійсним.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У зв'язку з цим, термін "шкода" не треба розуміти обмежувальною. Крім можливих значних додаткових витрат, неотримання прибутків, він включає і інші наслідки, що істотно впливають на інтереси сторони.
В якості обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою та не сплатою відповідачем пені, 3% річних, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, які позивач вимагав в листі №15/3059 від 13.12.2012, позивач втратив інтерес до подальшої співпраці і не має зацікавленості перебування в договірних відносинах з відповідачем.
Позивачем до матеріалів справи надано копію листа №15/3059 від 13.12.2012, в якому він просить відповідача розірвати договір та сплатити пеню.
Вирішуючи даний спір, судом враховано, що станом на момент звернення позивача з пропозицією про розірвання договору та станом на момент звернення з позовом до суду про розірвання договору, відповідачем умови договору в частині здійснення повної оплати вартості отриманого товару, виконано у повному обсязі.
Доводи позивача викладені в позовній заяві та додані до позовної заяви документи не підтверджують наявність саме істотного порушення відповідачем зобов'язань, оскільки не стосуються наслідків несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань по договору, з якими чинне законодавство вказує на наявність підстав для розірвання договору.
Враховуючи вищевикладене та з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору, оскільки судом не встановлено істотних порушень договору відповідачем а ні станом на момент звернення позивача до суду а на станом на момент вирішення даного спору.
Позивачем не доведені належними та допустимими доказами обставини, за наявністю яких, норми чинного законодавства передбачають підстави для розірвання договору поставки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік
Дата складення повного рішення 10.06.2013.